Життя прожити – не поле перейти.
(Борис Пастернак)
Значення слова “хитрість” багатогранне. Інтуїтивно зрозуміло, що таке хитрість? А може хтось дати чітке визначення цього поняття?
Навіть словник Ожегова посилається на слово «хитрий». Слово «хитрий» має величезну кількість різних значень, що застосовуються в різній ситуації та до різного контексту – в одному випадку це ошуканець, в іншому – мудрець, у третьому – майстер мистецтва. Єдиної думки щодо хитрощів немає. І не може бути й мови, щоб дати узагальнене поняття хитрощів. Адже не можна дати, наприклад, визначення розуму однозначно.
Хитрість – це властивість живої істоти, багатоклітинної, що має головний мозок. Хитрощів немає у низькоорганізованих істот. Наприклад, у черв'яків чи ракоподібних. Хитрість буває вроджена та набута. Уродженою хитрістю наділені багато хижаків – вовки, лисиці, змії… Але й травоїдні не такі дурні, як здаються. Їм потрібна хитрість, щоб не потрапити в лапи хижакам. Хитрість у тварин проявляється інстинктивно та імпульсивно. Цю хитрість у народі прозвали звіриною.
І все-таки хитрість переважно властива людям. Сутність людини корінням сягає тваринного світу. Отже, хитрість у людини може виявлятися лише на рівні інстинктів. Наприклад, у питаннях безпеки, харчування, задоволення інших фізіологічних потреб. Але! «Людина – це звучить гордо». Розум і хитрість – це дві властивості людини, за які його поважають і кривдять у соціумі. Розум і хитрість разом можуть довести його і до біди, і до щастя.
Розум і хитрість треба розрізняти. Деякі думають, що якщо людина розумна, то вона і хитра теж. Не завжди так. Тому що розум буває життєвий (заснований на знанні соціуму, досвіді) та аналітичний (заснований на науковому знанні). Можна бути розумним, але не хитрим. Хитрість – це свідоме вміння досягати витонченим шляхом особистої вигоди. Витончений шлях – прийом, лазівка, брехня. Хитрість – приватна властивість розуму, мабуть, і недалекого.
Хитрість – це лукавство, спотворення фактів, образів дійсності. І в основі її лежить брехня, мала чи велика. Брехня – це завжди погано. Хоча брехня буває і вимушеною, яку можна виправдати. Дехто вважає, що хитрість – це порок. Думаю, що це помилка. Узагальнювати не слід. Все залежить від ситуації, у якій використовується хитрість людини.
Наприклад, політика та театр бойових дій не може обійтися без хитрощів. Часто сімейному щастю та родинним стосункам приходить крах через те, що хтось надто прямолінійно гне свою лінію. Недарма кажуть, що є жіноча хитрість. Міста беруть не генерали, а генеральські дружини. Так принаймні думає будь-яка генеральша. А хитрий генерал не переконуватиме дружину в її «заслугах» перед батьківщиною.
Хитрість хитрості різниця. Хитрість буває дуже майстерна, так що «підробка анітрохи не гірша від оригіналу – правди». Буває дурна, потрапити на якій нічого не варте, головне – захотіти викрити у брехні людину, викрутитися в такому разі вже не вийде. Якість хитрощів визначає інтелект. Не плутати інтелект та розум!
Відкрию секрет, а може, читач уже знає, що хитрість тим майстерніша, чим більше досвіду в тій сфері, де доводиться хитрувати. Одних знань не вистачить, щоб ювелірно плести хитрощі нитки. Це означає, що свідома хитрість – навичка, що відточується згодом за спотвореним уявленням образів іншим особам. Існують події, яким не можна однозначно присвоїти визначення – брехня чи істина. Ось тоді настає роздолля соціальної хитрощі.
Чи можна бути не хитрим? Можна. Таких людей вважають прямолінійними, негнучкими, прямохребетними. Коротше кажучи, вони не мають поваги в суспільстві, як правило, нічого не досягають. Таким людям живеться дуже тяжко. У житті доводиться весь час лавірувати. Адже життя кожного з нас відбувається у соціумі. Де у всіх свої інтереси і інтереси ближнього свого мало кого хвилюють.
Хитрість – не слабкий прийом у досягненні особистої вигоди.