Володимир Фесенко – про найнебезпечніші сценарії зими та шляхи їх уникнення

Фото: Chris McGrath/Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз

На українців знову може очікувати сувора зима з перебоями в електропостачанні та опаленні. Росія, ймовірно, знову завдаватиме ударів по критичній інфраструктурі з метою посилення тиску на населення та керівництво країни. Рівень цієї загрози безпосередньо залежить від того, наскільки ефективно влада підготувала державу до таких викликів, враховуючи досвід минулого зимового періоду. Про це розповів політолог Володимир Фесенко в інтерв’ю журналісту Коротко про.

Фактор жалю з Трампом не спрацює

Політолог Володимир Фесенк Фото: ua.news

– Чи посилить Росія так званий «зимовий терор» проти України, аби змусити Київ до поступок на переговорах?

– Частково це стосується дипломатичного напрямку, але слід чітко усвідомлювати, що переговори не є першочерговою метою Росії. Вони є лише фінальним етапом. Основна мета Кремля – досягти перемоги у війні, змусивши Україну до повної чи часткової капітуляції. На жаль, нині ворог отримав явну перевагу: балістичні ракети при критичному дефіциті протиракет у нашій системі протиповітряної оборони. У Путіна знову виникла ілюзія можливості досягти військової перемоги.

– Яким чином Києву слід формулювати свої запити до союзників у політичній та дипломатичній площині для захисту від «зимового терору» росіян?

– Перш за все, це пряма допомога для протидії російському ракетному терору, над чим ми вже активно співпрацюємо з нашими партнерами. Другий найбільш перспективний варіант дій – це беззастережне посилення наших асиметричних ударів по території Росії. Ефективні атаки на інфраструктурні та енергетичні об’єкти РФ можуть створити серйозні проблеми для Кремля. Однак, знову ж таки, для реалізації цієї стратегії нам необхідні ракети. Одними лише дронами закрити існуючий технологічний розрив не вдасться. Найважливіше – розуміти, що прості заклики до переговорів не принесуть жодного результату. Потрібен реальний, відчутний тиск на Росію.

– Чи допомагає проста риторика «нам холодно й темно, допоможіть» чи Захід реагує лише на прагматичні аргументи?

– Емоційні звернення малоефективні. Сподіватися, що, звертаючись до жалю, ми миттєво отримаємо все необхідне – це ілюзія. Таким чином, сама по собі емоційна риторика не є вирішальним фактором, все залежить від конкретних обставин.

І вкрай важливо розуміти, що Захід не є монолітним. Існують окремо США, окремо Європа, і навіть у самій Європі немає повної єдності. Тому нам необхідно працювати з кожною країною індивідуально, застосовуючи специфічні та цільові аргументи.

Наприклад, якщо говорити про американців, то апелювання до жалю в діалозі з Дональдом Трампом взагалі не працює. Він не є емпатичною людиною, і його не вражають дані чи зображення загиблих українських жінок та дітей. З ним слід говорити мовою фактів: якщо зараз не допомогти Україні з протибалістичним захистом, Росія отримає тотальну перевагу. А за наявності такої переваги Кремль ніколи не погодиться на завершення війни.

З європейцями логіка частково подібна, але має свої нюанси. Тут ключовим є фактор безпеки: «Ви ж не бажаєте, щоб Україна програла війну? Адже якщо вона програє, війна дійде безпосередньо до вас». І далі підкріплювати це конкретними запитами: нам потрібні ракети до Patriot, хоча б ракети старіших моделей, як-от PAC-2.

Соціального вибуху не буде, але ризики слід мінімізувати

– Які нові смисли влада має доносити до суспільства, щоб зимовий період не перетворився на соціальний вибух чи апатію?

– Соціального вибуху не відбудеться, оскільки протести жодним чином не вирішать існуючу проблему. Якщо люди, незадоволені відсутністю електрики чи тепла, вийдуть перекривати вулиці, чи поверне це світло до їхніх домівок? Звісно, ні. Більшість українців чудово це розуміє.

Однак простого рішення цієї проблеми також не існує. Владі необхідно зосередитися не на абстрактних гаслах, а на практичних шляхах мінімізації ризиків у сфері безпеки та інфраструктури.

Нещодавно представник ГУР Вадим Скібіцький зазначив, що Росія завдає ударів по Києву та інших великих містах саме через зосередженість там об’єктів нашого оборонно-промислового комплексу. Отже, виробництво української балістики та іншого критично важливого озброєння слід терміново переносити якнайдалі від кордону, за межі великих міст, під землю, а за можливості – взагалі розгортати його за кордоном. Це реальний шлях для збереження виробництва.

