Минулого року редакція Latifundist.com жнивувала разом із «Голден Агро Холдинг» на Кіровоградщині. Тоді компанія здивувала врожайністю озимої пшениці — близько 8 т/га. Цього літа нас запросили вже до Одеського кластеру. Поки на багатьох полях області комбайни намолочують 3–4 т/га, тут стабільно отримують близько 10 т/га. Для півдня України, який декілька років поспіль потерпав від посухи, це звучить майже фантастично.
За рахунок чого вдалося досягти такого результату, як проходять жнива, чому компанія не зберігає зерно, а відразу везе в порт та як просто посеред поля ми зустріли голову Одеської ОВА Олега Кіпера — розповідаємо у репортажі.
10 т/га там, де збирають удвічі менше
— Що показує монітор, яка врожайність? — запитуємо механізатора Вадима у кабіні комбайна John Deere.
— Зараз — 9,5–10 т/га. Вологість 8,3%. Врожайність дуже гарна.
— Такі показники тут часто бувають?
— Працюю вже десятий рік, і на моїй пам’яті — вперше. Зазвичай збираємо близько 6 т/га. Максимум, який бачив раніше, — 7–8 т/га.
Директор і засновник «Голден Агро Холдинг» Анатолій Дідточко зізнається, що навіть після власних розрахунків не до кінця вірив у майбутній результат на Одещині. За тиждень до початку жнив він разом із командою обстежив тут поля, щоб порахувати кількість продуктивних колосків, визначили масу тисячі зерен і спрогнозували врожайність. Цифри виглядали майже фантастичними.
«Ми кілька разів усе перераховували. Думали: такого просто не може бути. Але комбайн підтвердив — цифри справжні», — каже він.
Станом на 6 липня у кластері обмолотили половину із 820 га озимої пшениці. Середня врожайність становила близько 10 т/га. Якість зерна не менш приємно здивувала керівництво.
«Пшениця йде другого класу. Вологість — 8–9%, смітна домішка — менше 1%. Тут не сушити треба, а зволожувати», — жартує Анатолій Дідточко.
«Таких урожаїв я ще не бачив»
«Я не пам’ятаю, щоб за ті три роки, відколи працюю головою ОВА, бачив понад 10 т/га. Для Одещини це справді винятковий результат», — каже голова Одеської ОВА Олег Кіпер, оглядаючи поле.
Виявляється, про жнива він знає не лише з офіційних виїздів. Його батько багато років очолював колгосп на півночі області і в шкільні роки сам Олег Кіпер працював помічником комбайнера.
«Косили ячмінь, він же колючий. Після зміни тільки й мріяв якнайшвидше стрибнути в озеро, щоб перестало все свербіти», — усміхається посадовець.
Розмова швидко переходить від урожаю до головної теми для регіону — роботи морських портів. За словами Кіпера, попри постійні російські атаки бізнес не зупиняється і продовжує працювати.
«До війни судно типу Panamax можна було завантажити за добу. Зараз на це потрібно чотири-п’ять днів. Працюємо буквально «з-під коліс». Але вибору немає», — говорить він.
Саме через порти, наголошує очільник області, Одещина залишається одним із головних економічних регіонів країни, а тому й перебуває під постійним прицілом росії. Удари по цивільних суднах мають на меті налякати судно_власників, підняти страхові ставки та ускладнити експорт. Хоча ринок вже значною мірою адаптувався.
«З 2023 року українським морським коридором пройшло понад 10 тис. суден, перевалено понад 200 млн тонн вантажів. Я не бачу зменшення кількості заявок на захід у наші територіальні води. Бізнес розуміє ризики, але продовжує працювати», — каже Кіпер.
Окремо Кіпер підтверджує, що бізнес готовий вкладатись і в посилення захисту регіону. За його словами, зараз триває створення механізмів приватного ППО, до яких активно долучаються підприємства.
Секрет — не в одному рішенні
Намагаємося з’ясувати, у чому ж секрет такого рекордного врожаю. Головний агроном компанії «Верес» Олександр Шаповал лише усміхається і каже, що одного рецепта немає. Спрацювало все разом — правильно підібраний сорт, оптимальні строки сівби, система живлення, захист і, звісно, погода. Просимо пояснити детальніше.
Цього року тут обрали вітчизняний сорт «Катруся одеська», районований саме для умов півдня. Посіяли його в середині вересня, після льону. Не менш важливим було і рішення щодо густоти посіву.
«Багато хто зараз переходить на менші норми висіву — близько двох мільйонів насінин. Ми ж сіяли 4,5 млн. Розуміли, що саме така густота буде оптимальною для наших умов, а далі своє зробить кущення», — пояснює агроном.
Під час сівби внесли 100 кг/га добрива YaraMila 16-27-7. До настання холодів пшениця добре розкущилася і сформувала по п’ять продуктивних стебел, тож у зиму увійшла сильною. Саме це, каже агроном, допомогло рослинам пережити несприятливі умови.
