Восени 2023 року поблизу населеного пункту Хромове на Донеччині боєць Третьої штурмової бригади, нині головний сержант батареї артилерійської розвідки 125-ї важкої механізованої бригади (що входить до складу Третього армійського корпусу), з позивним «Юджин», вирушив на евакуацію пораненого побратима на псевдо «Покемон». Під час виконання завдання сам зазнав осколкових поранень, але наполегливо шукав шляхи порятунку товариша. Через кілька годин «Покемона» вдалося успішно евакуювати, а «Юджин» потрапив до госпіталю.
Чотири години очікування
«Юджин» служить у 125-й окремій важкій механізованій бригаді, в батареї артилерійської розвідки. Восени 2023 року він входив до складу взводу вогневої підтримки, але того фатального дня виконував завдання з евакуації поранених на лінії бойового зіткнення.
Зранку його разом із побратимом «Фішером» відрядили для допомоги з евакуацією пораненого. Вони очікували близько чотирьох годин. Згодом до них приєдналася група провідників, яка повідомила: евакуації не буде, оскільки зв’язок із бійцями, які вирушили за пораненим «Покемоном», втрачено.
«Юджин» повернувся на стабілізаційний пункт. Там на зв’язок вийшов командир із позивним «Трухен» і повідомив про нове завдання — необхідно знайти побратима з іншої роти, що перебувала поза їхньою зоною відповідальності.
Боєць погодився. Разом із ним вирушив «Каменяр» — побратим, який приблизно знав маршрут. Дорогою до лінії бойового зіткнення бійці натрапили на пораненого ПТР-кашника. Він мав легкі осколкові поранення ніг. Побратими наклали йому пов’язку і продовжили рух.
Невдовзі вони вийшли з посадки та зайшли в траншею, викопану просто в полі. «Юджин» почав вигукувати позивний «Покемона». У відповідь почув голоси. Бійці повідомили, що позиція постійно перебуває під обстрілами, активно працюють FPV-дрони, відбуваються скиди з безпілотників. Там перебували й інші поранені.
Один із них мав лише незначні осколкові поранення ніг і просив про евакуацію. Але перед «Юджином» стояло інше, головне завдання — знайти «Покемона». Згодом з’ясувалося, що двоє бійців, які перебували поруч із ним, залишили позицію. Саме через це попередня спроба евакуації не вдалася.
«Юджину» довелося йти далі самому. Приблизно через 600–700 метрів він побачив у траншеї чоловіка, який лежав і плакав.
— Хто ти? — запитав боєць.
Виявилось, що це і був «Покемон», якого так довго шукав наш співрозмовник. Пораненому вже майже бракувало віри, що його врятують. Він дістав поранення ще близько четвертої-п’ятої години ранку. «Юджин» та «Каменяр» дісталися до нього приблизно о 13:30. Майже дев’ять годин хлопець залишався пораненим у зоні бойових дій.
— Я його запевнив, що ми його не залишимо, — згадує «Юджин».
Стан «Покемона» був важким. Щоб підготувати його до евакуації, довелося накласти по кілька турнікетів на руки та ноги. Одна нога була перебита у трьох місцях і вже посиніла.
— Я перевірив, що пульсу немає, турнікет працює, тому його не знімав, — розповідає військовий.
На руках були менш значні пошкодження — вторинні осколкові поранення. «Юджин» зробив конверсію турнікетів, і розпочалася евакуація.
«Небо!»
Погода була дощовою. Земля — мокра й слизька. Двом бійцям було надзвичайно важко тягнути пораненого. Тоді «Юджин» вирішив змінити спосіб евакуації.
Він запропонував «Каменяру» зняти з нього бронежилет, посадити «Покемона» йому на спину, а побратиму нести броню. Але щойно «Юджин» почав розстібати бронежилет, над ними завис російський дрон. Майже одразу відбувся скид.
— Небо! — закричав «Юджин» побратиму, сам він упав на землю.
Осколки влучили в руку, сідницю та область під коліном. Боєць наклав собі турнікет.
— Я «триста», — повідомив він.
«Каменяр» також був поранений. Тепер ситуація кардинально змінилася: двоє евакуаторів самі стали «трьохсотими», а поруч лежав важкопоранений «Покемон».
— Я нахилився до «Покемона» і сказав: братан, бачиш, я теж поранений. Я не зможу тебе винести, бо тоді ми можемо загинути обоє, — згадує «Юджин».
Він накрив пораненого пончо, на якому його переносили, та присипав землею, щоб замаскувати. А сам вирушив до стабілізаційного пункту — по допомогу.
Його вів дрон, а він цього не знав
Приблизно через 300–400 метрів «Юджин» зустрів «Каменяра» і попросив підправити йому турнікет. Здалося, що наклав його недостатньо якісно. Проте ще через 500–600 метрів, коли боєць вийшов із траншеї та зайшов у посадку, він відчув, що нога наповнюється кров’ю.
