Від початку 2026 року за підозрюваних у корупції топпосадовців внесли 1,1 мільярда гривень застави. Це сталося з 1 січня по 10 вересня. Для порівняння, за весь минулий рік ця сума становила 1,6 мільярда гривень.
Економіста з досвідом вражає точність цих показників. За повний минулий рік – 1,6 мільярда, а за 0,7 року поточного – 1,1 мільярда, що становить приблизно 1,6 помножити на 0,7. Автор статті зауважує, що жодна галузь чи область не демонструє такої точності, навіть у мирний час. Це наводить на думку, що хтось планує ці процеси, а хтось ретельно їх виконує.
Фахівці пояснюють, що призначення застави зазвичай супроводжується покладенням на підозрювану особу певних додаткових обов’язків. Якщо підозрюваний порушує хоча б один із них, застава може бути стягнута в дохід держави. Якщо ж цього не відбувається, кошти повертаються власнику після припинення дії запобіжного заходу.
Існує також можливість використання цих коштів для виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава самого обвинуваченого може бути автоматично спрямована на відшкодування збитків чи штрафу. Кошти ж стороннього заставодавця повертаються лише за його добровільною згодою.
Таким чином, для держави ці кошти є фактично “стійкими пасивами” – оборотними коштами, які постійно використовуються в господарському обороті. Вони прирівнюються до власних коштів, хоча й не є власністю. Їхня стабільність, як бачимо, забезпечує певний порядок.