«Дуже багато пшениці померзло, особливо імпортної селекції — німецької, французької. А ра_йонована селекція ви_тримала цю негоду», — говорить він.
Навесні посіви двічі підживили КАСом, загалом внісши близько 100 кг/га азоту в діючій речовині. Також провели дві фунгіцидні обробки: у фазі кущення вико_ристали препарат стробілури_нової групи, а по прапорцевому листку — азольну.
«Якщо давати стробілурин по прапорцевому листку за високої температури, він може спричинити стрес для рослини», — пояснює агроном таку схему захисту.
Втім, навіть найкраща технологія не дала б такого результату без погоди.
За словами Олександра Шаповала, весна цього року майже весь час була на боці аграріїв. Спочатку трохи насто_рожило різке березневе потепління, коли майже десять днів температура трима_лася на рівні близько +20 °C. Але потім пройшли дощі, спека від_ступила, і пшениця продовжила розвиватися без серйозних стресів.
Від зими до початку літа на полях випало приблизно 150–200 мм опадів. Хоч вони були нерівномірними і місцями локальними, цього вистачило для формування такого врожаю. Навіть квітневі заморозки до –4 °C, які кілька днів фіксу_вали вранці, істотно на посіви не вплинули.
«Цього року практично все склалося на користь пшениці. Але головне — ми були готові скористатися цими умовами. Саме тому й маємо такий результат», — підсумовує агроном.
За словами директора підприємства Анатолія Дідточко, за нинішніх цін на зерно точка беззбитковості для такої технології ви_рощування становить 3–3,5 т/га.
Чому тут не сіють соняшник
На понад 2 тис. га Одеського кластеру цього року переважають озимі. Із ярих культур тут лише льон. Від соняшнику свідомо відмовилися. Кажуть, за теперішніх кліматичних умов він уже не забезпечує врожай_ності, яка б виправ_довувала витрати.
«Технологічно ми сьогодні не змогли б довести соняшник до врожай_ності 3 т/га. По економіці льон зараз виходить майже таким самим, але значно менше ви_снажує ґрунт за воло_гою. А саме воло_га для нас — головний ресурс», — пояс_нює Олександр Шаповал.
Наступного року в кластері планують розширити сівозміну. Розглядають сочевицю, нут і корі_андр — культури, які краще переносять посуху та є добрими попередниками для озимої пшениці.
Але, переконаний агроном, головне сьогодні — не шукати нову культуру, а навчитися працювати з ґрунтом. Насамперед накопичувати воло_гу, покращувати структуру ґрунту й розвивати мікро_біоту. Ціль — мати щонайменше 220 мм продуктивної воло_ги в метровому шарі й під_бирати культури, які не ви_снажують ці запаси.
«Соняшник і кукурудза сьогодні забирають за_надто багато во_логи», — додає він.
Анатолій Дідточко теж вважає, що майбутнє степової зони — за простішою сівозміною: озима пшениця, льон як альтернатива соняшнику та обережний підхід до ріпаку, урожай якого багато в чому залежить від того, пі_дуть дощі одразу після сівби.
«З пшеницею таких проблем немає. Торік у вересні вона вже стояла ковром — добре розку_щена», — каже він.
Скільки коштує виростити такий урожай
За словами Анатолія Дідточко, повні витрати цього року становитимуть приблизно 30–32 тис. грн/га. У цю суму входять оренда землі, зарплати, матеріально-технічні ресурси та податки. Якщо говорити лише про прямі виробничі витрати, то вони сягають близько $500/га.
Хоча цього сезону багато ресурсів подорожчали, підприємству вдалося уникнути серйозного зростання витрат.
«Добрива ми заку_пили завчасно, тому нас ця ситуація практично не за_чепи_ла. Паливо трохи подорож_чало, але критичного нічого не було. Зараз ціна вже знижу_ється, тож споді_ваємося, що збирати ярі культури буде дешевше», — говорить Анатолій Дідточко.
Від комбайна — одразу в порт
Зберігати цього_річний урожай у компанії не планували. Коли ми побували в господарстві 6 липня (ще до ескалації ситуації в Чорному морі та зупинки заходів суден до українських портів), зерно з поля майже без за_тримки везли на термінали в Чорноморську. Відстань від полів — лише 30–40 км.
«Із повітряними тривогами, звісно, бу_вають простої. Але загалом машини встигають зробити по дві ходки на день на один із терміналів у Чорноморську», — розповідає Анатолій Дідточко.
Частину врожаю підприємство законтрактувало ще навесні, коли ціни були вищими.
«Чекати кращої ціни сенсу не бачимо. Якісних потужностей для зберігання тут немає, та й будувати їх зараз не плануємо. Є контракт — виконуємо його», — каже він.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com
Оригінал статті: latifundist.com