По-друге, це захист енергетичних об’єктів шляхом децентралізації. Повністю відмовитися від централізованої системи ми не зможемо, тут своє слово мають сказати профільні експерти, адже основу нашої генерації все одно становитимуть атомні електростанції (АЕС).

Таким чином, критичним залишається питання вразливості мереж та трансформаторних підстанцій. Окремо слід виділити теплогенерацію: як показала минула зима, забезпечення міст теплом залишається нашою найболючішою проблемою, яка потребує першочергової уваги.

Втім, варто бути реалістами: навіть масштабні зусилля з децентралізації не усунуть абсолютно всіх ризиків. Проблеми взимку все одно виникнуть. Зокрема, вже зараз необхідно серйозно обмірковувати, що робити з мешканцями лівого берега Києва, які критично і масово залежать від великих ТЕЦ.

– Чи існує повне розуміння цих загроз у самій владі, чи не повториться ситуація з перекладанням відповідальності?

– Ось тут такої впевненості якраз немає. Відповіді на виклики «зимового терору» Росії зобов’язані спільно шукати та знаходити чиновники всіх рівнів та гілок влади. Причому шукати не окремо Віталій Кличко, і не окремо Офіс президента, а виключно спільно.

Ця безглузда внутрішня політична боротьба між ними під час повномасштабного вторгнення – це ганьба. Ми вже спостерігали аналогічну ситуацію з укриттями: роки великої війни минули, а проблема через постійні міжусобиці та перекладання відповідальності досі повністю не вирішена. Цю практику слід негайно припинити. Повноваження та амбіції не мають значення, коли на кону стоїть виживання мільйонів людей.

Крім того, для впровадження цих екстрених інфраструктурних рішень влада повинна активно залучати кошти західних партнерів. І тут слід використовувати дуже чіткий аргумент, пов’язаний із посиленням міграційного тиску на ЄС: або Україна зараз отримає фінансові та технічні ресурси для захисту міст, або цієї зими Європа гарантовано зіткнеться з новою хвилею українських біженців. Цей прагматичний фактор безпеки принаймні частково здатний спонукати європейських лідерів до більш швидких дій.

Ворог продовжуватиме завдавати ударів по українській енергосистемі. Фото: wikipedia.org

Майбутня зима – виклик для нового прем’єра Корецького

– Отже, загроза масової відсутності тепла й світла все ж таки може спровокувати нову хвилю еміграції українців?

– Ті, хто мав намір виїхати, давно це зробили. Усі виїхати не зможуть і не захочуть. Але я вважаю, що певне зростання міграції, принаймні тимчасове, на зиму, буде.

– Чи є ознаки того, що влада засвоїла уроки минулої зими, наприклад, чи закуповуються автономні генератори?

– Генератори системно закуповуються вже тривалий час, цей процес безперервно триває ще з першої складної зими 2022 року. Тоді всі все чітко зрозуміли, тому безпосередньо з наявністю генераторів великих проблем не буде.

Однак виникає інше питання: які саме генератори та для яких завдань використовуються? Щоб під час блекаутів функціонували ліфти й насоси для високих поверхів будинків. З того, що мені відомо, робота ведеться, але повної готовності до зими немає. На жаль, це очевидний факт. За каденції колишньої прем’єрки Юлії Свириденко суттєвих зрушень у підготовці країни до зими так і не відбулося. Саме тому новим очільником уряду призначили Сергія Корецького. Подивимося, як йому вдасться впоратися з цим викликом.

Зрештою, забезпечення країни генераторами – це найлегша частина завдання. Необхідно дивитися на крок уперед: що робити у разі виникнення дефіциту бензину та дизельного пального? Росія зараз цілеспрямовано завдає ударів по цій інфраструктурі. Якщо пального не буде, чим заправляти тисячі генераторів? Це складний логістичний ланцюжок. Така ж ситуація і з резервами та заміною високовольтних трансформаторів.

Другий критичний виклик – це накопичення газу в наших газосховищах на зиму. До речі, в Європі з цим уже виникли серйозні труднощі. Через перебої з постачанням катарського газу європейський ринок відчуває дефіцит, і країни ЄС знову змушені купувати газ у Росії. Гадаю, що ми в результаті так само купуватимемо цей російський газ через європейський реверс, оскільки обсягів норвезького, американського чи алжирського пального на всіх об’єктивно бракує. Однак заповнювати сховища потрібно максимально швидко саме зараз, поки ціни на ринку не зросли, адже ближче до осені вони гарантовано почнуть підніматися.

Держава зобов’язана допомогти бізнесу

– Які найбільші виклики стоять зараз?

