Інна Гадзинська, Денис Губашов, Володимир Литвинов, 2026-06-24 12:58
Поширити:
«Куди ти мчиш?! Спостерігайте, вони ж зовсім не зупиняються!» — коментує спроби перетнути дорогу Валентин Грушецький, мешканець села Рея, що розташоване між Житомиром та Бердичевом на трасі М-21. Рея — одне з багатьох сіл, що опинилися «під ковшем» при будівництві міжміських та міжнародних трас. Тут і дорослі, і діти щодня наражаються на небезпеку, аби дістатися до крамниці, школи чи стадіону, користуючись нерегульованими переходами або перебігаючи дорогу навпростець.
Читати англійською
Loading the Elevenlabs Text to Speech AudioNative Player…
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Траса М-21 Виступовичі — Могилів-Подільський стала більш жвавою з початком повномасштабної війни, коли зникло авіасполучення і зросла кількість переселенців на заході країни. Ділянка між Житомиром та Бердичевом довгий час була в жахливому стані. З весни 2026 року там прокладають нове асфальтне покриття.
На тлі усіх небезпек, пов’язаних із війною для цивільного населення в Україні, ця проблема може здатися «не на часі». Однак, це один із аспектів, з яких формуються європейські стандарти, до яких прагне Україна, і які концептуально можна впроваджувати вже сьогодні, роблячи маленькі кроки та дії. Але необхідно змінювати підходи.
Збили дитину
Валентин Грушецький, місцевий підприємець і пастор громади євангельських християн-баптистів, очолив боротьбу селян за безпечний пішохідний перехід через трасу. 22 березня цього року водій легковика збив там 11-річного Артема Гуцалюка. Мешканці села ще чотири роки тому безуспішно намагалися домогтися встановлення світлофора на пішохідному переході. Раніше на цьому ж місці було збито 15-річну дівчину. Обидві дитини вижили. Артем отримав тяжкі травми і два місяці перебував у комі.
Нерегульований пішохідний перехід у селі Рея, на якому збили дитину. Фото: Національна поліція
«Удень Артем вибіг купити морозиво, — розповідає місцева продавчиня Оксана. — Пізніше я почула, що на переході когось збили, вибігла і побачила, що це він. Довелося довго чекати на швидку, вона їхала аж із Житомира (приблизно 30 км. — Ред.)».
Артем перетинав «зебру» на дитячому електросамокаті, порушивши правила дорожнього руху, яких повинні дотримуватися і пішоходи. Про це свідчить запис відеореєстратора з автомобіля, що рухався назустріч. Ймовірно, цей факт згадають і адвокати обвинуваченого на судовому засіданні.
Було б нечесно замовчувати про електросамокат, але цей фактор не применшує основної проблеми, яку розглядає стаття. Пішохід не вискочив раптово на дорогу. Хлопчик стояв біля переходу, чекав, доки його пропустять, а потім поїхав.
22 березня 2026 року, село Рея, місце ДТП. Фото: Національна поліція
«У своїх свідченнях водій пояснив, що бачив дитину біля переходу здалеку, але не розумів, чи буде вона переходити», — переказує слова свого адвоката Дмитра Богуна Володимир Гуцалюк.
«Водій, якщо він справді рухався зі швидкістю, дозволеною в населеному пункті, мав час для реакції та зупинки, це підтверджують результати експертиз, — додає адвокат потерпілого в коментарі кореспондентці Texty.org.ua, — але з якоїсь причини не загальмував». На дорозі не було виявлено слідів гальмівного шляху, стверджує мешканка села в коментарі «Суспільному» під час акції протесту.
Вм’ятина на лобовому склі, що залишилася після удару. Фото: Національна поліція
Додаткових обтяжувальних обставин не було, аварія сталася посеред білого дня, в обідній час. Погода була сухою та сонячною, 60-річний киянин на сірому Peugeot був тверезим.
Артем зараз проходить лікування в Охматдиті, де мама вчиться заново всьому: їсти, ходити, говорити, впізнавати рідних. Батько хлопчика та його старша сестра по черзі допомагають їй. Після аварії водій надає фінансову допомогу родині на лікування. Незабаром Бердичівський суд розгляне цю справу.
«Моя мета — не добитися суворого покарання для водія, — додає батько, — і допомоги від нього я не прагнув. Для мене головне, щоб моя дитина одужала і щоб цей перехід став безпечним для всіх».
