Не місце для розмов про смерть: як говорити з дітьми про війну на шкільних святах

Фото: Oleksandr Gusev/Global Images Ukraine via Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз

Один недоречний вірш на святковій лінійці чи шкільній сцені може спричинити нервовий зрив у дитини. Щодо тем, які краще оминати на шкільних заходах, чому про війну можна і треба спілкуватися з дітьми, але в обмеженій кількості, а також як реагувати на дитячі сльози під час свята – читайте в матеріалі Коротко про</strong>.

Складні теми у класі

Спочатку стався скандал, який охопив дитяче свято Букваря. Вчителька однієї зі шкіл столиці роздала першокласникам вірші для вивчення до цієї події. І там були рядки: «Бо забрав на небеса українських діток… тата, маму…».

Батьківський комітет висловив невдоволення та попросив вчительку замінити твір, що викликає сум. Педагог спочатку відмовилася, стверджуючи, що часу обмаль, а «сьогодення не можна відкидати». Проте врешті-решт погодилася. Вірші було замінено, і “свято Букваря” у столичних першокласників пройшло весело, без згадок про смерть.

Втім, ця історія – не поодинока. На популярних серед вчителів платформах «На урок» та «Всеосвіта» є багато сценаріїв шкільних свят. Серед них – тексти віршів для першокласників на “Останній дзвоник”, який незабаром відбудеться. І чомусь цей віршик про смерть близьких часто трапляється у сценаріях для першокласників. Очевидно, що про «смерть тата, мами…» українські школярі ще не раз почують на шкільному святі.

Насправді, ті, хто обирає такі вірші, роблять це не зі злого наміру. Навпаки, з прагненням прищепити дітям пам’ять, повагу, патріотизм. Показати, що діти є частиною великої історії країни. Але при цьому з якоїсь причини забувають звернутися за порадою щодо доречності вірша про смерть до шкільного психолога, який є у кожному навчальному закладі…

Отже, чи доречні слова про смерть на шкільній сцені? Кореспондентка Коротко про запитала про це батьків школярів. Думки, як завжди, розійшлися.

– Війна і смерть – це наша реальність, але мені б не хотілося, щоб про це згадували на шкільному святі, – каже мама першокласника Галина.

– Діти мають усвідомлювати ціну свободи, а війна – частина нашої реальності, і робити вигляд, що її немає, неправильно, – говорить мама учня 2-го класу Ольга. – Українські діти сьогодні доросліші, ніж мали б бути. Тому я не вважаю, що патріотичний вірш, який містить слова про смерть, може спричинити надмірне навантаження на психіку.

Психологиня Ольга Голубицька переконана, що зі школярами треба говорити про смерть, але не на святі. Фото: ФБ Ольга Голубицька

Зі школярами слід обговорювати такі складні теми, як, наприклад, смерть, але не на святі, переконана психологиня Ольга Голубицька. Адже свято у школі – це все ж таки не урок історії і не хвилина пам’яті.

– Такі теми (смерть) слід обговорювати зі школярами в класі, а ще краще – у підгрупах, попередньо поінформувавши батьків, – пояснює Коротко про психологиня Ольга Голубицька. – Дитину треба підготувати до складних тем, які все одно мають бути обговорені, але не таким різким вкидом. Бо тоді дитина не знатиме, що робити далі з цією інформацією.

Може статися нервовий зрив

Якщо не підготувати дитячу психіку до складної та важкої теми, то дитина буде вихоплювати інформацію фрагментарно та на прикладі конкретних образів. Пояснюємо: ось учень молодшої школи декламує рядки про «тата і маму, яких забрав Господь». І в цей момент слова про втрату може сприйняти буквально. Як наслідок – глибока емоційна реакція.

Психологи попереджають: навіть якщо дитина зовні спокійна, це не означає, що текст її не вразив. Реакція може проявитися пізніше у вигляді тривожності, страхів, проблем зі сном, небажання залишатися без батьків. Особливо це актуально зараз, коли багато дітей вже мають власний досвід стресу через війну.

– Якою буде реакція на такий вірш, залежить від захисних механізмів дитини, – говорить Ольга Голубицька. – Віршик може стати останньою краплею, і як наслідок – у дитини нервовий зрив. Тому я підкреслюю, що такі теми у школі мають підніматися, але делікатно. Повірте, діти знають про війну, чують про загибелі. Вони про це думають, говорять, наприклад, на моїх прийомах. Але це не означає, що у всіх нинішніх дітей будуть травми назавжди. Ні! Адже багато залежить від умов зростання самої дитини та її захисних механізмів (психотипи, генетика, нервова система).

Якщо згадувати про смерть на шкільному святі недоречно, то як бути зі згадкою про війну? Тут позиція психологів інша.

Тема війни може бути присутня в дитячих сценаріях. Але є нюанс: краще говорити про війну через призму подяки нашим захисникам. Діти можуть дякувати ЗСУ, співати пісні та декламувати вірші про мир, надію, перемогу.

А ще – дозовано. По-різному сприймається свято, на якому звучить відлік хвилини мовчання і подяка ЗСУ, і захід, де протягом пів години учням молодшої школи показують фільм про загиблих воїнів.

У дітей ще буде час дізнатися про складне. Вони виростуть і зрозуміють більше, ніж будь-який вірш може передати зараз. А поки потрібні тексти про дружбу, школу, мрії, нехай і про війну, але через образи сили, підтримки, надії, а не втрати і смерті.

Складні теми треба обговорювати зі школярами в класі, а ще краще – у підгрупах, попередньо повідомивши про це батьків. Фото: ФБ Новороздільський ЗЗСО І-ІІІ ступенів N5

До речі

«Ти плачеш? Це нормально»

На шкільних святах бувають і сміх, і сльози. Що робити, коли дитина розплакалася на святковій лінійці чи шкільній сцені?

– Не соромити і не надто приділяти увагу дитячим сльозам, – пояснює Коротко про психологиня Ольга Голубицька. – І, прошу, давайте обійдемося без жалю, який часто виглядає як приниження. У такі моменти дитині потрібні співчуття і психологічно стійкий дорослий, на якого можна спертися, з яким можна почувати себе у безпеці. Важливо, щоб цей дорослий не плакав, не ігнорував і не применшував проблему. Можна сказати ось так: «Ти плачеш? Це нормально. Хочеш побути тут чи вийти? Тоді от маєш мою руку, я поряд. Якщо захочеш вийти, то смикни мене за руку, і ми вийдемо».

Джерело: kp.ua