Олег Верняєв: Повертати на змагання прапор і гімн агресора – це нонсенс, мовчати ми не будемо!
Фото: facebook.com/EuropeanGymnastics
Європейська федерація гімнастики прийняла рішення про повне відновлення допуску російських та білоруських спортсменів до міжнародних змагань. Посадовці Європи у сфері спорту не стали заперечувати рішенню Міжнародної федерації (FIG) і просто повторили його, повернувши атлетам з РФ та РБ право виступати під своїми національними символами. Така постанова виглядає надзвичайно цинічною, враховуючи, що українські міста продовжують щоденно зазнавати обстрілів.
Олімпійський чемпіон Олег Верняєв поділився з виданням Коротко про своїми думками стосовно того, чому міжнародні спортивні організації намагаються відмежуватися від реалій війни, як українські атлети знаходять сили для тренувань після безсонних ночей, спричинених сиренами, та чому юридична та інформаційна боротьба не повинні припинятися.
Міжнародний спорт вдає, що нічого не відбувається
Олег Верняєв. Фото: Jamie Squire/Getty Images
– Олеже, яка ваша думка щодо цього рішення?
– Звісно, ця новина для нас є дуже болючою та несправедливою. Рішення допустити командні виступи, та ще й під прапором і гімном країни-агресора, видається мені абсолютно абсурдним. Особливо зараз, коли в Україні щодня гинуть люди, коли наші міста перебувають під безперервними атаками. Кожної ночі українці прокидаються від сирен, вибухів та новин про загиблих і поранених. У той час, коли Росія продовжує свою війну проти України, міжнародний спорт дедалі більше вдає, ніби нічого не трапляється.
Для нас це не просто політичне питання чи спортивна дискусія. Для українців це стосується справедливості, пам’яті про загиблих, поваги до людей, які сьогодні захищають нашу країну на передовій. І тому бачити повернення російських команд під прапором держави-агресора – це надзвичайно важко морально.
– Що це рішення Європейської федерації означає для українських атлетів?
– У нашому ставленні до своєї справи це нічого не змінює. Ми так само будемо тренуватися, представляти Україну та здобувати нагороди. Але психологічно це, безумовно, створює певні труднощі.
Тому що ми живемо в реаліях війни. Багато спортсменів тренуються під звуки повітряних тривог, після безсонних ночей через обстріли. У когось родичі служать на фронті, у когось зруйновано дім, хтось втратив друзів, близьких через війну. І на цьому тлі спостерігати за поверненням росіян до міжнародного спорту – це дуже боляче.
Але водночас це надає нам ще потужнішу мотивацію. Ми повинні бути сильнішими, щоб перемагати на міжнародній арені і щоб саме український прапор був піднятий вище. Сьогодні кожна наша перемога – це не лише про спорт. Це про Україну, про стійкість нашого народу і про те, що нас неможливо зламати.
Головний інструмент – не мовчати
– Чи буде це рішення оскаржуватися?
– Щодо можливих судових процесів чи оскарження рішення – це вже сфера відповідальності федерації. Спортсмени такими питаннями не займаються і не мають права офіційно займатися. Це робить саме українська федерація разом із юристами та профільними організаціями. Звісно, спортсмени підтримуватимуть цей процес публічно, але слід розуміти, що подібні справи є дуже складними. Це масштабні юридичні процеси, які потребують досвідчених міжнародних юристів, часу та значних фінансових ресурсів.
На жаль, сьогодні Україна щоденно витрачає колосальні кошти на боротьбу за життя людей, на оборону країни, на ліквідацію наслідків постійних атак. І в цих умовах вести масштабну юридичну боротьбу на міжнародному спортивному рівні надзвичайно непросто. Але я впевнений, що українська сторона докладатиме максимум зусиль, щоб наша позиція була почута.
– Можливо, існують певні механізми боротьби з такою несправедливістю?
– Я вважаю, що головний інструмент сьогодні – це не мовчати. Українські спортсмени, федерації, журналісти, міжнародна спортивна спільнота повинні постійно нагадувати світу, що війна триває. Щодня Росія продовжує обстрілювати українські міста, вбивати цивільне населення, руйнувати лікарні, житлові будинки, спортивну інфраструктуру.
Дуже важливо доносити правду до міжнародної аудиторії, адже з плином часу у багатьох країнах виникає певна втома від новин про війну. Але для українців ця війна не закінчилася – ми живемо в ній щодня. Також важливо, щоб міжнародні спортивні організації мали чіткі та послідовні принципи. Спорт не може повністю існувати поза межами реальності. Тому боротьба має продовжуватися на всіх рівнях – юридичному, інформаційному, дипломатичному та спортивному.
Тим часом
Вже 28 травня відбудеться Позачергова генеральна асамблея Європейської федерації гімнастики, де буде вирішуватися доля ратифікації цього скандального рішення. Українська сторона наразі веде активну дипломатичну роботу, аби заблокувати повернення агресора. Ситуацію журналісту Коротко про прокоментувала віцепрезидентка Української федерації гімнастики, головна тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна:
– На даний момент ми не маємо інформації щодо формату проведення Асамблеї. Вона запланована на 28.05.2026. Для ухвалення рішення потрібна проста більшість голосів. Ми сподіваємося, що голосів для блокування нам вистачить. Зараз ми розглядаємо різні варіанти дій, переважно юридичного характеру. Остаточне рішення буде прийнято залежно від позиції інших федерацій.