— Я підняв штанину й побачив, що у мене ще травмована й нога. Відразу цього навіть не відчув, — розповідає він.
Турнікет довелося накладати просто на ходу. Адже над ними завис дрон. Що це був український дрон, військовий тоді не знав. Загалом до стабілізаційного пункту «Юджин» подолав приблизно 1700–1800 метрів. Там його зустрів «Фішер».
— Я «трьохсотий», допоможи, — сказав йому «Юджин».
Спочатку побратим навіть не повірив. Але побачивши турнікети, відсутність каски — вона злетіла під час вибуху — зрозумів, наскільки важким був стан бійця.
«Фішер» допоміг йому пройти ще близько 200 метрів. Побратими оглянули «Юджина», зробили конверсію на руці й поклали його в одиночну «нору». Але для нього це ще не було завершенням історії.
«Я пообіцяв «Покемону»
До «Фішера» «Юджин» звернувся з проханням допомогти з евакуацією «Покемона».
— Я пообіцяв «Покемону», що ми його заберемо, не кинемо. Можеш допомогти?
«Фішер» зв’язався з командиром і повідомив, що поранений боєць досі чекає на евакуацію. Проте виникла проблема. Коли над позицією пролітав дрон, оператори не побачили ознак життя. Вважалося, що «Покемон» загинув. Тому евакуаційну групу вирішили не відправляти.
Але приблизно через пів години сталося те, що змінило ситуацію. «Покемон» перевернувся. Саме в цей момент над ним пролітав дрон. Бійці побачили рух, і цього разу група дісталася до пораненого.
— Братан, ми принесли «Покемона», — сказав згодом «Фішер».
Для «Юджина» це було найважливіше повідомлення за весь день.
— У мене аж відлягло від серця, що ми виконали обіцянку і не залишили його, — каже військовий.
Нічний вихід
Однак на цьому випробування для «Юджина» не закінчилися. Ввечері йому та «Каменяру» повідомили, що до точки евакуації доведеться пройти приблизно шість кілометрів. Боєць почав замерзати. «Фішер» заліз до нього у спальник, щоб зігріти побратима.
Для пересування «Фішер» також зробив йому палицю. Але це мало допомагало. У «Юджина» була травмована права рука — пошкоджені сухожилля, а також ліва нога.
Близько дев’ятої вечора розпочався вихід. Дорога була розмита й розбита. Йшли без ліхтариків, орієнтуючись за маячками розвідки. Коли бійці вийшли в поле, росіяни почали запускати освітлювальні засоби. Поле стало видно як на долоні.
Розвідник повідомив:
— Бачите попереду посадку? Я буду вас там чекати.
Він не міг рухатися разом із пораненими далі, оскільки це збільшувало ризик для нього самого.
— Я розумів характер його дій. Він був бойовою одиницею, а ми — «трьохсоті». Ми не були бойовою одиницею. Тому вважати, що він нас кинув, було б неправильно, — говорить «Юджин».
Разом із «Каменярем» вони прискорилися й дісталися посадки. Здавалося, все йде за планом. Але далі вони знову збилися з маршруту. У траншеї в посадці розвідка повідомила, що бійцям потрібно чекати людину, яка виведе їх далі. Але «Юджин» вирішив, що вони з «Каменярем» зможуть дістатися самостійно. Тож вони рушили далі.
Через помилку в маршруті пройшли приблизно на кілометр далі від точки евакуації й опинилися в іншій посадці. Там був бліндаж, а всередині перебували оператори дронів. Але залишитися там пораненим бійцям не дозволили — військовим було заборонено впускати сторонніх.
Тож їм довелося чекати евакуації просто неба. Пізніше вони дізналися, що машина, яка мала їх забрати, вже поїхала. Машину вони все ж дочекалися, але на це пішло близько трьох годин.
— Хто «Покемон»? — запитали військові, які нарешті приїхали.
«Юджин» відповів, що він «Юджин» і також поранений. Його забрали. Дорогою він зв’язався з командиром. Згодом забрали екіпаж «Покемона», а самого «Юджина» доставили до стабілізаційного пункту, звідки направили до госпіталю. Там йому зробили операцію та вилучили осколки.
У палаті «Юджин» дізнався, що сталося з «Покемоном». Йому лише 18 років. Він вижив, але внаслідок поранення йому ампутували кінцівку. Для «Юджина» ця історія могла закінчитися зовсім інакше. Він сам був поранений. Міг залишитися на полі бою. Міг не дійти до стабілізаційного пункту. А «Покемон» міг загинути в траншеї, залишившись без допомоги.
Командир подякував бійцям за те, що вони врятували життя молодого військового. Для самого «Юджина» головний результат цієї історії простий: він дав побратиму слово — і його дотримав.
— Головне — що б не сталося, ніколи не потрібно здаватися, а робити все, аби зберегти життя, — говорить боєць.
Джерело: kp.ua