З моменту появи на планеті людина надавала і продовжує впливати на формування рослинного покриву. Коли первісні люди збирали коріння, насіння та плоди диких рослин, це було не дуже помітно. Та й людей тоді, 50 тисяч років тому, було на Землі не п'ять мільярдів.
Плодів вистачало на всіх.
Коли людина навчилася добувати вогонь, пали (рукотворні пожежі) «переплюнули» стихійні пожежі. З того часу мало що змінилося – крім, зрозуміло, масштабів трагедій для Природи та цілей людини «розумної» (названої так, схоже, не зовсім справедливо).
Куди помітніші зміни почалися в період так званої неолітичної революції, коли відбувся перехід від полювання та рибальства до скотарства та землеробства. Кореляцію цієї революції з помаранчевими, рожевими та сіро-буро-малиновими проводити не будемо. (Хіба що уточнимо в дужках, що на чолі їх стояли, мабуть, кроманьйонці та неандертальці, які успішно навчилися жувати краватки і лаятися англійською. Але й тільки.)
Виникнувши на субтропічних гірських плато і в долинах, землеробство поступово поширилося і на помірні зони планети.
Саме тоді на території Данії первісні люди вирубали за допомогою кам'яних сокир незаймані ліси, перетворивши їх на пасовища та ріллі.
Саме тоді на території Швейцарії первісні люди, прийшовши в неоліт на береги Невшательського озера, вирубували для будівель і палива ліс.
Саме тоді намітилася майбутня трагедія.
У 1952-1954 роках два данці, за професією археологи, з двома ж професіоналами, але лісорубами, успішно провели експеримент, «випробувавши» моделі неолітичних сокир. Данці імітували розчищення лісу первісною людиною. У них все вийшло! Виявилося, що сучасна людина (після тренування) легко зрубує кам'яною сокирою дерево завтовшки понад 30 см за півгодини.
Первісні люди впливали «тільки» на рослинний і тваринний компонент біосфери (принагідно вибиваючи геть-чисто мамонтів і дикого туру). Потім прийшли цивілізації, здатні «копнути глибше» – у тому числі зариваючись у літосферу, щоб викопати корисні копалини.
Настав час вже чесно сказати: зараз уже майже не залишилося екосистем, що уникли антропогенного впливу. Проте ступінь впливу людини на природу – і відповідно ступінь змін – є різними. Трохи порахуємо. Ліси займають менше ніж 30 відсотків поверхні суші (27-28%). Пасовища – 17%, під культурами зайнято 10% суші. До речі, про ліси: за добу на планеті вирубується майже 30 000 гектарів, між іншим.
У Бельгії з 1850 року вимерло 62 види рослин – це близько 5% усієї флори Бельгії (приблизно такий самий відсоток вимирання флори біля Білорусі). На околицях Києва зникло 26 видів… Мало? Але це 18% місцевої флори!.. Майже такий же відсоток вимирання у Харкові та його околицях. Схожі процеси відбуваються у міських флорах майже по всій Європі. Насамперед зникають ендеміки, рідкісні види.
Тривога біологів про долі флори відобразилася в опублікованих списках ендемічних видів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. Предмет заклопотаності – тотальне збіднення флори цілих країн та повсюдне регіональне збіднення, зниження «видової насиченості»… Європа з жахливою швидкістю втрачає своє розмаїття. Процес вимирання флори і фауни під впливом людини перетворюється на геологічну, світову катастрофу.
Проілюструємо лише кількома прикладами.
Сахара. Багато вчених вважають, що перетворення на пустелю величезних територій Африки (пропорційних площею з Європою) відбулося під впливом надмірно розвиненого скотарства стародавніх цивілізацій – останні з яких існували за часів розквіту Стародавнього Єгипту.
І приклад ближче:
На Північному Кавказі у верхів'ях річки Кубань 500 років тому ліси впритул підступали до рис перших поселень. Вирубування лісів під пасовища та інтенсивний (безжальний, інакше не скажеш) випас різноманітної худоби привели до того, що місце древніх лісів зайняли низькорослі бур'яни пустельного типу. Ось таке скотство. Невже Кавказ повторює долю Сахари?
На жаль, схоже, що так. І подібні процеси відбуваються у багатьох інших регіонах Росії, України, Болгарії, Сербії, Албанії… Навіть у Канаді. Навіть у Малій Азії.
У Англії поставили експеримент. На покинутій ділянці ріллі припинили будь-яке втручання людини. Ділянку (площею півгектара) на якій раніше протягом десятиліть збирали врожай пшениці, в 1882 огородили колючим дротом – причому останній урожай не був знятий. Ні люди, ні худобу на ділянку зайти не могли. Сюди лише зрідка залітали птахи.
Через 4 роки бур'яни витіснили пшеницю. За огорожею помічали кілька чахлих паростків пшениці. Але ще за два роки і вони зникли безслідно. На ділянці почали з'являтися дерева та чагарники. Тоді експериментальну ділянку допитливі англійці розділили навпіл – одну половину залишили недоторканою, а іншу періодично розчищали від сходів деревних «прибульців».
Через 80 років вигляд занедбаного пшеничного поля кардинально змінився. На заповідній ділянці… виник ліс – з клена та дуба з глодом у підліску. У тінистих куточках вився плющ, а на прогалинах «багатіла» ожина в компанії з фіалками. На покинутому полі сформувалася рослинність, характерна місцевого типу широколистяних лісів.
Зауважимо заради справедливості, що подібний «експеримент» (спонтанність якого дуже відносна, враховуючи ТЕ реалії…) був «поставлений» у роки перебудови біля підвісної канатної дороги, що проходить над університетським ботанічним садом у Харкові, на «ніби нічийній» території. Гектар, де раніше співробітникам університету “видавали” по 1-2 сотки для вирощування картоплі (є у наших людей така “національна забава”, продиктована примітивним бажанням іноді поїсти – знамените триразове харчування, понеділок-середа-п'ятниця), помітно “перетворився”. Сьогодні там – «гай» бур'янів і робінії-лжеакації.
Тепер ми знаємо, як проживе без нас флора, якщо раптом Людина зникне з Землі.
Сучасна епоха заслужила назви “Ера великого винищення”. За прогнозом біологів, з приблизно 8 мільйонів видів тварин, рослин і мікроорганізмів, що мешкають на планеті, до середини століття зникне не менше 2-х мільйонів. І процес на цьому швидше за все не зупиниться. Якщо протягом 21 століття його не перерве якийсь біблійний Армагеддон або Апокаліпсис.
Над планетою нависла привид загального вимирання. Примара збіднення, уніфікації флори – а не лише глобального потепління та катастрофічного дефіциту питної води (що називають основною причиною локальних воєн найближчого майбутнього). Флора нашої планети у всьому її пишноті повинна бути врятована від неминучої загибелі. Неминучою – у разі ігнорування людиною проблеми.
Здається, настав час перебудови свідомості , яка, як не всі визнані класики, «визначається буттям». Поки що ми бачимо, що так зване «буття» деформує свідомість людей, які невблаганно втрачають прикметник «розумні». Техногенний вік по суті стає дикішим, ніж кам'яний…
Настав час перебудови самих психологічних основ ставлення людини до Природи на всіх рівнях – у сім'ї та школі, у цивілізованих країнах, де вже позбулися карикатурних олігархів, та у країнах нецивілізованих, де гарним словом «демократія» маскується сповзання до олігархії… Ось тільки – чи встигнемо?