– Найбільшим інфраструктурним ризиком для великих міст, і особливо для Києва, залишаються великі ТЕЦ (теплоелектроцентралі). Електроенергію ще можна якось перекинути мережами або заживити критичні об’єкти від генераторів, а от від централізованого тепла ТЕЦ безпосередньо залежать сотні тисяч, а подекуди й мільйони містян. Якщо взимку ці гіганти вийдуть з ладу, це перетвориться на колосальну гуманітарну проблему.

Для кожного конкретного виклику необхідно вже зараз розробляти окремі плани та шукати цільові варіанти рішень. Наскільки я розумію, для Сергія Корецького це зараз завдання номер один, і він активно цим займається.

Паралельно виникають нові супутні проблеми. Ми вже бачимо певні зміни на полицях магазинів, і це тільки початок. Поки наше суспільство радіє ударам по російських хабах «Вайлдберріз», ворог так само цілеспрямовано б’є по наших великих логістичних хабах. Тому нам критично необхідно перебудовувати всю логістику торговельних мереж, наприклад, відмовлятися від величезних централізованих хабів і переходити на розгалужену систему невеликих, розосереджених складів.

– Які стимулювальні закони та рішення мають бути ухвалені для українського бізнесу?

– По-перше, це відшкодування та страхування збитків, завданих унаслідок воєнних дій та російських ударів. Ця проблема існує ще з 2022–2023 років, але тоді вона не була настільки масштабною. Зараз, коли ворог системно знищує логістичні хаби, удари по складах стали вкрай болючою точкою для комерційного сектору. Страхування таких ризиків – це зараз проблема номер один для збереження бізнесу.

По-друге, необхідна державна допомога та регуляторні рішення щодо зміни логістики. Уся та логістична модель, яка ефективно працювала раніше, з орієнтацією на величезні централізовані складські системи, тепер несе в собі колосальну небезпеку. Бізнесу потрібні стимули для розгалуження та децентралізації.

Так само потрібна максимально тісна партнерська взаємодія між бізнесом і державою. У цьому контексті є надія на Сергія Корецького. Він має колосальний практичний досвід подолання криз, зокрема паливної у 2022 році. Це дуже серйозна, системна людина. Крім того, профільний енергетичний віцепрем’єр-міністр Денис Шмигаль також є вкрай досвідченим керівником. Є надія, що урядова команда зможе знайти правильні рішення, і принаймні значну частину цих критичних інфраструктурних проблем вони успішно вирішать.

Майбутня зима – це виклик для нового прем’єра Сергія Корецького. Фото: ФБ Сергій Корецький

Президент не вдасться до кардинальних кадрових змін посеред зими

– Чи не ризикне влада вдатися до непопулярних політичних кадрових рішень просто посеред зими?

– Що саме мається на увазі під «непопулярними рішеннями»? У призначенні Сергія Корецького замість Юлії Свириденко, яка якраз не впоралася з підготовкою саме до зими, була своя чітка логіка.

Якщо президент Володимир Зеленський вважатиме, що ця людина йому поки потрібна і її не можна чіпати, він не робитиме жодних замін. Особливо посеред зими. Тому я не бачу якоїсь серйозної проблеми в контексті потенційних непопулярних кадрових рішень під час опалювального сезону. До того ж, у нас в інфраструктурній вертикалі зараз просто немає якоїсь однієї безальтернативної фігури, з якою суспільство пов’язувало б абсолютно всі свої сподівання щодо проходження зими.

– Сергій Корецький перейшов до Кабміну, але зберіг свій вплив у «Нафтогазі». Зараз на «Нафтогаз» хочуть призначити Юлію Свириденко. І є дані, що посилити свій вплив і розставити своїх людей там прагне енергетичний віцепрем’єр Денис Шмигаль. Це так?

– Так, цілком можливо, що Свириденко врешті-решт очолить «Нафтогаз». Вона є топ-менеджеркою, працювала в уряді на посаді прем’єрки й чудово обізнана з усіма внутрішніми нюансами галузі. Так само й віцепрем’єр Денис Шмигаль може прагнути посилити свій вплив у нафтогазовому секторі, це типова кулуарна логіка.

Однак зараз усе це абсолютно не на часі й не є найголовнішим. І Юлія Свириденко, і Денис Шмигаль є досвідченими профільними фахівцями у сферах енергетики та державного управління. Головне завдання для них сьогодні – це не змагатися за сфери впливу з прем’єром Корецьким, а максимально об’єднати зусилля всіх гілок влади, відомств і держкомпаній задля однієї фундаментальної мети: мінімізувати наслідки «зимового терору» росіян і захистити країну.

Джерело: kp.ua