Олександр Шульман, 2026-08-13 13:06
Поширити:
Ворожі атаки планомірно руйнують великі складські приміщення, логістичні центри супермаркетів та сортувальні вузли поштових операторів. Ситуація викликає занепокоєння, збитки значні, але наскільки суттєва реальна шкода для економіки держави? Як це позначиться на забезпеченні споживачів у великих населених пунктах? І, що найважливіше, яким чином постачальникам та торгівельним точкам забезпечити подальше функціонування, коли традиційні моделі управління виявляються неспроможними? Про це Texty.org.ua спілкується з Віктором Барановським, керівником компанії «Логістична майстерня», яка спеціалізується на проєктуванні складських комплексів та оптимізації ланцюгів поставок.
Логістичний центр Novus після російського удару 25 листопада 2025 року. За повідомленням ДСНС, під час атаки четверо людей загинуло, троє дістало поранення
Міф про «все пропало»
Необхідно об’єктивно оцінити масштаби руйнувань та їхній реальний вплив на ринок споживчих товарів, наголошує Віктор Барановський. Ситуація в країні неоднорідна. Загалом, мережеві рітейлери контролюють до 40% роздрібного ринку, причому в найбільших містах їхня частка у продажах продуктів харчування сягає 80% товарообігу. Ця висока концентрація поступово зменшується зі зменшенням чисельності населення міст: від мегаполісів до невеликих населених пунктів, де значну роль відіграють місцеві торговельні мережі та так звана «неорганізована торгівля» (хоча вона має свою специфічну організацію).
Таким чином, реальна частка великих розподільчих центрів (РЦ) у загальному товарообігу країни не настільки критична, як може здаватися, зазначає Віктор Барановський.
«Неорганізована торгівля» досить енергійно організовується
«Є підстави вважати, що ця значна частка може бути компенсована альтернативними каналами постачання, зокрема «неорганізованою торгівлею», яка за певних умов демонструє значну здатність до самоорганізації», — висловлює думку експерт.
Безумовно, закупівлі здійснюються через великі мережеві структури або склади дистриб’юторів виробників, навіть коли подальше розвезення відбувається невеликими вантажівками під маркуванням «п’ять ящиків Василю», «сім ящиків Тетяні» та «один ящик якомусь Ігорю». Однак, загалом, це не змінює загальної картини.
Віктор Барановський, директор компанії «Логістична майстерня»
Київ проти решти
У столиці, де високі ставки оренди та складні умови для дрібного бізнесу, частка великого ритейлу та централізованих РЦ є вищою, ніж у регіонах.
Розглянемо, наприклад, місто Пирятин на Полтавщині, наводить приклад Барановський. Там функціонує лише один магазин мережі «АТБ», один магазин «Фора», і відсутні магазини «Сільпо» та «Сім’я».
Яким чином вплине на життя мешканців Пирятина закриття єдиного магазину «АТБ»?
«Практично ніяк, — відповідає на своє запитання Віктор Барановський. — А що, наприклад, станеться у місті Сарни, якщо припинять роботу два магазини «АТБ» та дві «Фори»? Нічого кардинального! Адже там діє близько 50 дрібних крамниць та кілька ринків, які отримують товари з Луцька або Ковеля. Крім того, є місцеві виробники та регіональні дистриб’ютори».
Якщо великі «ляжуть», на їхнє місце зайдуть ФОПи
Умовно кажучи, існує близько 20 обласних центрів, для яких великі склади мають вагоме значення. Однак існує велика кількість менших міст, які практично не залежать від таких масштабних складських комплексів. Якщо великі РЦ припинять своє функціонування, на їхнє місце оперативно прийдуть фізичні особи-підприємці (ФОПи) та місцеві торговці.
«Там формується мережа невеликих складів, гаражів, підвалів, де працюють неофіційно, без дотримання вимог законодавства, де поняття медичної книжки працівника є невідомим. Однак через ці структури проходить значний потік товарів відомих брендів, які навіть не представлені в київських магазинах», — зазначає Барановський.
На запитання, чи доведеться здійснювати доставку безпосередньо з фабрик невеликими фургонами, долаючи значні відстані, він відповідає ствердно: «Я б діяв саме так. Витрати зростуть, але я перекладу їх на кінцевого споживача. Гадаю, це буде можливо, адже всі будуть змушені діяти аналогічно».
Рятувальники ліквідовують пожежу, що спалахнула внаслідок російської атаки БпЛА на Київщину 12 серпня. Судячи з вигорілих стелажів на фото, йдеться про великий маркет або логістичний центр
«Не головою, так ногами»
Віктор Барановський ставить діагноз системі управління великих мереж: протягом тривалого часу ігнорувалися реалії війни, розраховуючи на спокійні умови.
«Чому не було розроблено ефективне управління товарними запасами та не збільшено частку крос-докінгових поставок (товар без тривалого зберігання на складі відправляється безпосередньо в магазини)? В ідеалі — працювати без накопичення запасів. Можливо, цьому заважала політика, яка дозволяла накопичувати значні обсяги товарів від виробників із відтермінуванням оплати, наприклад, на 90 днів. Це створює спокусу не надто турбуватися, адже товар можна повернути постачальнику», — розмірковує фахівець з логістики.
Зараз час розосередження й мінімізації ризиків
Про необхідність працювати «з коліс» говорили ще після кризи 2008 року, наголошує експерт.
«Однак рівень галузі залишається невисоким через загальне недбале ставлення перевізників та невміння організувати оперативне управління торговими запасами. Якщо інформація не сприймається раціонально, доведеться навчатися практично. Зараз час не для вдосконалення ефективності, а для розосередження ресурсів та мінімізації ризиків», — пояснює він.
