День отримав свою назву на честь церковного свята – дня пам'яті преподобного Павла Фівейського. Його також називають Павлом Єгипетським або Павлом самітником. Вважається, що Павло Фівейський був першим християнським ченцем. За переказами, він прожив у самітництві 91 рік; харчувався фініками та хлібом, які приносив йому ворон, а від холоду вкривався пальмовим листям. Згідно з життям, Павло помер під час молитви; датою його смерті вважається 341 рік.
У народі цей день (дата за старим стилем: 15 січня) отримав ще одну назву – День чаклунів. Люди вірили, що цього дня чаклуни та чаклунки можуть передавати учням своє мистецтво. Це викликало різні неприємності для оточуючих — адже учням треба було випробувати отримані здібності.
У Павлів день радили остерігатися порчі та пристріту. Для цього вживалися «захисні заходи» — як схвалені церквою, так і близькі до язичницьких обрядів. Люди в Павлів день частіше і молилися, і стукали по дереву, і плювали через плече.
З приводу природних явищ говорили: «Павло день додав», «Павло змок — дня приволок», — зауважуючи, що зима вже неухильно рухається до кінця, ночі стають коротшими, а сонце — яскравішим. Слідкували й за погодою. Блискучі зірки у цей день віщують мороз, тьмяні — тепло, а «моргаючі» — завірюху. Якщо на півночі з'явилися хмари, не варто сподіватися на відлигу.
Також по Павлову дню дивилися, яким буде літо: якщо зрозуміло – то сухим і жарким, якщо вітряно – то холодним, якщо йде сніг – то дощовим. Ідеальним варіантом вважалася спокійна хмарна погода.