«Біле» село
Дорожній знак «Рея» на цій трасі має білий колір, що означає вимогу знизити швидкість до 50 км/год у межах населеного пункту. Але зазвичай цього не дотримуються.
Пошарпаний знак «Пішохідний перехід» у селі та ледь помітна «зебра», що стерлася під час ремонту, ігноруються майже всіма водіями — кореспондентка Texty.org.ua особисто переконалася в цьому, відвідавши Рею на початку червня і поспостерігавши пів години за пішохідним переходом, де сталася ДТП з дитиною.
Знак пішохідного переходу в селі Рея
У селі відсутні камери для фіксації порушень. Навіть якби вони були, штраф за перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год становить лише 170 грн. Texty.org.ua вже неодноразово закликали владу до більш суворого покарання порушників. Після аварії в Києві, в якій загинуло четверо людей, у Верховній Раді нарешті зареєстрували відповідний законопроєкт, але його ще не ухвалили.
Через три дні після аварії в Реї односельці Артема Гуцалюка вийшли на трасу, аби привернути увагу до цієї проблеми.
@suspilne_zhytomyr
26 березня жителі села Рея Гришковецької громади, розташованого по обидва боки автошляху М-21 Виступовичі — Житомир — Могилів-Подільський, вийшли до траси, аби привернути увагу до регулювання дорожнього руху на автошляху. 22 березня 2026 року на одному з нерегульованих пішохідних переходів траси автомобіль збив 11-річного хлопчика з села Рея. Люди вимагають встановлення світлофора на пішохідному переході або ж врегулювання ситуації іншим шляхом. #дтп #світлофор #автошлях #suspilnezhytomyr #суспільнежитомир
♬ оригінальний аудіозапис – Суспільне Житомир – Суспільне Житомир
«Безпечно перейти дорогу можна лише дочекавшись «віконця» між автомобілями, оскільки вони не зупиняються, — зауважує Валентин Грушецький. — У п’ятницю та неділю трафік помітно пожвавлюється, і доводиться довго чекати на безпечну «паузу»». Його слова підтверджують і інші односельці.
Для встановлення світлофора недостатньо ДТП
«Люди навіть хотіли перекрити дорогу, щоб їх почули», — пояснює Валентин, але врешті-решт вирішили спершу діяти законним шляхом: надіслати запити, дочекатися відповідей і тоді вже вирішувати подальші кроки.
Він розповідає, що своїх дітей (а в нього їх шестеро) роками водив через дорогу за руку або виходив зустрічати до переходу, оцінював обстановку, стоячи з іншого боку траси, і вказував, коли можна йти.
Його діти вже підросли, але він переймається безпекою односельців, тому добивається встановлення в селі хоча б однієї біло-червоної «зебри» зі світлофором на вимогу. Коротка зупинка не надто затримає водіїв у дорозі, але надасть людям можливість переходити дорогу без ризику для життя.
Червоний сигнал світлофора змусить зупинитися, навіть якщо водій не помітить пішохода.
Житомирська обласна філія Агентства відновлення у відповідь на лист Валентина Грушецького повідомила, що грошей на встановлення світлофора на пішохідному переході в Реї немає, оскільки кошти під час війни виділяються лише на облаштування місць із підвищеною аварійністю. А в їхньому селі такої статистики недостатньо.
Замало аварій для появи світлофора?
Також було надано обіцянку, що після завершення ремонту буде оновлено розмітку, дорожні знаки та шумовий бар’єр, і нагадано, що за дотриманням правил дорожнього руху слідкує поліція (тобто з масовим перевищенням швидкості мають боротися саме вони).
«Це звучить так, ніби громада повинна принести в жертву ще більше своїх громадян, а тоді держава погодиться витратити кошти на світлофор у «місці підвищеної аварійності». Просто мурашки біжать по шкірі від такої логіки», — коментує відповідь державного органу Віктор Загреба, дослідник державної політики з безпеки дорожнього руху кампанії «За безпечні дороги», засновник громадської організації Vision Zero.
«Цікаво, що сказали б ті, хто зараз говорить про «відсутність статистики аварійності», якби йшлося, не дай Боже, про життя їхніх дітей, — з гіркотою додає Володимир, батько збитого хлопчика. — Я розумію, що одна дитина — це ще не статистика, але це моя дитина, кожна дитина в Україні сьогодні є цінною».
Світлофори «на крові»
«Зебра» з біло-червоною розміткою та світлофором на вимогу встановлена в сусідньому селі Сінгури. Її змонтували відносно нещодавно, після того, як у 2024 році там загинув пішохід.
Наступний світлофор знаходиться ще за кілька кілометрів, у селищі Гуйва, він регулює перетин траси з другорядною дорогою. З’явився він там ще у 1990-х, незабаром після того, як одного ранку там одночасно загинули чотири вчительки місцевої школи, переходячи дорогу після виходу з автобуса.
232 кримінальні справи за п’ять років
За допомогою інструментів ШІ ми виявили в Єдиному державному реєстрі судових рішень України 232 кримінальні справи за минулі п’ять років (з 2021-го до 1 червня 2026-го), де згадується про збиття пішоходів саме на нерегульованих «зебрах» на міжміських дорогах у населених пунктах та поблизу них. Хтось загинув, хтось вижив, отримавши тяжкі травми.
З них сім аварій сталися на трасі М-21 Виступовичі — Могилів-Подільський, про яку йдеться в цій статті.
Ці дані дають уявлення про проблему, але вони, очевидно, неповні, оскільки ми не знайшли в реєстрі даних щонайменше про п’ять аварій подібного характеру на тій самій Житомирщині, про які повідомляли новини протягом останніх двох років.
Найбільше (34) у судовому реєстрі зафіксовано аварій з постраждалими та загиблими пішоходами на трасі М-06 Київ — Чоп, яка була відремонтована напередодні Євро-2012.
На другому місці за кількістю згадок про збитих пішоходів на «зебрах» — траса М-05 Київ — Одеса (16).
Ситуації, описані в усіх кримінальних справах, дуже подібні: «водій не обрав безпечної швидкості, не вжив заходів, щоб зупинитися і пропустити пішохода», через що той або загинув, або отримав тяжкі травми.
«Не вжив заходів, щоб пропустити пішохода»
Однак біля нерегульованих «зебр» трапляються й інші характерні аварії, внаслідок яких страждають як водії, так і пасажири. Наприклад, один водій зупинився, щоб пропустити пішохода, а його ззаду вдарив інший, який «проґавив» і не зменшив швидкість (одна з таких аварій сталася і в Реї).
Швидкість на трасі висока, тому наслідки часто бувають трагічними. Якщо удар сильний, страждають люди в обох автомобілях, до того ж і пішохід, якого врешті-решт збивають «паровозом» зі зім’ятих автівок.
Там, де є дві смуги руху в одному напрямку, пішохода іноді збиває водій, що рухається в лівому ряду, поки водій з правого ряду його пропускає. Кілька подібних аварій також описані в судовому реєстрі.
За нашими підрахунками на основі даних Національної поліції, загалом протягом минулих п’яти років на міжміських трасах і під’їзних шляхах було зафіксовано близько 21 тисячі дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, за дуже грубими та приблизними підрахунками, у кожній сотій аварії на міжміських дорогах гине або отримує тяжкі травми пішохід, який переходить дорогу по «зебрі».
Вбивче поєднання
«У всіх цих аваріях і смертях є також частка провини тих, хто проєктує та затверджує ці дороги, — вважає Віктор Загреба. — Чотирисмугові дороги класу 1Б — найнебезпечніший тип доріг в Україні, які й надалі облаштовують за радянськими стандартами, затвердженими ще в 60-х роках минулого століття. На цих дорогах існує вбивче поєднання транзитної функції швидкісної траси з місцевими з’їздами, нерегульованими пішохідними переходами, розворотами та лівими поворотами з виїздом на зустрічну смугу, перехрестями на одному рівні».
Саме такою є міжнародна траса М-21, яка перетинає Рею та багато інших сіл на ділянці Житомир — Вінниця.
Стратегічно в країні необхідно збудувати об’їзні ділянки, щоб вивести траси за межі міст та сіл і наблизитися до європейських стандартів. Це допоможе зберегти життя як водіїв, так і пішоходів.
Глухий перетин автомагістралі з локальними дорогами на трасі S19 у Польщі (Люблінське воєводство)
Ось який вигляд на супутниковій карті має ділянка траси S19. Будівництво цієї швидкісної магістралі ще триває. Коментар Віктора Загреби: «Траса обходить усі населені пункти, має мінімум заїздів і виїздів, багато глухих перетинів із місцевим трафіком (як на фото вище). Тут немає комерційних обʼєктів, окрім поодиноких планомірно розташованих АЗС, немає зебр, велосипедних доріжок»
Якщо транзитна дорога все ж таки проходить через населений пункт у Європі, існують різні способи забезпечити безпеку місцевих мешканців.