Коли мирні процеси вмирають
Припустимо, ракетний удар знищує склад безпосередньо під час робочої зміни. Стає очевидним, що ніхто не був готовий до такого справжнього пекла. Думати про це слід було набагато раніше, вважає фахівець з логістики.
Облік людей і згорілі сервери
Перший удар завжди спрямований на найвразливіше — на людей. І тут виникає питання: хто відповідає за облік персоналу? Хто може точно сказати, хто зайшов на склад і не повернувся?
З’ясовується, що витончена цифрова система обліку залежала від певного сервера, який згорів разом із будівлею.
Товарні потоки і хаос закупівель
Після руйнування складу починається справжній квест на виживання.
- Хто займається пошуком додаткових приміщень?
- Хто ухвалює рішення про перенаправлення товарних потоків на інші РЦ?
- Хто шукає шляхи вивезення дивом врятованого товару?
В ідеалі, звісно, слід було заздалегідь підготувати резервні плани — часу було достатньо з весни 2022 року, вважає Барановський.
Однак виникає ще одне питання: хто відповідатиме за прийняття рішень щодо зміни асортименту? Адже якщо надати закупівлям повну свободу дій, керуючись виключно жорсткими показниками KPI ефективності менеджерів, то вцілілі потужності будуть заповнені непотрібними товарами: замість хліба, круп та молока, РЦ героїчно відвантажуватимуть парфумерію та солодкі напої, щоб хтось десь виконав «план».
Усе робитиметься ситуативно, тобто через «ж»
«Якщо це питання не вирішити негайно, всі процеси будуть відбуватися ситуативно, тобто в екстремальному режимі. Це призведе до численних помилок, невідповідностей та надмірного накопичення неліквідних товарів», — вважає Барановський.
Техніка як гострий дефіцит
Технічні засоби на таких об’єктах стають ресурсом номер один. Чи існує в таких випадках швидкий договір із компанією, яка може оперативно надати в оренду десятки навантажувачів та електричних візків?
Якщо ні, то всі попередні «навчання» втрачають будь-який сенс.
Офісний планктон проти реальності
Ще один показовий аспект, зазначає Барановський, — це співробітники, які роками перебували в комфортних умовах на РЦ і виявилися нездатними швидко приймати рішення та брати на себе відповідальність. Офісний працівник залишається офісним працівником, навіть коли навколо падають ракети.
Де знайти заміну?
«Система завжди тримається на людях, які не звертають уваги на буденну рутину. Зазвичай вони знаходяться на нижчих щаблях. Якщо пощастить, ви знайдете такого співробітника. Виявиться, що всю роботу виконує 23-річна дівчина, яка скаже: «Я беру командування на себе», — розмірковує Барановський.
Нова доктрина виживання
Керівники, які не зламалися, муситимуть втілювати в життя чіткий інженерний регламент: об’єкти площею 50 тис. кв. м замінити об’єктами площею 5 тис. кв. м.
«Забудьте про надмірні масштаби, — радить Віктор Барановський. — Склад не повинен перевищувати п’ять тисяч квадратних метрів. До речі, цього вже достатньо для розгортання крос-докінгової платформи або лінії для дроблення поставок… Звісно, на 50 тисячах квадратних метрів можна демонструвати високу ефективність техніки та обладнання, переваги масштабу працюватимуть, але це вже не ті часи».
Магазин західноукраїнської мережі Сімі/Сім23. Це невеликі заклади торгівлі. Про їхнє існування мешканці міст-мільйонників і не підозрюють. Фото: volyninfa.com.ua
Модульність і протипожежні розриви
Віктор Барановський наводить приклади інженерних рішень, які можуть підвищити безпеку складських приміщень.
«Або встановлювати протипожежні стіни (фаєрволи), хоча це зараз складно, або створювати 15–20-метрові проміжки між складськими модулями. Це робиться для того, щоб вогонь після влучання не поширювався з одного модуля на інший, — пояснює експерт, проводячи військову аналогію. — По суті, це класична схема розташування складів боєприпасів. Один до одного».
Треба розвивати підземну інфраструктуру
Також необхідно розвивати підземну інфраструктуру для критично важливих систем.
«Акумуляторні та серверні приміщення слід розміщувати під землею… Тому що інформація зараз коштує набагато дорожче, ніж раніше, а техніка є дорогою і, до того ж, недоступною для швидкої закупівлі», — зазначає експерт.
Техніка та інформація потребують пріоритетного захисту, він знову наголошує на цьому:
«Дизельний генератор слід розміщувати на відстані 100–200 метрів від основної будівлі та оточити його габіонами по периметру. Техніку, в ідеалі, слід переганяти на ніч у підземне сховище або принаймні на зовнішній майданчик. Також навколо слід облаштувати габіони. Але найкраще — зробити хоча б заглиблення».
Пріоритет людського життя
«Багато моїх колег, які цінують людське життя, вже давно заборонили своїм водіям чекати вивантаження на території складу замовника в нічний час. Ризик крадіжки з машини або зриву пломби — це ніщо порівняно з ризиком поранення або загибелі водія. Ким його можна замінити зараз? Отже, пріоритетне завдання — мінімізувати час перебування транспорту на складських територіях та поблизу них», — говорить фахівець з логістики.
Є люди, які вже готові повзти на кладовище
Ще один важливий фактор — психологічний стан топменеджменту. Погляди керівників логістичних відділів розділилися.
«Є люди, які вже готові закутатися в покривало і повільно повзти на кладовище, а хтось думає про те, як облаштувати підземне сховище для вцілілої техніки, тобто продовжувати боротьбу», — зазначає Віктор Барановський.
Поширити:
Джерело: kp.ua