ООН: Світ на порозі нової епідемії СНІДу – ми “у критичній точці”

Фото: BAРІ РОЙ ЧОУДХУРІ/AFP через Getty Image Підпишіться на нас у Google News просто зараз

Тридцять років тому саме слово «СНІД» вселяло невимовний страх. Здавалося, людство зіткнулося з інфекцією, здолати яку неможливо. Однак минули десятиліття, медицина навчилася стримувати вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), і мільйони пацієнтів ведуть повноцінне життя.

Проте, буквально днями ООН оприлюднила тривожний прогноз: хоча зараз ситуація стабільна, існує ризик нової епідемії. Головною причиною є зниження уваги до профілактики ВІЛ. Ми, схоже, забули про цей вірус, але він не забув про нас. Коротко про головне – про те, що на нас чекає, якщо ми проігноруємо таку життєво важливу сферу, як профілактика.

ВІЛ навчився майстерно ховатися

Медики розробили антиретровірусну терапію, яка ефективно пригнічує реплікацію вірусу. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, завдяки цій терапії смертність від захворювань, пов’язаних зі СНІДом, за останні двадцять років зменшилася більш ніж удвічі, і сама інфекція перестала сприйматися як невідворотний вирок.

Проте існує одна суттєва проблема: нам досі не вдалося повністю елімінувати вірус. ВІЛ має унікальну здатність маскуватися всередині клітин імунної системи. Ані медикаменти, ані власна імунна система людини не здатні дістатися до цих прихованих резервуарів інфекції. Саме тому пацієнти мусять приймати препарати довічно. Варто лише припинити лікування – і вірус майже завжди повертається.

Нового штаму не виявлено, але…

Кілька днів тому UNAIDS – структура ООН, яка координує глобальні зусилля у боротьбі з ВІЛ – представила спеціальну доповідь, що вказує на збій у цій боротьбі через скорочення міжнародного фінансування. Багато програм профілактики, тестування та забезпечення медикаментами функціонували роками завдяки міжнародній допомозі. Наразі ці кошти скорочуються. Це означає, що нового штаму вірусу не виявлено, і ліки, як і раніше, ефективні – але небезпека зростає.

У UNAIDS наголосили: зменшення фінансової підтримки призведе до того, що мільйони людей втратять доступ до життєво необхідного лікування, сотні тисяч залишаться без профілактичних препаратів, і, як наслідок, зростатиме кількість нових випадків інфікування.

Виконавча директорка UNAIDS Вінні Б’яніма застерегла, що світ опинився у «критичній точці». За її словами, людство вже володіє знаннями, як зупинити СНІД, але ризикує власноруч зруйнувати систему, яка формувалася понад два десятиліття. Тому нинішнє попередження ООН багато експертів вважають найсерйознішим за останнє десятиліття.

Експерти UNAIDS називають профілактику ключовим інструментом у боротьбі з епідемією. Фото: Per-Anders Pettersson/Getty Images

Східна Європа викликає занепокоєння, як і Африка

Це послання стосується не лише країн Африки, де ВІЛ залишається однією з провідних причин смертності, а й Європи. Якщо розглядати географію поширення, то основний осередок епідемії ВІЛ, як і раніше, розташований у країнах Африки на південь від Сахари (там проживає близько двох третин усіх ВІЛ-інфікованих). Проте фахівці ВООЗ та Європейського центру профілактики та контролю захворювань вже декілька років привертають увагу до іншого тривожного регіону – Східної Європи та Центральної Азії.

Це єдиний регіон світу, де кількість інфікованих тривалий час не скорочується такими темпами, як в інших частинах планети. На щастя, різкого зростання кількості хворих не спостерігається, але це не привід для самозаспокоєння. Відсутність належного фінансування може нівелювати будь-які позитивні зрушення.

Причин такої ситуації декілька. Перша: у Європі нові випадки ВІЛ діагностують, коли імунна система людини вже суттєво ослаблена. Це означає, що людина могла роками жити з вірусом, не усвідомлюючи цього, і мимоволі передавати його іншим.

Друга причина: соціальна стигматизація. Мешканці Східної Європи, як і раніше, уникають тестування. Для декого діагноз асоціюється з громадським осудом, для інших – з ризиком втрати роботи або руйнуванням сімейних стосунків. Як результат, люди відкладають обстеження до появи серйозних симптомів.

