Крейда на вікнах, лід у мисках та вітрила на вулицях: як Європа рятується від спеки

Фото: RALF HIRSCHBERGER/AFP через Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз

Європа пристосовується до виснажливої спеки, до якої вона історично не була готова. Цього літа Іспанія, Франція, Італія та Німеччина зіткнулися з немислимими температурами понад +40 °C. Навчальні заклади тимчасово припинили роботу, потяги рухаються повільніше через розпечені рейки, а мешканці мегаполісів буквально шукають порятунку від сонця квартал за кварталом. Стисло про — як європейська спека перестала бути несподіванкою, і мешканці континенту навчаються виживати в нових реаліях.

Острівці прохолоди та боротьба за вентилятори

Основна особливість європейської спеки полягає в тому, що більшість міст були спроектовані для збереження тепла в оселях, а не для їхнього охолодження. Товсті стіни, горищні приміщення під металевими дахами, недостатня кількість кондиціонерів, вузькі вулиці та старий житловий фонд роблять спеку особливо важко переносною. У Франції, наприклад, приблизно 90% житлових приміщень вважаються погано пристосованими до екстремальних температур.

На цьому тлі по всій Європі з’являються десятки практичних рішень, від створення «кліматичних притулків» до перенесення активного життя на пізній вечір.

У Франції головним методом боротьби стали «острівці прохолоди». У Парижі відкривають спеціальні охолоджувані простори: бібліотеки, спортивні зали, школи, муніципальні будівлі та парки, де можна перечекати пік спеки. Міська влада розробила цифрову карту таких локацій, і кількість пунктів охолодження перевищила 1400.

Окремою проблемою французьких міст є мансардні квартири під цинковими дахами. У спекотну пору такі помешкання перетворюються на справжні печі. Тому мешканці масово встановлюють зовнішні жалюзі, щільні віконниці та світловідбивні штори. За повідомленнями французьких ЗМІ, у червні спостерігалася справжня «боротьба» в магазинах за вентилятори та портативні кондиціонери.

На піку популярності опинився blanc de meudon – звичайний крейдяний порошок, який раніше використовували для чищення вітрин та побілки. Французи почали розводити його водою і покривати вікна молочно-білим шаром. Це створює тимчасову світловідбивну плівку: світло проходить, але значна частина тепла відбивається назовні. У деяких регіонах «крейдяне борошно» миттєво зникає з полиць магазинів.

Освіжаючі водяні гармати користуються у людей особливою популярністю. Фото: Andreas SOLARO/AFP via Getty Images

Вітрила на вулицях та сонячні ванни на балконах

В Іспанії багато рішень базуються на традиційній середземноморській архітектурі. Білі фасади, внутрішні дворики, щільні віконниці та навіси над вулицями знову набувають актуальності. Подібно до Португалії, де масово встановлюють зовнішні рольставні — persianas. На відміну від внутрішніх штор, зовнішні віконниці запобігають нагріванню самого скла. Мешканці радять закривати їх ще зранку, до настання сонячного пекла.

В Андалусії та на півдні країни вулиці все частіше закривають тканинними вітрилами — величезними тіньовими навісами, що розтягуються між будинками. Вони зменшують пряме сонячне випромінювання та дозволяють безпечно прогулюватися навіть у розпал дня.

Багато мешканців верхніх поверхів влітку буквально «мігрують» квартирою: сплять у кімнатах, де вікна виходять не на захід, переносять матраци на підлогу або навіть на балкони та внутрішні двори. На півдні Іспанії досі існує практика змочування плитки на підлозі водою перед ніччю, оскільки кераміка повільно віддає прохолоду.

У Барселоні функціонує мережа кліматичних притулків — refugis climatics. Це бібліотеки, школи, громадські центри та спортивні майданчики, обладнані водою та системами охолодження. За даними міських досліджень, понад 90% літніх мешканців знаходяться в межах десятихвилинної доступності від такого притулку.

