“Це не кінець життя”: як допомогти дитині пережити НМТ без зривів та паніки

Фото: magnific.com

Підготовчий період до Національного мультипредметного тестування та саме складання іспиту стають серйозним випробуванням не лише для школярів, але й для їхніх батьків. Підлітки переживають значний стрес, намагаються “покращити” свою продуктивність за допомогою енергетиків, вживають “пігулки для пам’яті”, а батьки у цей час особливо непокояться за майбутнє своїх дітей.

Чому діти так важко переносять підготовку до екзаменів? Як батьки, самі того не усвідомлюючи, посилюють паніку у дітей? Що потрібно зробити, аби зменшити напругу перед відповідальною подією? Про це Коротко про розповіла Анна Лівшиць, сімейна та кризова психологиня, супервізорка, гештальт-терапевтка, кандидат наук та мати двох підлітків.

Стрес виникає, коли НМТ надають надмірної важливості

– Анно, багато підлітків надзвичайно стресують перед НМТ. Іноді навіть незрозуміло, звідки таке сильне хвилювання.

Сімейний та кризовий психолог Анна Лівшиць. Фото: особистий архів

– Цей стрес у дітей виник не раптово. Описана ситуація – це вже наслідки того, що почалося значно раніше. Я говорю про ставлення до цієї події в тій сімейній системі, де це відбувається. Якщо дитина надмірно напружена, це свідчить про те, що добрі оцінки та НМТ у її родині сприймаються як надзвичайно значуща подія.

Ми не применшуємо значення НМТ, не говоримо, що це все нісенітниця і дрібниця. Але існує й інша крайність, коли родина, батьки, родичі дають дитині зрозуміти, що все її життя поставлено на карту цього дня. Це основний чинник, який провокує стрес у дитини.

Як результат, дитина не може витримати цієї напруги і починає шукати те, що допоможе їй впоратися. Або якось її зняти, або мобілізувати себе, щоб витримати те, що відбувається.

Важливо розуміти: стрес перед екзаменом починається задовго до самої події. Але чим ближче до неї, тим більше зростає напруга. Це зерно починає дуже розростатися – дитина шукає шляхи впоратися з цією напругою.

– Тобто процес занурення у стрес може розпочинатися, умовно, ще з п’ятого класу?

– Так. Батькам варто звертати увагу на те, як вони подають інформацію та як вона сприймається в оточенні, де перебуває дитина. Навіть якщо батьків фізично немає поруч – дитина за кордоном – вони все одно постійно взаємодіють. І другий момент, як самі батьки ставляться до цієї події, хто вкладає це зерно майбутніх тривог та хвилювань?

Зазвичай батьки рідко звертають увагу на себе. Всі кажуть: “Ой, дитина, дитина”, а тут би ще на себе подивитися. Як самі батьки ставляться до цієї події?

Дуже важливо зрозуміти, що НМТ – це не остання точка життя. Це просто екзамен. Дитина не стане нерозумною, не втратить усі можливості в житті, якщо щось піде не так. Нічого катастрофічного не станеться за жодних обставин.

Візьмемо найгірший варіант. Що найстрашніше може статися? “Цього року я не вступлю”. Ну й що? Це зовсім не означає, що життя на цьому закінчене. Наступного року це зробиш. Рік буде спокійно пожити, попрацювати, дізнатися щось нове, допомогти батькам.

Це життя. Воно не завершується на екзамені НМТ. Дуже важливо, щоб батьки самі це усвідомлювали і могли передати таку інформацію дитині.

– А якщо батьки вже наробили помилок, накрутили себе та дитину, а НМТ вже скоро, що сказати, аби дитина заспокоїлася?

– Їм потрібно підійти, сісти поруч зі своєю дитиною та поговорити відверто. Головне завдання – знизити значущість події.

Дайте зрозуміти дитині, що ви любитимете її незалежно від результатів

– А якщо все навпаки: дитина не готується і не хвилюється – тоді треба підвищити значущість цієї події? Чи це правильна стратегія?

– Якщо дитина не готується і не хвилюється, виникає питання, чого вона сама прагне. Можливо, вона не хоче до цього вишу, а хоче до іншого. Можливо, вона взагалі не прагне здобувати вищу освіту.

На нашому пострадянському просторі – божевільний культ вищої освіти. У тій же Норвегії ніхто не надає такого значення вищій освіті. А в нас вважається: без вищої освіти ти ніхто.

Але якщо дивитися об’єктивно, зараз це зовсім не так. Є безліч курсів та безліч навчальних матеріалів. Можна вивчати те, що тобі цікаво, а потім знайти цікаву роботу. Більшість людей взагалі не працюють за фахом свого диплома.

– Якщо підсумувати, виходить, щоб допомогти дитині пройти складний період без поїздки до психіатричної лікарні, потрібно знижувати значущість цієї події всіма можливими способами?

– Так. Але для цього важливо, щоб батьки самі це усвідомлювали, щоб це було щиро. Було б добре спочатку самим батькам сісти і замислитися, що відбувається.

Під час розмов з дитиною важливо нагадати їй реальність і повернути віру в себе. Сказати: ти багато працював. І навіть якщо щось піде не так, це не останній шанс у твоєму житті.

Якщо результат буде не таким, як ти хочеш, це не означає, що ти дурний. Це просто екзамен, на ньому може пощастити, а може не пощастити. Я тебе так само любитиму, незалежно від того, складеш ти екзамен чи не складеш. Моє ставлення до тебе не зміниться.

Це те, що батьки повинні усвідомлювати самі і передавати це дитині. Краще – прямо сказати: “Моє ставлення до тебе не зміниться”.

Батьків також можна зрозуміти – їм теж страшно

– Багато батьків переживають, що якщо вони не будуть достатньо суворими, то дитина взагалі нічого не робитиме. Виникає потреба налякати дитину, щоб вона активізувалася.

– Це йде з життя, де батьки не довіряють своїм дітям. Вони в них не вірять. А довіра до своєї дитини необхідна. І віра в неї також. Дитина це відчуває. Вона відчуває, наскільки батьки в неї вірять та наскільки довіряють їй. І це справді дуже важливо.

Батьків також можна зрозуміти. Звісно, ​​їм страшно. Їхні страхи зумовлені тим фоном, в якому ми живемо. Страхи можуть несвідомо розміщуватися в сімейній системі та спрямовуватися на дитину. Складається враження, начебто на карту поставлено все. І тут важливо зупинитися і подивитися на реальність: нічого страшного насправді не відбувається.

– Виходить, спочатку треба заспокоїтися самим батькам, зрозуміти, що нічого страшного не станеться, навіть якщо все піде не за планом, а потім вже своєю поведінкою та ставленням транслювати це дитині – і тим самим заспокоювати її?

– Так. Заспокоювати своєю поведінкою, своїм ставленням до неї та майбутньої події. І словами про те, що вони любитимуть і поважатимуть свою дитину, як і раніше, що це взагалі не залежить від результатів НМТ.

Джерело: kp.ua