Третя причина: нерівномірний доступ до профілактичних заходів. Якщо у країнах Західної Європи препарати для доконтактної профілактики ВІЛ стали невід’ємною частиною системи охорони здоров’я, то в багатьох країнах Східної Європи такі програми ледве функціонують. Ці препарати у формі таблеток або вакцин рекомендовані людям із підвищеним ризиком інфікування. Наприклад, якщо ВІЛ-інфікований партнер проходить лікування, яке тільки розпочалося, або вірусне навантаження ще не контролюється, а також працівникам секс-індустрії та людям, які вживають ін’єкційні наркотики, особливо спільно.

При цьому експерти UNAIDS підкреслюють, що саме профілактика є найефективнішим засобом боротьби з епідемією. Запобігти одному інфікуванню значно дешевше, ніж потім десятиліттями забезпечувати людину дорогим лікуванням. Хоча морально-етичні аспекти та старі питання щодо доцільності піклування про наркозалежних та секс-працівників залишаються поза увагою, лікарі зазначають, що саме такий підхід дозволив зупинити епідемію у 80-90-х роках.

Вражаючий приклад України

До початку повномасштабного вторгнення Україна вже належала до європейських країн з високим рівнем поширеності ВІЛ. Причини добре відомі фахівцям. У 1990-х роках епідемія була переважно пов’язана із вживанням ін’єкційних наркотиків. Пізніше структура інфікування змінилася: вірус почав частіше передаватися статевим шляхом.

Після лютого 2022 року міжнародні організації прогнозували неминучу гуманітарну катастрофу. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, тисячі медичних закладів зазнали руйнування або пошкодження, а логістичні ланцюги постачання медикаментів були порушені. Здавалося, це ідеальні умови для неконтрольованого поширення вірусу та спалаху захворюваності.

Однак сталося дещо несподіване. Завдяки злагодженій співпраці Міністерства охорони здоров’я України, Центру громадського здоров’я, Всесвітньої організації охорони здоров’я, UNAIDS та численних громадських організацій вдалося забезпечити безперервне постачання антиретровірусної терапії для переважної більшості пацієнтів. Україна стала одним із небагатьох прикладів, коли навіть в умовах повномасштабної війни вдалося підтримати лікування хронічного захворювання.

Це не означає, що проблема повністю вирішена. Наприклад, у прифронтових регіонах проведення масового тестування ускладнене. Багато людей відкладають візит до лікаря, зосереджуючись на нагальніших питаннях безпеки. Крім того, війна супроводжується зростанням рівня стресу, бідності та насильства. Все це опосередковано збільшує ризик поширення багатьох інфекційних захворювань, включно з ВІЛ.

Водночас більшість українців, які живуть з ВІЛ, змогли продовжити лікування в країнах ЄС завдяки спеціально розробленим програмам.

Попри війну, епідемію ВІЛ в Україні вдається контролювати. Фото: Vasyl Shevchenko/Pacific Press/LightRocket via Getty Images

Розслабилися? Даремно!

Саме в дрібницях криється підступність вірусу імунодефіциту людини. Лікарі мають ефективні засоби лікування, пацієнти можуть прожити довгі роки – то чого ж нам боятися?

Відповідь проста: медикаменти діють лише тоді, коли людина їх приймає. Антиретровірусну терапію не можна використовувати курсами, як антибіотики. Її необхідно отримувати безперервно, нерідко протягом усього життя. Навіть кількамісячна перерва може повністю звести нанівець ефективність лікування. Тому для протидії ВІЛ критично важливими є стабільне постачання препаратів, лабораторний моніторинг та регулярне тестування. Саме ці програми наразі перебувають під загрозою через скорочення фінансування.

Повертаючись до початку: загрозу становить не стільки сам вірус, скільки наше самозаспокоєння. Хоча історія вже продемонструвала, до чого призводить недооцінка ВІЛ. На початкових етапах епідемії світ надто довго ігнорував проблему. Як результат, мільйони людей дізналися про свій діагноз надто пізно.

Сьогодні ситуація кардинально інша. Медики знають, як контролювати хворобу, існують ефективні ліки, швидкі тести, профілактичні препарати та міжнародні програми підтримки. Але все це ефективно лише за однієї умови – якщо держави продовжують інвестувати у боротьбу з інфекцією.

Попередження ООН не слід сприймати як сенсаційну новину про «новий смертельний вірус», але ризик є цілком реальним. Епідемія може повернутися значно швидше, ніж здається, і Східна Європа може стати одним із епіцентрів поширення хвороби.

Джерело: kp.ua