Що спільного між азотною «нестачею» та надходженнями валюти 02.03.2026 16:16 Укрінформ Брак азотних добрив в державі може стати причиною втрати приблизно 20% майбутнього врожаю, а отже, зменшення валютного прибутку від аграрного сектору
Настала весна – і в сільському господарстві розпочинаються фінальні підготування до посівної кампанії. Для аграріїв ця зима видалася важкою не лише через складні погодні умови, а й через наслідки атак на критичну інфраструктуру та ускладнення з доставкою імпорту. Адже під загрозою виявилось надходження азотних добрив (а саме вапняково-аміачної селітри), що, у свою чергу, може призвести до втрати майбутнього врожаю. Через брак необхідних поживних елементів поля можуть не додати п’яту частину можливого врожаю, а разом з цим аграрії втратять вагому частку прибутку. Причини та можливі наслідки аналізував Укрінформ.
ЯКОГО ОБСЯГУ ДОБРИВ НЕ ВИСТАЧАЄ УКРАЇНСЬКИМ ПОЛЯМ
Українські аграрії наближаються до весняної посівної кампанії-2026 в умовах значних воєнних небезпек та обмежених ресурсів. Частина земель залишається замінованою чи знаходиться під тимчасовою окупацією, регулярні обстріли енергетичної та промислової інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. Разом з тим, передпосівне підживлення залишається важливим агротехнічним етапом, адже саме від нього значною мірою залежить, яким буде врожай і його вартість.
За відомостями Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», мінеральні добрива становлять найбільшу частину матеріальних витрат під час вирощування сільськогосподарських культур – вона досягає 20–25%. Для прикладу, пальне складає 10–12% витрат, насіння – близько 10%, а засоби захисту рослин – 7%.
Щорічна потреба України в добривах у фізичній вазі перевищує 5 млн тонн. В середньому аграрії вносять 1,8-1,9 млн тонн поживних речовин (в діючій речовині) на загальній площі до 23 млн га. За прогнозними оцінками ІАЕ, на весняну посівну 2026 року сільськогосподарським підприємствам буде потрібно 0,7–0,9 млн тонн в діючій речовині, або 2,0–2,5 млн тонн у фізичній вазі.
Водночас, внутрішнє виробництво азотних добрив значно зменшилося. Якщо в сезоні 2024–2025 років виготовлення аміачної селітри складало 1,99 млн тонн, то в сезоні 2025–2026 років – 1,016 млн тонн. До повномасштабного вторгнення Україна виготовляла понад 5,2 млн тонн азотних добрив на рік.
«Поточні обсяги внутрішнього виробництва добрив через енергетичну кризу, високі ціни на газ та логістику складають нині лише 20–50 % від найбільших, в залежності від виду добрив. Тому тепер ринок мінеральних добрив в значній мірі залежить від імпорту, який у 2025 році досяг 3 млн тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Втім, навіть за таких обсягів постачання дефіцит залишається», – зазначив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.
Олександр Захарчук
Найбільш відчутно нестача добрив спостерігається саме в азотному сегменті. За словами науковця, річна потреба України у карбамідно-аміачній суміші (КАС) досягає 0,8 млн тонн, з яких майже 0,4 млн тонн припадає на весняне внесення. Дефіцит аміачної селітри оцінюється у 150–170 тис. тонн.
Частково цю нестачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що з червня 2025 року до лютого 2026 року в Україну було імпортовано близько 307 тис. тонн аміачної селітри, тоді як власне виробництво за цей період складало приблизно 437 тис. тонн. Враховуючи поступове накопичення запасів, аграрії могли сформувати резерв в межах 450–700 тис. тонн, однак цього недостатньо для повного забезпечення потреб посівної.
«Імпорт триває, однак питання дешевої логістики і можливості транспортувати потрібну кількість залишається відкритим. Допомогти частково закрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, яка не становить загрози займання чи вибуху. Такий вид селітри було б можливо застосовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – сказав Барков.