Звуження дороги перед нерегульованим пішохідним переходом на трасі в Польщі. Траса DK77, Задуброва, Підкарпатське воєводство
Якщо трафік на транзитній дорозі не надто інтенсивний, її звужують перед пішохідними переходами, як це видно на фото вище.
Також часто встановлюють світлофори на вимогу. Водії можуть втратити кілька зайвих хвилин, проте це суттєво покращить якість життя мешканців села чи містечка біля дороги. У поєднанні з обмеженням швидкості, суворим контролем і високими штрафами за перевищення це ефективно працює.
Супутниковий знімок відрізка траси Е18 у Швеції, що проходить через містечко Карлскога. Горизонталь на передньому плані — це власне траса, а під нею ціла інфраструктура міських доріг: перехрестя, пішохідні та велосипедні доріжки
За словами Віктора Загреби, хорошими прикладами для наслідування є Литва та Польща, де дорожні норми були модернізовані й тепер наближені до стандартів у Данії, Швеції, Нідерландах.
Експерт також звертає увагу на те, що сучасні польські проєкти, за якими будуються дороги в Польщі, є економічнішими за українські.
Який сенс будувати дороги в Україні за застарілими радянськими стандартами? Адже саме це й відбувається.
Тому домагатися принаймні встановлення світлофора з кнопкою на вимогу біля «зебри», як це роблять сьогодні мешканці Реї на Житомирщині, не чекаючи трагічної статистики, — це цілком європейський підхід. І це мінімум, що можна зробити на згаданій ділянці дороги.
Без ліфтів і сходів
Будівництво надземних чи підземних переходів на таких швидкісних автомагістралях не вирішить проблему.
«Їх збудували чимало на дорогах Київ — Харків і Київ — Чоп, — нагадує Віктор Загреба. — Щоб перейти дорогу, потрібно спуститися-піднятися сходами на кілька метрів вгору-вниз. Це недоступно для маломобільних людей, батьків із дитячими візочками, не кажучи вже про худобу. Худоба не вміє ходити по сходах!
Ліфти, якщо їх десь і встановили, ніколи не працювали або вже наступного дня ламалися. Їх обслуговування — надзвичайно дороге.
Окрема проблема — один, навіть якщо він ідеальний, перехід на все довге село, що простягається вздовж автомагістралі. Якщо людині доведеться йти до нього два кілометри, то вона зробить собі пролом у шумовому бар’єрі й на власний ризик перебіжить в іншому місці, як це роблять мешканці багатьох сіл, розтягнутих уздовж доріг між Києвом, Харковом та Одесою.
Ці саморобні перелази також свідчать про те, що інженери та держава просто провалили свою роботу».
Перелази через автотраси — провина проєктантів
В ідеалі пішохідна дорога в межах населеного пункту має бути безбар’єрною, щоб пішоходу не доводилося підніматися чи спускатися сходами. Натомість, швидкісна траса має бути піднята або заглиблена.
У правому кутку цього фото міжміська траса Е18, що проходить через 27-тисячне містечко Карлскога у Швеції. Ліворуч від траси двостороння місцева другорядна автомобільна дорога, а також пішохідний і велосипедний переходи під трасою: рівні, без жодних сходів. Джерело: Google Maps
Можуть, коли хочуть
«Наші водії чудово вміють сповільнюватися в населених пунктах і дотримуватися правил, коли їздять Європою, бо пам’ятають про високі штрафи і невідворотність покарання, — нагадує Валентин Грушецький. — Думаю, всі це помічали. Їде водій чемно через польські села, а як тільки перетнув кордон з Україною, так одразу натиснув на педаль».
На українських дорогах подібні «дива» з дотриманням правил теж трапляються, коли водії бачать поліцейський автомобіль.
«Дивіться, вони зупиняються! Помалесеньку, помалесеньку їдуть. Можуть же! А чому? Тому що в нас стоїть поліція!» — з радістю демонструє «дивовижу» Валентин в іншому своєму відео, знятому незабаром після ДТП, коли біля фатального переходу протягом кількох годин чергувала поліцейська машина.
А потім поліція поїхала.
Поширити:
Джерело: kp.ua