Довічне ув’язнення за вбивство Ірини Фаріон: В’ячеслав Зінченко не визнав провини
У четвер, 1 жовтня, у Львові суд поставив крапку в резонансній справі про вбивство Ірини Фаріон. Шевченківський районний суд визнав В’ячеслава Зінченка винним і призначив йому довічне позбавлення волі. Перед будівлею суду була посилена охорона, а навколо зібралися прихильники загиблої мовознавиці. У залі засідань перебувала родина Фаріон, прокурори, адвокати та сам Зінченко, який до останнього заперечував свою провину.
Перекрита вулиця та посилені заходи безпеки
Ранок біля Шевченківського районного суду у Львові кардинально відрізнявся від звичайного судового дня. Вулицю, що веде до будівлі, перекрили для руху транспорту. Навколо було багато правоохоронців, а всіх, хто прямував до суду, ретельно перевіряли. Були запроваджені посилені заходи безпеки: люди проходили потрійну перевірку металошукачами – на підході до суду, при вході до будівлі та безпосередньо перед самою судовою залою.
Під будівлею суду зібралися прихильники Ірини Фаріон, які вимагали для обвинуваченого найсуворішого покарання. Лунали гасла: «Мова об’єднує» та «Довічне». Водночас були присутні й люди, які підтримували Зінченка.
У залі суду перебували донька Ірини Фаріон Софія Особа, її представниця Наталія Романик, прокурори Дмитро Петльований та Олена Данилів, а також адвокатка Зінченка Діана Кара. Сам В’ячеслав Зінченко був доставлений до зали заздалегідь, оскільки з моменту затримання перебував під вартою.
Засідання було багатолюдним: журналісти, конвой, поліція, групи підтримки обох сторін. Через обмежену кількість місць для сидіння більшість присутніх були змушені стояти понад п’ять годин, поки суд зачитував вирок. Згодом у залі стало спекотно, тому довелося трохи відчинити вікно.
Понад п’ять годин до вироку
Судове засідання розпочалося близько 10:30. Колегія суддів перейшла до оголошення вироку. Суддя Петро Невойт почав зачитувати обставини справи та оцінку доказів. Це був не короткий формальний фінал – оголошення судового рішення тривало понад п’ять годин. Центральною темою знову стала позиція обвинуваченого.
В’ячеслав Зінченко категорично заперечував свою провину. Під час розгляду справи він чотири рази відмовлявся давати свідчення. Як пояснив суддя, спочатку обвинувачений посилався на відсутність узгодженої позиції із захистом, а пізніше – на інші обставини, пов’язані з участю його адвокатів.
Зінченко не виступив і в судових дебатах. Суддя повідомив, що впродовж п’яти місяців дебатів йому понад десять разів пропонували виступити, але обвинувачений щоразу відмовлявся, посилаючись на неузгодженість позиції з захисниками. 27 серпня 2026 року суд визнав такі дії зловживанням процесуальними правами.
Під час оголошення вироку В’ячеслав Зінченко поводився дуже спокійно – розглядав присутніх, іноді посміхався на камеру. Його поведінка створювала враження повної байдужості до того, що відбувалося.
Докази, на які послався суд
Оголошення вироку по суті стало детальним переказом того, як суд оцінював доказову базу. У справі було проведено понад 60 експертиз, допитано понад 1500 людей та опрацьовано значний масив відеозаписів з камер спостереження. Обвинувальний акт передали до суду ще 26 грудня 2024 року.
Одним із ключових доказів, про який окремо говорив суддя, стала одорологічна експертиза. За її результатами, зразок запаху, вилучений із крові Зінченка, збігся зі зразками запаху з лавки, де, за версією слідства, у день вбивства чоловік у яскравому одязі перебував біля будинку Ірини Фаріон. Суддя озвучив показник – «99,999%». Три службові собаки під час експертизи визначили один і той самий запаховий слід. Суд дійшов висновку, що ці докази підтверджують перебування Зінченка на місці події.
Суд також посилався на відеозаписи пересування Зінченка Львовом та результати порівняння його портрета із зображеннями чоловіка, якого бачили біля будинку Фаріон.
«Захист: «Справа сфальсифікована»
Для сторони захисту цей день мав зовсім інший зміст. Адвокатка Зінченка Діана Кара раніше заявляла, що не вважає свого підзахисного винним, а справу називала сфальсифікованою. Після завершення дебатів у вересні вона зазначала, що сторона захисту продовжуватиме боротьбу і в разі потреби звертатиметься до Європейського суду з прав людини. Зінченко підтримував цю позицію.
Він не визнавав своєї провини та відмовився від останнього слова. 1 жовтня під час оголошення вироку його позиція залишилася незмінною.
Суд, своєю чергою, дійшов протилежного висновку. Після кількох годин оголошення мотивувальної частини суд перейшов до призначення покарання.
В’ячеслава Зінченка визнали винним у вбивстві Ірини Фаріон та призначили йому довічне позбавлення волі. Окремо суд призначив чотири роки за незаконне поводження зі зброєю. За сукупністю покарань остаточним стало довічне ув’язнення. Строк відбування покарання суд постановив рахувати з моменту затримання – 25 липня 2024 року.
Однак вирок ще не є остаточним: він набуде законної сили після завершення строку на апеляційне оскарження – 30 днів, якщо апеляцію не буде подано або якщо рішення залишать без змін.
Окрім того, у справі був розглянутий цивільний позов. Донька Ірини Фаріон Софія Особа вимагала від Зінченка 15 мільйонів гривень моральної компенсації. Суд задовольнив позов частково – з В’ячеслава Зінченка постановили стягнути на користь Софії Особи 5 мільйонів гривень морального відшкодування. Ці кошти вона пообіцяла передати бригаді ЗСУ «Рубіж», де служив її чоловік Василь Особа.
«Хочу зазначити, що кошти, які виділені на відшкодування моральної шкоди – 5 млн грн, будуть скеровані на бригаду «Рубіж», де воював мій чоловік Василь Особа. І, я думаю, ми зможемо здолати ворога. Бо зараз ми бачимо, що дуже багато внутрішніх ворогів», – сказала Софія журналістам після засідання суду.
Донька Фаріон подякувала українцям за підтримку і зауважила, що без неї вбивці могло б не бути довічного вироку. Для родини це рішення стало фінальною точкою багаторічного судового процесу.
Апеляція та нові докази
Сторона захисту В’ячеслава Зінченка готується оскаржити рішення Шевченківського районного суду Львова в апеляційній інстанції. Адвокати заявили про намір надати нові матеріали, які, на їхню думку, спростовують вину обвинуваченого. Про це повідомила адвокатка Тетяна Мусихіна під час спілкування з журналістами.
За її словами, у справі є чисельні фальсифікації, а захист у суді першої інстанції був недостатнім. Зокрема, Мусихіна зазначила, що планує надати детальні відеозаписи пересування Зінченка та докази щодо одного зі свідків, які суд першої інстанції відмовився долучити.
«Я маю надію, що в апеляції зрозуміють, що це справа сфальсифікована повністю, і якось будуть вже ретельно досліджувати докази невинуватості В’ячеслава Зінченка», – заявила Мусихіна.
Вона додала, що якщо апеляційний суд не змінить вирок, адвокати оскаржуватимуть його у Верховному Суді, а за потреби – у Європейському суді з прав людини.
Історія питання
У мовознавицю Ірину Фаріон стріляли 19 липня 2024 року у Львові біля під’їзду її будинку на вулиці Масарика. Пострілом її було поранено у голову. Того ж дня пізно ввечері Фаріон померла у лікарні.
Через шість днів, 25 липня 2024 року, у Дніпрі затримали 18-річного підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон. Ним виявився В’ячеслав Зінченко з Дніпра. Сам юнак неодноразово заявляв, що не визнає своєї провини.