Жулька очікує на потомство, а власник – на кохання: як облаштувався переселенець з курями та “Жигулями”

Жулька очікує на потомство, а господар – на любов: як проживає вимушений переселенець із курями та «Жигулями»

Фото: Telegram Олега Гороховського Підпишіться на нас в Google додати зараз

Його шлях з Чернігівщини до Кіровоградщини на старому «Жигулях» запам’ятала вся країна. Дідусь Микола рятувався від війни разом із відданою Жулькою та курами. Щодо того, чи прижився він на новому місці, чим займається нині та що сталося з легендарним «Жигулем», Микола Михайлович розповів кореспондентці Коротко про.

Переніс хірургічне втручання

У селі Грушка на Кіровоградщині дорогу до помешкання вимушеного переселенця Миколи вкажуть усі місцеві жителі. Тут він став своєрідною легендою. Саме цього чоловіка вся країна запам’ятала за зображенням: старенький «Жигуль», поруч – вірна Жулька, ззаду – кури. Так він подорожував з Чернігівщини до Кіровоградщини. У довгій мандрівці старенька автівка ледь не вийшла з ладу. Тому від Monobank дідусь отримав у подарунок новенький Peugeot Landtrek вартістю близько 1,3 мільйона гривень.

Цей переїзд запам’ятав не лише Микола Матвєєв, а й чи не вся країна. Фото: ФБ Olena Lytvynova

 – Проте відремонтував рідного «Жигуля» і зараз маю два транспортні засоби, – розповідає Коротко про Микола Матвєєв. – “Жигулем” пересуваюся селом, а пікапом, що працює на дизельному паливі, їжджу вже до міста.

Але про свій автопарк 70-річний Микола Михайлович не бажає особливо говорити.

– Різні люди телефонують мені і одразу ж запитують про автівки, – скаржиться. – Чому б не поцікавитися моїм самопочуттям, наприклад?

А самопочуття трохи підводить. Місяць тому чоловік пережив операцію із заміни кульшового суглоба. Каже, він відкладав візит до лікарів, але більше не міг терпіти біль, і до того ж пересуватися було складно. Хірургічне втручання проводили чоловікові у Кропивницькому.

– Там мешкає моя рідна сестра Марина, то вона відвідувала мене в лікарні, – розповідає пенсіонер.

– А як же ваше господарство в Грушці? – запитую.

– А тут за всім наглядала сусідка, – відповідає Микола Михайлович. – Але Жульку все ж таки недогледіла. Коли я повернувся додому, виявилося, що моя красуня незабаром стане мамою. Тепер уже шукаю добрі руки для цуценят. А з курми інша ситуація: вони мали висидіти курчат. Але я поїхав – у птиці був стрес, і нічого не вийшло.

Микола Михайлович відремонтував старенького “Жигуля”. Фото: suspilne.media

Батьківську оселю знищив дрон

– Батьківську оселю в селі Камені (Чернігівська обл.) знищив дрон, – розповідає Микола Михайлович. – Два дні тому мені телефонував мій односелець Володя, який ще щось вивозив з села, і сказав, що все згоріло. Залишилася лише піч. Росіяни знищили батьківську оселю…

Та Микола Михайлович не засмучується. Каже, потроху справляється з господарством. Адже повертатися йому вже немає куди.

Після всіх втрат Микола Михайлович не втратив найголовнішого – почуття гумору. Сміється, жартує. Називає себе типовим донбасівським хлопцем із відкритою і щедрою душею.

– Гадаю, що мені вже й супутницю життя потрібно знайти, – усміхається він. – Самому ж важко вік доживати (його дружина померла за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення. – Авт.) .

Розповідає, що охочих познайомитися вистачає.

Після всіх втрат Микола Михайлович не втратив головного – почуття гумору. Фото: suspilne.media

– Одна навіть у гості навідувалася, – розповідає. – Гарна жінка. Але вона має шість дітей і двадцять онуків. Я їй відповів: як один наш олігарх казав, не маю фінансових можливостей для цього. Але дав їй грошей, бо вона теж переселенка, у скрутному становищі.

Жінка погостювала кілька днів, поїхала додому, а згодом надіслала йому посилку з картоплею та макаронами.

Біля хати в Грушці вже зеленіє власний город. Бігає Жулька, незабаром з’являться цуценята, а на подвір’ї стоять поруч легендарний «Жигуль» і подарований пікап. Дому на Чернігівщині більше немає. Але, здається, життя наполегливо будує для Миколи Михайловича новий – тут, у маленькому селі на Кіровоградщині. І, спостерігаючи за ним, віриться, що навіть після найстрашніших втрат людина здатна знову пустити коріння.

Вірна собака Жулька очікує на цуценят, а господар вже думає, як їх прилаштувати у добрі руки. Фото: suspilne.media

Джерело: kp.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *