Інсулінорезистентність: прихована причина зайвої ваги, втоми та діабету

Фото: magnific.com

Термін «інсулінорезистентність» нині активно використовують як дієтологи, так і нутріціологи, і навіть інструктори з фітнесу. Це стан, за якого організм втрачає свою чутливість до інсуліну, що призводить до необхідності підшлункової залози продукувати його у більших кількостях для підтримання нормального рівня цукру в крові. З часом це виснажує залозу та може спровокувати розвиток діабету 2-го типу, а також інших патологій.

Чому клітини перестають реагувати на інсулін, як вчасно виявити цю проблему та чи можливо обійтися без медикаментозного лікування? На ці запитання “Коротко про” відповіла ендокринолог Ксенія Марченко.

“Людина може тривалий час не підозрювати про свою інсулінорезистентність”

Ендокринолог Ксенія Марченко. Фото: особистий архів

– Ксеніє, інсулінорезистентність зараз обговорюють усі. Проте важливо зрозуміти, наскільки це серйозна проблема і кого вона стосується. Почнімо з основ: що таке інсулін, що таке інсулінорезистентність і чому вона виникає?
– Інсулін – це головний посередник, що доставляє енергію, тобто глюкозу, до кожної клітини.
Інсулінорезистентність – це стан, коли клітини організму стають менш чутливими до власного інсуліну. У відповідь на це підшлункова залоза починає виробляти більше інсуліну, щоб забезпечити надходження глюкози до клітин.

Інсулінорезистентність є надзвичайно поширеним явищем, адже в сучасному світі люди споживають більш калорійну, ультраоброблену їжу. Загалом харчування стало легше доступним, а рівень фізичної активності значно зменшився.

При цьому інсулінорезистентність — це не діагноз, а стан, що лежить в основі багатьох захворювань і метаболічних порушень, таких як цукровий діабет, дисліпідемія, гіпертонія, ожиріння. Усі ці розлади об’єднуються поняттям “метаболічний синдром”.

– Чим небезпечна інсулінорезистентність? Чи впливає вона на відчуття голоду/ситості, чи може призвести до діабету?

– Так, інсулінорезистентність може бути причиною низки захворювань, насамперед цукрового діабету 2-го типу – найпоширенішого діагнозу в сучасній ендокринології.

Інсулін – це гормон, який сприяє накопиченню жиру. Коли клітині не вистачає енергії, це може посилювати відчуття голоду та зменшувати відчуття насичення.

Якщо людина помічає погіршення свого самопочуття порівняно з попередніми роками, варто пройти комплексне медичне обстеження.

– Як визначити, чи є інсулінорезистентність: які аналізи здати, на які симптоми звернути увагу?

– При інсулінорезистентності симптоми часто відсутні, і людина може тривалий час не підозрювати про її наявність. Прояви виникають лише тоді, коли розвиваються метаболічні порушення.

Найбільш інформативним і доступним аналізом є індекс HOMA (індекс інсулінорезистентності). Він враховує показники інсуліну, глюкози та розраховує спеціальний коефіцієнт. Норма – до 2,7 (максимум до 3), все, що вище, вважається ознакою інсулінорезистентності. Однак цей показник може коливатися.

Наприклад, якщо напередодні людина переїла або споживала калорійну їжу, рівень інсуліну може бути підвищеним. Якщо ж були суворі дієти або інтенсивні тренування, показники можуть бути в межах норми, навіть якщо проблема існує.

Додаткові ознаки включають: індекс маси тіла ≥25, об’єм талії: у жінок ≥80 см, у чоловіків ≥94 см, жировий гепатоз печінки за даними УЗД, зміни в біохімічному аналізі крові (ліпіди, АЛТ, ГГТ, глюкоза). Тому інтерпретувати результати краще спільно з лікарем.

“Основним методом боротьби є тривала корекція способу життя: харчування та фізична активність”

– Що потрібно робити, щоб запобігти або скоригувати інсулінорезистентність?

– Насамперед, слід переглянути своє харчування та спосіб життя. Рекомендації полягають у вживанні максимально простої, домашньої їжі та дотриманні принципу “здорової тарілки” (половина — овочі та зелень, чверть — білок, чверть — складні вуглеводи, фрукти або ягоди — як десерт). До цього додайте більше фізичної активності, навіть проста ходьба допоможе, використовуйте сходи замість ліфта.

Прагніть до щоденної активності — 8-10 тисяч кроків та регулярні фізичні навантаження. Особливо ефективними є силові тренування: вони підвищують чутливість клітин до інсуліну.

– У контексті інсулінорезистентності часто згадується термін «вісцеральний жир» – що це таке і як від нього позбутися без ліків та хірургічних втручань?

– Вісцеральний жир – це жир, розташований навколо внутрішніх органів (печінки, підшлункової залози, серця). Наразі не існує медикаментів чи хірургічних методів, які б безпосередньо “усували” вісцеральний жир. Ліпосакція видаляє лише підшкірний жир, який, до речі, є менш небезпечним.

Основним методом боротьби є тривала корекція способу життя: харчування та фізична активність.

Боротися з інсулінорезистентністю можна за допомогою регулярної фізичної активності та правильного харчування. Фото: magnific.com

Важливо

За якими ознаками можна запідозрити інсулінорезистентність

Оскільки інсулінорезистентність розвивається поступово, людина може тривалий час не помічати цієї проблеми. Які зовнішні прояви можуть вказувати на порушення чутливості клітин до інсуліну?

• Збільшення об’єму талії та накопичення жиру в ділянці живота;
• постійне відчуття голоду, бажання спожити солодке та швидкі вуглеводи;
• сонливість та втома після прийому їжі;
• складнощі зі зменшенням ваги, навіть при дотриманні дієт та фізичних навантажень;
• потемніння шкіри в складках — на шиї, ліктях, під пахвами або під грудьми;
• поява шкірних папілом;
• підвищена жирність шкіри, акне;
• набряклість;
• коливання настрою, дратівливість, зниження концентрації уваги;
• у жінок — порушення менструального циклу, посилений ріст волосся за чоловічим типом.

Непрямими симптомами можуть бути підвищений артеріальний тиск, високий рівень тригліцеридів та хронічна втома.

До речі

• Інсулінорезистентність є оборотним станом. Якщо своєчасно скоригувати спосіб життя (харчування, фізична активність, сон), можна значно покращити чутливість до інсуліну. Це не “вирок” і не обов’язково тривала проблема.
• Інсулінорезистентність може спостерігатися і у людей з нормальною вагою — особливо при низькій м’язовій масі та малорухливому способі життя. Це так звана “метаболічно нездорова нормальна вага”.
• Солодощі — не єдина причина інсулінорезистентності. Проблема не лише в цукрі. Переїдання загалом, часті перекуси, надлишок калорій та ультраоброблена їжа відіграють не менш важливу роль.
• Хронічний недосип та високий рівень стресу підвищують концентрацію кортизолу, що може посилювати інсулінорезистентність і перешкоджати зниженню ваги навіть при правильному харчуванні.
• Непрямими ознаками інсулінорезистентності можуть бути потемніння шкіри в складках (акантоз), підвищений потяг до солодкого та різкі “провали” енергії після їжі.

Джерело: kp.ua