Ситуацію ускладнюють і погодні фактори. Через ожеледь та крижану кірку озимі культури подекуди знаходяться в стані кисневого голодування. «Аміачна селітра, по суті, – це сіль. Саме її внесення допомагає розтопити кригу, забезпечити доступ повітря і вуглекислого газу до культури разом з раннім підживленням», – додав експерт.
Разом з тим, цінова ситуація на ринку зараз відносно стабільна. В ІАЕ повідомили, що на початку 2026 року ціни на азотні добрива залишаються майже на рівні минулого року – 22–22,5 тис. грн за тонну (+5–7%). Нітроамофоска коштує 24,5–26 тис. грн/т. Фосфорні добрива здорожчали до 30–31 тис. грн/т, а калійні – приблизно на 10% – до 22–22,5 тис. грн/т.
Однак питання, чи матимуть можливість аграрії вносити добрива в повному обсязі, – відкрите, отже тут кожне господарство буде змушене вирішувати це самостійно.
ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СЕЛІТРИ ЯК ПЕРЕШКОДА В МОРСЬКИХ ПОСТАЧАННЯХ
Фактором, який ускладнює ситуацію із забезпеченням аграріїв азотними добривами, стала заборона на імпорт в Україну вапняково-аміачної селітри (ВАС) через морські порти.
Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні запровадили суворі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього переліку потрапила і ВАС. Разом з тим, аграрні об’єднання наголошують, що додавання цього виду добрива до списку небезпечних не має достатнього наукового обґрунтування та блокує доступ до продукту, який міг би частково компенсувати дефіцит азоту напередодні посівної.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що обмеження щодо класичної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, однак ситуація з вапняково-аміачною селітрою інша.
Денис Марчук
«Ми знаємо властивості аміачної селітри – вона дійсно може бути загрозою, і тому рішення про її обмеження було зрозумілим. Але вапняково-аміачна селітра не є вибухобезпечною і нічим не загрожує, що підтверджено експертними висновками. Незважаючи на це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може потрапити на ринок у критичний для аграріїв момент напередодні весняної посівної», – наголосив Марчук.
Позиція аграріїв базується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% належить до групи негорючих та вибухобезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту із чіткими параметрами безпеки. Зокрема, йдеться про можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим безпековим паспортом.
За словами Марчука, повністю замінити аміачну селітру ВАС не може, однак дозволила б аграріям провести раннє підживлення та суттєво зменшити ризики втрат врожаю.
Науковці попереджають, що в разі затягування проблем із добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Мова йде насамперед про яру пшеницю, кукурудзу та соняшник, а також цукровий буряк і картоплю.
«В першу чергу страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно вимагають інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його нестачі врожайність знижується особливо сильно. Менший вплив азотного дефіциту може спостерігатися в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Іншими словами, через затягування проблеми добрив найбільше можуть послабитись врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недобір – в залежності від умов і термінів постачання добрив – може сягати 10–20 % і більше», – прокоментував Олександр Захарчук.
У грошовому вираженні це означатиме десятки мільярдів гривень недоотриманої валютної виручки. Враховуючи те, що аграрна продукція складає понад половину українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за рамки суто галузевої проблематики і є елементом національної безпеки.
Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з проханням про врегулювання ситуації. Асоціації надали експертні висновки про безпечність продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти.
Водночас у профільному міністерстві утрималися від детальних публічних коментарів Укрінформу, посилаючись на безпекові обмеження. Незважаючи на це в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та ринком триває.
«У питанні імпорту аміачної селітри чи вапняково-аміачної селітри морськими портами України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом маємо піклуватися про безпеку країни, тому пошук рішення – складний процес, який ведеться разом з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков.
Утім, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС це стане лише частковим вирішенням проблеми.
«Насамперед вирішення потребує розблокування морських логістичних шляхів для закупівлі аміачної селітри. Це, звичайно, дасть змогу швидко закрити дефіцит у 170 тис. тонн, але не розв’яже повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях нині не безпечний і не стабільний, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко надійти на поля. Навіть наявні поставки не здатні вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно нарощувати імпорт та виробництво передусім азотовмісних добрив», – наголосив Захарчук.
Фінанси Імпорт Сільське господарство Уряд Аграрії Війна з Росією Добрива