Перспективи українського авіапрому зав’язуються на результатах ухвалення законопроєктів “Defence City”. Депутати ведуть дебати щодо внесення авіаційної сфери до програми для забезпечення її прогресу.
Український авіаційний сектор опинився на перехресті, де політичні рішення можуть стати стимулом для прогресу або приводом для тривалої застійної кризи. Майбутнє голосування за “Defence City” визначить, чи отримає галузь механізми для модернізації, чи залишиться без останніх можливостей зберегти стратегічний пріоритет держави у повітряному просторі. Перед другим читанням документів УНН узагальнив погляди народних обраних щодо цієї проблематики.
Деталі
Попри схвальні заяви про врахування інтересів авіаційного сектору в “Defence City” та повідомлення про зменшення мінімального порогу частки оборонних доходів для авіакомпаній до 50%, подальша доля галузі залишається нестабільною. Причиною є ризик ігнорування ключових доопрацювань, пов’язаних із науковими дослідженнями, технологічним розвитком та іншими аспектами підтримки.
Основні пропозиції включають:
- формальне внесення авіабудівних компаній до переліку резидентів із затвердженим урядом списком стратегічно важливих для безпеки та економіки підприємств;
- перегляд критеріїв для доходів з урахуванням річної діяльності у сфері виробництва літаків, ремонту техніки, двигунів та компонентів;
- адаптацію податкових та договірних норм під специфіку воєнного часу; поширення пільг на авіабудівництво за умови реінвестування; запровадження держгарантій для експортних угод;
- спрямування заощаджених коштів виключно на оновлення виробництва, НДДКР, впровадження інновацій та підвищення кваліфікації працівників.
“На мою думку, авіакомпанії потребують допомоги, але, на жаль, податковий комітет поки не розділяє цю позицію. Тому вношу зміни до законопроєктів про Defence City для врахування потреб галузі. Чи знайдуть вони підтримку? Побачимо”, – заявив голова підкомітету з оборонних інновацій, нардеп від “Слуги народу” Федір Веніславський.
Депутат наголосив, що підтримка авіації має критичне значення, оскільки втрата цієї сфери позбавить Україну конкурентної переваги.
Це один із ключових факторів розвитку економіки. До того ж Україна належить до обмеженої кількості держав, здатних створювати літаки повного циклу, а ворог намагається знищити цю спроможність
– підкреслив Федір Веніславський.
Схожу позицію висловив його колега по фракції Ігор Негулевський.
Підтримаю ініціативу, адже це критично важливо під час війни. Хоча й у мирний час авіакомпанії потребували підтримки
– зазначив Ігор Негулевський.
Про стратегічну роль авіаційної індустрії говорять і представники інших політсил.
У нас є ключові підприємства, такі як АТ “Антонов”, які потребують допомоги. Авіація має вирішальне значення для країни
– заявив депутат від “Європейської солідарності” Микола Величкович.
Слід нагадати, що останні роки стали випробуванням для українського авіапрому. Блокування повітряного простору, руйнування інфраструктури, переміщення виробництв із небезпечних районів та інші виклики практично призвели галузь до межі виживання.
Проте індустрія продовжує функціонувати: модернізує техніку для армії, розробляє інновації, затребувані globally, замінює імпорт. Крім того, Україна поступово витісняє РФ з ринку авіапослуг ООН, а галузь зберігає значні внески до бюджету.
Цьому сприяли інженерний потенціал, кваліфікація фахівців та податкові пільги, які діяли понад десятиліття. Після їх скасування з 2025 року “Defence City” стає вирішальним механізмом для підтримки галузі. Відсутність рішучих рішень може спровокувати її занепад.
Коментуючи ситуацію, голова підкомітету з авіації Петро Павловський зауважив, що незважаючи на важливість підприємств, держава нехтує низкою проблем.
Потрібен системний діалог між владою та керівництвом компаній, а не формальні консультації
– резюмував Петро Павловський.
Пропозиції щодо підтримки авіації в рамках “Defence City” залишаються предметом дискусій. Однак розбіжності у профільному комітеті та невизначеність з поправками створюють ризик відсутності інструментів розвитку. Для збереження потенціалу необхідні законодавчі гарантії стабільності, захист інвестицій та технологічні ініціативи. Подальший розвиток подій залежить від політичної волі та оперативності ухвалення рішень.
