НАТО розкрило механізми російської пропаганди: криза, контроль, хрестовий похід

Наталя ЗарудняКерівниця редакціїКерівниця та зачинателька CyberCalm. Має понад 10-річний досвід роботи у сферах кібербезпеки та технологічної журналістики. Спеціалізується на питаннях захисту даних, мобільної безпеки, штучного інтелекту та соціальних мереж.Слідкувати: 11.08.2026Поділитися11 хв. читання

Центр стратегічних комунікацій НАТО в Ризі (NATO StratCom COE) представив своє дослідження «Crisis, Control, Crusade: Russiaʼs Propaganda Architecture». Це вже четверта послідовна робота центру, присвячена внутрішнім комунікаційним стратегіям Росії в умовах повномасштабної війни. Основний висновок полягає в тому, що здатність Кремля підтримувати суспільну лояльність до затяжної війни базується не стільки на змісті окремих заяв, скільки на самій системі комунікацій, яка трансформує невизначеність у відчуття стратегічної послідовності.

Зміст

Що саме було проаналізовано
Формула 3C
18 годин вразливості
Кожна платформа має свою роль – і свою слабкість
Крокус: механізм витіснення пояснень
«Мир» – не про переговори
9 травня як інструмент мобілізації
Тува та Бурятія: стримування без агрегації
Де система дає збій
Війна як бюрократична рутина
Ключові висновки

Автори досліджували 15-місячний період, з 1 січня 2024 року до 31 березня 2025 року, охопивши приблизно 3,13 мільйона одиниць контенту. Відмінність цієї роботи від попередніх полягає у висновку, що пропагандистський апарат Росії еволюціонував від жорсткої ієрархії до адаптивної екосистеми. Ця екосистема здатна поглинати удари, тестувати різні наративні підходи та інтегрувати повідомлення між різними платформами. Водночас, саме ця адаптивність виявила структурні вразливості, які можна виміряти в часових рамках.

Що саме було проаналізовано

Вибірка включала 24 749 статей з російських державних вебсайтів, 1 224 записи телевізійних ефірів та 1,86 мільйона публікацій з 414 Telegram-каналів. Додатково, аналітики зібрали порівняльний масив даних обсягом 1,25 мільйона одиниць, що охоплює незалежні російські та міжнародні новинні портали, а також соціальні мережі з 22 країн, представлені мовами оригіналу.

Використані методи аналізу включали текстові ембединги для кластеризації наративів, оцінку тональності, виявлення часових сплесків, а також глибокий аналіз відеоконтенту, що дозволяє розпізнавати зміст роликів навіть без текстових описів чи субтитрів.

Формула 3C

Ключовим відкриттям дослідження є відтворюваний трифазний цикл, який автори назвали 3C: Crisis → Control → Crusade (криза → контроль → хрестовий похід).

Криза (0–18 годин). Цей етап характеризується інформаційною дезорганізацією, відкладеним визнанням події та тестуванням різних версій.
Контроль (18–72 години). На цьому етапі відбувається консолідація повідомлень між платформами та формування емоційного забарвлення.
Хрестовий похід (понад 72 години). Тут тактичний епізод підноситься до рівня цивілізаційної моральної боротьби.

На операційному рівні цей цикл реалізується через послідовність DTCA — Delay → Test → Consolidate → Amplify (затримка → тестування → консолідація → підсилення). Спочатку система зберігає мовчання, узгоджуючи позицію, потім тестує альтернативні версії в Telegram, далі синхронізує їх між різними платформами, і нарешті, посилює через повторення та емоційне нагнітання.

18 годин вразливості

Найціннішою в цій моделі є її вимірюваність. Під час операції Сил оборони України, що розпочалася 6 серпня 2024 року, російські державні ЗМІ мовчали сім годин, перш ніж визнати факт прориву; консолідація позиції Кремля зайняла 18 годин.

Після теракту в «Крокус Сіті Холі» вже протягом першої години 16% усієї висвітленої інформації згадувало Україну, що свідчить про тестування версій системою ще до централізованого узгодження та до того, як відповідальність взяло на себе угруповання ISIS-K. Додатковий приклад, розглянутий авторами – інцидент навколо Калінінграда в січні 2025 року – продемонстрував аналогічну картину: активність у Telegram досягала піку за дві-чотири години до офіційних заяв Державної Думи.

Висновок авторів: перші 18 годин є найбільш вразливою фазою функціонування системи. Саме в цей період можна встановити наратив події раніше, ніж централізована координація зможе витіснити конкурентні пояснення. Тому ефективна протидія повинна базуватися на швидкості, чіткості та правильному формулюванні, а не на прагненні до вичерпності.

