Зі зони бойових дій на постійне проживання до Харкова: як вічнозелений сад із Вовчанська став вимушеним переселенцем
Фото: особистий архів Світлани Балахіної
До війни хвойний куточок Світлани Балахніної був справжньою окрасою Вовчанська – місцем, де перехожі затримувалися біля воріт, захоплюючись бездоганними формами сосен та ялівців, виплеканих звичайною вчителькою. Проте з початком повномасштабної агресії її «місце натхнення» опинилося на передовій. Переживши окупацію, сад Світлани здійснив майже неймовірне – перемістився на ПМЖ до Харкова.
Про те, як хвойні велетні переносять війну, чому екзотичні рослини не терплять прорахунків і як виростити чотириметрову тую з маленької гілочки – у матеріалі Коротко про.
Кожній рослині потрібна увага
Дивовижної вроди хвойний куточок Світлана Балахніна створювала власноруч, навіть не маючи спеціальних знань у цій сфері.
– У нас зазвичай думають: посадив дерево – і воно росте самостійно, – ділиться з Коротко про Світлана Балахніна. – Особливо ніхто не переймається. Але до кожного дерева потрібен індивідуальний підхід, піклування. І увага.
Наводить приклад – повчальну історію про двох сусідів: у одного всі рослини буяли цвітом і давали плоди, у іншого – ні. Той не витримав, пішов за порадою.
– І сусід йому говорить: а ти вклоняєшся рослинам? Їх просто потрібно любити, – посміхається Світлана.
Саме увага допомогла вчительці без досвіду в садівництві виростити чарівний сад. Як це краще робити, з’ясовувала методом проб та помилок. Каже: головне – не скільки років знадобилося, а наскільки ти відданий своїй справі. Зважаючи на результат, вона має рацію. У її розплідник можна і екскурсії проводити, і уроки для студентів давати з прикладами її досвіду.
Світалана впевнена – до кожної рослини потрібен особливий підхід та трохи любові. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Замість сливи – ялівець, замість яблуні – сосна
Все почалося з того, що в сім’ю прийшло горе. Помер батько Світлани. І дачу у Вовчанську не було кому доглядати. Ніколи не займаючись садами-городами, Світлана з чоловіком привела ділянку в порядок, а потім почала доглядати за плодовими деревами, що ростуть тут. Згодом розібравшись, вирішила додати щось своє. Так з’явилися перші декоративні дерева.
Крок за кроком звичайна дача перетворювалася на живий витвір мистецтва.
– У нас там раніше були тільки сливи, яблуні, помідори, картопля – як у всіх, – згадує Світлана. – А хотілося, щоб був і красивий простір для релаксу. Почала досліджувати інтернет, дивитися на різні сади у світі.
Сад у Вовчанську був однією з головних пам’яток міста. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Колишній рай – під мережею від дронів
Після початку війни сад залишився без догляду – почалася окупація. Спочатку ще доглядали сусіди.
– Вони виїхали, коли дрон впав на авто біля їхнього будинку, – зітхає Світлана. – Ми навідувалися, поки була можливість. Востаннє були у листопаді минулого року. Там дуже важко, там все в мережі від дронів, вони низько літають. Дамбу теж зруйнували.
Переїхали спочатку до Кіровоградської області, сюди ж частково вдалося перевезти рослини. Потім повернулися до Харкова – ремонтувати пошкоджену “прильотом” квартиру. Вовчанськ деокупували. Здавалося, війна скоро закінчиться. Упорядкували дачу, сад… І – знову почався наступ. З 2024 року сад на ПМЖ переїхав до Харкова на нову ділянку.
Хочете інжир? Спробуйте, але потім не скаржтеся
Таке хобі – не дешеве задоволення. Це здається, що сади самі ростуть. Деякі види сосен, ялиць, за словами нашої співрозмовниці, можуть коштувати і 100 тисяч гривень – вони дуже довго ростуть, і весь цей час за ними потрібен особливий догляд. Декілька десятиліть їх необхідно формувати. Тому така ціна. Але зазвичай хвойне деревце коштує декілька тисяч.
Згодом хобі перетворилося на роботу – сьогодні у подружжя розплідник декоративних рослин та дерев. Раніше він був у Вовчанську, зараз – у Харкові.
На новому місці дерева вже прижилися і освоїлися. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Рослини, які не пробачають помилок
– Але що я зрозуміла: якщо у вас немає специфічних умов для догляду, то не варто шукати екзотичні рослини. Часто телефонують: хочу інжир, хочу персики, гранат. Але у нас у Харкові, у такій кліматичній зоні, вони можуть рости хіба що у теплиці. Нехай їх вирощує Миколаїв, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кропивницький…
Світлана зазначає: якщо рослини вимагають особливого догляду, коли господареві доведеться «танцювати навколо дерева з бубном», щоб досягти результату, то краще не починати.
– Більшість рослин у саду не повинні вимагати багато догляду, – впевнена Світлана. – Це моє переконання, і такі рослини я пропоную. Але якщо людина дуже хоче спробувати – нехай пробує. Я спочатку теж так робила з упевненістю, що вийде. А потім приходить розуміння: велосипед вже винайшли. Клімат хоч і змінюється, але не настільки, щоб ми могли вирощувати екзоти. Наприклад, магнолія – дуже гарна, у нас у міському парку вона росте, усі біля неї фотографуються. Але їй весняні приморозки можуть нашкодити – квіти вже будуть некрасивими. А коштує вона недешево – 10-15 тисяч гривень за доросле дерево. Купиш, посадиш, а потім дивуватимешся – чому так негарно?
Також помилок не прощають гортензія, азалія, рододендрон, лохина. В основному ті, яким потрібен спеціальний ґрунт та догляд.
– Якщо обирати найпростіше у догляді хвойне дерево – то краще ялівець, він найвитриваліший, – зазначає Світлана. – Взагалі він росте в горах на схилах, на скелях, де ґрунту майже і немає.
За абрикоси ось у нас, на відміну від декоративних дерев, усі бояться, щоб не вимерзли. Але тут потрібно брати правильний сорт. Є ті, що цвітуть пізніше, ризик втратити врожай менший.
Головне – не тільки правильно вибрати саджанець, а й посадити з розумом. Перший може коштувати 200 гривень, а добрива для посадкової ями – 400. А якщо ще й дерево дороге, екзотичне – пропаде все разом. Після цього бажання займатися садом може зникнути.
Зі звичайного саду з плодовими деревами Світлана Балахніна створила справжній живий артоб’єкт. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Ділиться порадами на своєму каналі
Світлана впевнена: якщо посадив рослину – ти за неї відповідаєш. Як за взяту додому тварину. А от улюбленців серед своїх зелених «діток» вона не має: любить усіх однаково.
– Мій садок у Вовчанську був саме «моїм місцем»: там і небо інше, і пташки по-іншому співають, – згадує Світлана. – Коли туди приїжджаєш, то й сили з’являються, навіть якщо ледве тримаєшся на ногах. Наче друге дихання. Коли дивишся на чотириметрову тую, яку ти виростила з гілочки довжиною 5 см, – начебто виростають крила за спиною.
Щоб допомогти іншим уникнути помилок та правильно підібрати дерево для свого саду, Світлана Балахніна створила канал «Сад Світла Світлани». Там вже майже сто тисяч підписників.
Джерело: kp.ua