Олександр Шульман, 2026-08-25 12:04
Поширити:
На передовій росіяни почали застосовувати таку тактику: відправляють у нейтральну зону між позиціями невеликі групи, по одному чи двох бійців, впритул до наших укріплень та місць запуску безпілотників. Їхня мета — залишатися непоміченими та надавати інформацію про пересування українських сил. Командир роти підрозділу «Реванш» ГУР, позивний Кужума, розповідає про знешкодження одного з таких ворожих спостережних пунктів.
Бійці роти з підрозділу «Реванш» Головного управління розвідки ведуть полоненого російського десантника
Багатонаціональний підрозділ
Командир роти згадує, що прихована присутність ворога спричинила трагедію. Бійці однієї з українських бригад випадково натрапили на російське укриття, в результаті короткого зіткнення загинули двоє українських воїнів. Підрозділу ГУР було доручено провести зачистку території та, якщо можливо, захопити «язика».
«Моя рота складається з представників різних країн. У нас є французи, іспанці, колумбійці, американці, італійці, поляки, а також українці – як мобілізовані, так і добровольці», – ділиться Кужума.
Мотиви служби у кожного свої. Українці, яких мобілізували, воюють, бо це їхній обов’язок. Іноземці, які прибули з ідеологічних міркувань, наприклад, з Нової Зеландії чи Франції, усвідомлюють, що падіння України спричинить дестабілізацію всієї Європи. Колумбійці долучаються заради фінансової винагороди та отримання бойового досвіду, плануючи подальшу військову кар’єру в Україні. Найчастіше бразильці приїжджають у пошуках гострих вражень.
Завдання з ліквідації ворожого спостережного пункту було доручено групі з трьох колумбійців під керівництвом бійця з позивним Піко.
Вони вже мали досвід перебування на цій місцевості
«Чому я обрав колумбійців? Вони вже бували в цих лісосмугах, знали місцевість, усі мінні пастки, – пояснює Кужума. – Загалом, вони демонструють високий бойовий дух та надзвичайну самовідданість під час виконання завдань. Це неодноразово доводилося як під час штурмів, так і в інших бойових зіткненнях».
Сам Кужума координував операцію віддалено з командного пункту, надаючи вказівки по рації.
Зачистка посадки бійцями роти з підрозділу «Реванш»
Лігво з бліндажами
Того ранку спостерігачі зафіксували двох російських військових, які вийшли з бліндажа. По них оперативно відпрацювали FPV-дронами (наразі не застосовуються скиди з дронів-квадрокоптерів, використовуються лише ударні дрони з радіокеруванням або оптоволоконним зв’язком, а важкі бомбардувальники діють тільки вночі).
Одного окупанта було успішно знищено, інший зник у лісовій зоні. Тоді в бій вступила група Піко. Вони наблизилися до позиції, де перебували росіяни, і підготували так званий «щур» – рюкзак, наповнений 20 кг вибухівки, з запалом від вогнепровідного шнура.
Завантажили вибухівку всередину
Колумбійці дісталися до схованки, з якої з’явилися росіяни, і запропонували їм здатися. Відповіді не послідувало, тому штурмовики скинули рюкзак із вибухівкою всередину, повністю зруйнувавши бліндаж.
Після вибуху бійці ретельно обстежили всі доступні проходи. Вони провели відео- та фотофіксацію, передавши матеріали командиру. На записах було чітко видно відсутність противника та будь-яких ознак його присутності.
Наступного дня група з трьох колумбійців приступила до перевірки інших п’ятьох бліндажів, розташованих у лісосмузі. У передостанньому укритті було виявлено одного вцілілого російського військового.
Поранений десантник
Російський військовий не чинив опору: його радіостанція була розряджена, і він миттєво усвідомив, що його командування залишило його напризволяще. Внаслідок ударів FPV він отримав легкі поранення: осколкові поранення ноги та сідниць, а також травму ока.
Захопленим російським військовим виявився кадровий десантник. Його екіпірування було високого класу: новий російський автомат АК-12К з глушником та магазином на 15 набоїв, смартфон iPhone 17, тактичні штани UFPRO та черевики Salomon Alpinquest, які зазвичай видаються українським Силам оборони. Він стверджував, що «знайшов їх у лісосмузі». Через брак часу допитувати його детальніше не було змоги.
Той самий російський десантник, якого взяли в полон бійці «Реваншу»
Через поранення ноги полонений пересувався дуже повільно. На відкритій місцевості, де існувала постійна загроза ударів ворожих дронів, це означало смертельну небезпеку.
«Піко вирішив переносити полоненого на собі, що мене надзвичайно вразило, – зізнається Кужума. – Коли ж ми доставили полоненого, він був одягнений у нашу маскувальну накидку – «кікімору». Я запитав у групи, чому вони дали йому свою накидку. Вони відповіли: «Він є пріоритетною ціллю, і нам потрібно було його зберегти. Тому ми максимально його замаскували»».
«Язик» надав важливу інформацію.
Загроза від прихованих спостережних пунктів
Випадок із цим спостережним пунктом та загибеллю українських бійців є яскравим прикладом тактики, яку росіяни активно впроваджують на передовій.
Головне завдання таких груп – уникати вогневого контакту, не виявляти себе та не вступати в бій без прямого наказу. Вони облаштовують позиції у покинутих бліндажах, залишаючись настільки непоміченими, що наші підрозділи можуть тривалий час проходити повз, вважаючи цю територію контрольованою та безпечною.
Перебуваючи в безпосередній близькості до українських стартових позицій для дронів та шляхів пересування, вони виступають як живі ретранслятори та корегувальники. Вони бачать, звідки стартують наші БПЛА, куди прямують автомобілі з постачанням та боєприпасами, і негайно передають ці дані своїй артилерії або операторам FPV-дронів.
Наші бійці вступають у бій у тісному просторі бліндажа
Натикаючись на такі замасковані позиції, наші бійці опиняються в ситуації бою в замкнутому просторі бліндажа, де раптовість дій переважно на боці ворога. Це призводить до миттєвих та невиправданих втрат ще до того, як командування встигає зрозуміти джерело появи противника в тилу.
Виявлення та знешкодження таких груп є одним із пріоритетних завдань розвідників.
Командир
Кужума, за освітою юрист, є добровольцем з перших днів конфлікту. Він брав участь у боях на Київщині, потім воював на Харківщині, у боях на Херсонщині, штурмував лівий берег Дніпра в районі Кринки, а також працював у прикордонних регіонах Росії.
«Я не стояв у чергах до військкоматів. Розумів, що процес займе багато часу, і невідомо, до якого підрозділу мене направлять, – згадує командир роти. – У мене були певні контакти ще з часів АТО, тому ми з побратимами досить швидко долучилися до бойових дій».
Розвідники з «Реваншу» і полонений одноокий росіянин Поширити:
Джерело: kp.ua