Кожна платформа має свою роль – і свою слабкість

Російська пропаганда не є монолітним механізмом. Це ієрархічна екосистема з розподіленими функціями, де кожен майданчик має власне завдання і власну вразливість.

Державні вебсайти – kremlin.ru, government.ru, mil.ru, duma.gov.ru, mid.ru та інші – встановлюють інституційний авторитет та визначають базову лінію офіційної позиції. Їхня мова є технічною та юридичною, а публікації систематично запізнюються відносно соцмереж через потребу в міжвідомчому узгодженні, юридичній перевірці та затвердженні керівництвом. Дисципліна повідомлень тут досягається ціною швидкості.

Телебачення відповідає за емоційну мобілізацію та формування моральних установок. Воно залишається основним джерелом інформації для старших вікових груп та населення поза великими містами, формуючи не стільки думку, скільки емоційне ставлення до війни.

Telegram у дослідженні названо центральною нервовою системою: він забезпечує швидкість, інфраструктуру для посилення та сегментацію аудиторій. Зовні екосистема виглядає плюралістичною та хаотичною, але канали, що позиціонують себе як незалежні, регулярно тиражують практично ідентичні формулювання з мінімальним часовим розривом. Ця суперечність – децентралізований вигляд за синхронного виходу інформації – є структурною ознакою платформи.

Крокус: механізм витіснення пояснень

Теракт у «Крокус Сіті Холі» 22 березня 2024 року забрав життя 149 людей, понад 600 отримали поранення. Слідчий комітет Росії заявив, що напад було сплановано та здійснено в інтересах чинного керівництва України; Київ та Вашингтон відкинули цю версію.

Аналіз тональності показав, що 23 березня 2024 року стало днем із найнижчою тональністю за весь 15-місячний період вибірки – середній показник становив −40,9%. Другим за негативністю виявився 6 серпня 2024 року, день початку курської операції, з показником −40,1%.

Дослідники описують подальший розвиток подій як витіснення наративів: російські медіа досягли консенсусу щодо версії з українським слідом, яка витіснила альтернативні пояснення. Затримання підозрюваних поблизу кордону з Україною було представлено як достатній доказ, хоча Білорусь була не менш імовірним географічним маршрутом. В комунікаційній архітектурі Кремля теракт спрацював як перезавантаження порядку денного: він відвернув увагу від дискусій навколо президентських виборів, зупинив опозиційні наративні цикли та згуртував аудиторію навколо теми жалоби, єдності та зовнішнього ворога.

«Мир» – не про переговори

Окремий розділ присвячено тому, як Росія використовувала риторику миру протягом 2024–2025 років. Ця риторика еволюціонувала від прямого відкидання до умовної нормалізації, проте без жодних поступок у вимогах. Мир послідовно презентувався як умовний, абстрактний і підпорядкований військовим та геополітичним цілям Росії.

Політична траєкторія Дональда Трампа виступала як прискорювач наративу, а не як визначальний фактор. Російські ЗМІ вибірково підсилювали ті аспекти його риторики, які відповідали внутрішнім наративам: критика західних союзників, скептицизм щодо тривалої підтримки України, заклики до переговорів на тлі втоми Заходу. Заяви, що містили критику Росії або наголошували на суверенітеті України, маргіналізувалися або ігнорувалися.

Показово, що 6 листопада 2024 року – день перемоги Трампа на виборах – продемонстрував найпозитивнішу тональність за весь період вибірки. Однак, аудиторію до компромісів не готували. Натомість, у ній виховували інтерпретаційну гнучкість: здатність сприймати будь-який майбутній розвиток подій без зміни основної політики.

9 травня як інструмент мобілізації

Дослідження показує, що 9 травня в кремлівській комунікації давно перестало бути актом вшанування пам’яті. Це робоча інтерпретаційна рамка, яка розгортається заздалегідь.

Комеморація 1945 року та виправдання нинішньої війни синхронізовані свідомо: офіційні промови, регіональні комунікації та локальні заходи відтворювали однакові тематичні структури – єдність, самопожертва, лояльність. Українські атаки безпілотників і ракет по російських регіонах 9 травня були представлені не як воєнні операції, а як навмисні удари по цивільних під час «найсвятішого свята».

Автори наголошують: такий прийом є більш стійким, ніж прості фейки, оскільки він інтегрує сконструйоване виправдання в справжні почуття скорботи. Спростовувати в такому разі доводиться не окреме твердження, а саме зрощування пам’яті з мобілізаційними потребами.

Тува та Бурятія: стримування без агрегації

Найбільш тонким розділом дослідження є аналіз ставлення Росії до власних втрат. Два етнічні регіони з непропорційно високими показниками загиблих на душу населення, Тува та Бурятія, стали прикладом стратегії, яку автори називають «стримуванням без агрегації».

Втрати не приховуються – вони розпорошуються. Загиблих представляють через локальні, персоналізовані історії героїзму, родинної гордості та честі громади, а не як сукупну або статистично виняткову цифру.

Стилістика подання матеріалу відрізняється. У Туві спостерігається мінімум мобілізаційного контенту, а війна інтегрується в культурні мотиви обов’язку, шани до предків та стоїчного терпіння; у стрічках домінують новини про повені, кримінальні справи та інфраструктурні проблеми. Натомість, Бурятія демонструє відкриту нормалізацію та героїзацію: постійний потік некрологів, оголошення про пільги для учасників війни та їхніх родин, релігійні церемонії, інтегровані в регіональну ідентичність.

Результат в обох випадках однаковий: визнання без консолідації, емоції без політизації. Горе і гнів перенаправляються на зовнішнього ворога, не дозволяючи регіональним претензіям перерости в національне питання про те, хто саме фінансує війну.

Де система дає збій

Дослідження також фіксує межі функціонування цього пропагандистського апарату. Протягом доби після теракту в «Крокусі» Росія просувала три різні наративи щодо причетності України, але в західних заголовках вони з’являлися переважно поряд з контрнаративами, а не як самостійні повідомлення. Автори роблять висновок, що головна мета таких кампаній є все ж внутрішньою: мобілізувати власне населення, а не переконати міжнародну аудиторію.

Ще одна слабкість – це тертя. Під тиском кризових ситуацій обмін інформацією між платформами демонструє збої: затримки офіційних публікацій, розсинхронізація телевізійного контенту, розбіжності між офіційними каналами та проксі-голосами. Регіональні повідомлення, адаптовані під прикордонні області, етнічні республіки та столичну аудиторію, можуть бути несумісними одне з одним, що помітно для тих, хто читає кілька каналів одночасно.

Війна як бюрократична рутина

До березня 2025 року регіональне висвітлення подій на курському напрямку в Telegram набуло квазібюрократичного ритму: сигнали тривоги, відбої, звіти протиповітряної оборони – все подавалося за стандартизованими форматами. Паралельно змінилася і мова виправдання війни: від «денацифікації» та «відплати» – до «оборони», «віри» та «обов’язку».

Це зменшує навантаження на пропагандистську систему, але створює інший ризик. Тривала нормалізація призводить до втоми, ерозії мобілізаційного потенціалу та зниження ефективності наративів у довгостроковій перспективі.

Ключові висновки

Практичні рекомендації авторів адресовані передусім фахівцям зі стратегічних комунікацій, але можуть слугувати й принципами інформаційної гігієни.

Перший висновок: реагувати слід у перші години, а не спростовувати через тиждень. Після консолідації системи спростування конкурує не з початковою версією, а з уже усталеним наративом.

Другий висновок: ресурси моніторингу варто розподіляти відповідно до рівня загрози, а не рівномірно. Telegram є головною ціллю для раннього втручання, тоді як телебачення – ареною тривалої боротьби за легітимність.

Третій висновок: мирну риторику Росії слід інтерпретувати як інструмент управління внутрішньою легітимністю, а не як ознаку готовності до переговорів.

Четвертий висновок: розсіяні дані про втрати мають аналітичну цінність саме в агрегованому вигляді. Нерівність стає політично дестабілізуючою лише тоді, коли стає очевидною система, а не окрема жертва.

Окремо автори відзначають цінність глибокого аналізу відеоконтенту: модель, застосована до 13 592 зображень та коротких відео за перший період курської операції, виявила 4 057 одиниць контенту про Курськ, які текстовий моніторинг просто не помітив би, адже на платформах коротких відео опис часто відсутній.

Це дослідження не відображає офіційну позицію НАТО чи NATO StratCom COE. Повний текст доступний на сайті центру безкоштовно.

Будь ласка, залиште це поле порожнім

Привіт!
Раді знайомству!

Ми не надсилаємо спам! Детальніше про нашу політику конфіденційності можна дізнатися за посиланням.

Перевірте свою поштову скриньку або папку зі спамом, щоб підтвердити підписку.

ТЕГИ:аналітикаВибір редакціїДезінформаціядослідженняКібервійнаМаніпуляції в медіаНАТОросійська пропагандаПоділитисяFacebookThreadsКопіювати посиланняДрукВаші думки?В захваті0Сумно0Смішно0Палає0Овва!0Попередня стаття