Однак, самі іспанці все частіше висловлюють занепокоєння щодо нестачі дерев у містах. В обговореннях на платформі Reddit жителі Севільї та інших південних міст зазначають, що муніципалітети останніми роками зменшили кількість зелених насаджень заради паркувальних місць та розширення доріг, що зробило бетонні квартали майже нестерпними влітку.

Цілі вулиці накривають спеціальними сонцезахисними наметами. Фото: Umeys Sulejman/Anadolu via Getty Images

Сієста дійшла до Німеччини

Італія робить ставку на водні процедури та зміну ритму життя. У Римі влітку встановлюють додаткові питні фонтанчики та тимчасові пункти з водою. Туристи та місцеві мешканці знаходять прихисток у тіні історичних кварталів, а денна активність дедалі більше зміщується на вечірні та нічні години. Дослідники вже називають це новою фазою життя європейських міст: люди уникають полуденної спеки та повертаються на вулиці після заходу сонця.

У багатьох країнах знову обговорюється майже забута південноєвропейська практика сієсти. Будівельні компанії в Німеччині, Італії та Іспанії вже переводять робітників на ранні ранкові зміни, іноді з п’ятої-шостої ранку. Великі корпорації забезпечують співробітників прохолодними наборами, водою та навіть фруктами з високим вмістом вологи.

В Австрії, Нідерландах та Німеччині швидко облаштовують громадські простори для охолодження: бібліотеки, станції метро, музеї та торгові центри, куди люди приходять просто перечекати спеку. В Амстердамі та Відні обладнані тимчасові “зони охолодження” (soling zones) з питною водою та розпилювачами води в громадських місцях.

У країнах, які раніше не стикалися з такою виснажливою спекою, наприклад, у Німеччині та Австрії, також поширене нічне провітрювання: люди відкривають вікна лише пізно ввечері або рано-вранці, коли температура зовнішнього повітря стає нижчою, ніж у приміщенні. Вдень помешкання повністю герметизують: вікна, штори та жалюзі щільно закриті, і житло нагадує термос, головне завдання якого — не допустити проникнення спеки всередину.

Британці вигадали «кондиціонер для бідних»

У Британії під час спеки знову стали популярними саморобні відбивачі з фольги та картону. Їх кріплять до вікон, що виходять на сонячний бік, особливо в мансардах. На форумах радять розміщувати захисні матеріали якомога ближче до скла, щоб сонячне тепло не потрапляло всередину кімнати.

Також у Споченому Королівстві популярним є старий південноєвропейський лайфхак — вологі тканини на вікнах. Мокрі простирадла або рушники вішають перед відкритим вікном уночі: повітря, що проходить, охолоджується завдяки випаровуванню води. У британських медіа цей метод вже називають “кондиціонерами для бідних”.

Ще один бюджетний прийом, що перекочував з півдня на північ, — крижаний вентилятор: перед вентилятором ставлять миски з льодом, заморожені пляшки або акумулятори холоду. Повітря стає помітно прохолоднішим принаймні на кілька годин. Люди також масово заморожують вологі рушники та кладуть їх на шию, зап’ястя або простирадла перед сном.

Щоб не пустити сонячне проміння у квартири, використовуються всі доступні засоби. Фото: Henrique Campos/Hans Lucas/AFP via Getty Images

Охолодити місто до того, як нагріється будинок

При цьому Європа досі залишається континентом без масового встановлення кондиціонерів. У США кондиціонери присутні приблизно в 90% будинків, а в Європі — близько 20%, причому в Німеччині цей показник становить приблизно 3%, а у Великій Британії — до 5%. Історично вони просто не були потрібні. Зараз ситуація змінюється, але старі будівлі погано пристосовані для встановлення кліматичних систем, особливо якщо йдеться про охоронювану історичну архітектуру.

Архітектори та урбаністи стверджують, що головний європейський тренд зараз — це не стільки масове встановлення кондиціонерів, скільки спроба охолодити міське середовище до того, як нагріється житло. Тому влада робить ставку на дерева, тінь, воду, світлі фасади та зменшення автомобільного трафіку. Париж, Відень, Мадрид та Франкфурт вже реконструюють вулиці з урахуванням спеки як нової кліматичної норми.

Джерело: kp.ua