За 6 секунд на 5-поверхівку — скелелазка Поліна Халькевич про те, чому на трасі немає місця емоціям
Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Поки пересічна людина встигає хіба що зав’язати шнурки (і то не завжди), 18-річна Поліна Халькевич за ті ж 6,5 секунди примудряється вилетіти на висоту п’ятиповерхового будинку. На етапі Кубка світу зі скелелазіння в Мадриді наша юна спортсменка спричинила справжній фурор. На 15-метровій вертикальній стіні вона холоднокровно та з куражем обійшла грізних суперниць з Іспанії та Китаю і виборола історичне для себе «срібло» на дорослому рівні, показавши фантастичний час у дисципліні «швидкість» – 6,41 секунди.
Про психологічні дуелі на вертикалі, «золотий» фініш, гімнастичне минуле та великі мрії юна призерка розповіла журналісту Коротко про.
Пишається своїм результатом
– Поліно, днями вам вдалося виграти дебютну для вас медаль на дорослому Кубку світу зі скелелазіння. Що означає для вас це досягнення? Якими були ваші відчуття?
– Ця медаль дуже значуща для мене, адже це моя перша нагорода на дорослому рівні. Для мене вона символізує початок великої кар’єри та слугує додатковою мотивацією продовжувати працювати й рухатися вперед, попри будь-які труднощі.
– Уже у чвертьфіналі в забігу проти іспанки Леслі Адріани Ромеро Перес ви показали другий найкращий час у своїй кар’єрі (6,41 секунди). Чи очікували від себе такого стрімкого старту?
– У забігу з іспанкою я відчувала, що маю впоратися з хвилюванням, адже суперниця була сильною і добре почувалася на цій стінці. Я знала, що здатна показати чистий і швидкий забіг. Значну роль зіграла психологічна стійкість.
– Напівфінальне протистояння у вас було з китайською опоненткою. І цей забіг теж був дуже і дуже швидким. Що допомогло вам перемогти в ньому?
– Намагалася не думати про можливу медаль, а просто показати свій максимум. Упродовж траси я відчувала, що тримаюся поруч із суперницею, і знала, що фініш – одна з моїх найсильніших сторін.
– Із яким настроєм виходили у фінал з американкою Еммою Хант? І що не вдалося в дуелі з нею?
– Виходячи на фінальний забіг проти Емми Хант, я вже знала, що медаль у мене в кишені, тому почувалася спокійніше. Розуміла, що суперниця дуже сильна, і була налаштована викластися по максимуму. Мені вдалося показати хороший час, а друге місце, вважаю, було заслуженим. Я пишаюся своїм результатом.
– Кому присвячуєте завойовану медаль?
– Цю медаль присвячую моїй родині, тренерам і всім людям, які підтримували мене на цьому шляху та вірили в мене. Також хочу присвятити її Україні та всім українцям. Попри всі труднощі, які переживає наша країна, ми продовжуємо боротися, працювати й показувати результат. Для мене велика честь представляти Україну та вибороти для неї цю медаль.
У Мадриді Поліна змогла “пробігти” за 7 секунд. Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Найважче після перемог – не зупинятися на досягнутому
– Як ви прийшли у скелелазіння? Пам’ятаєте свої перші тренування?
– Я займалася художньою гімнастикою в тому ж спорткомплексі, де проходили тренування зі скелелазіння. Коли моя сестра кинула гімнастику, я теж не захотіла займатися сама. Тоді я була ще маленькою, і мені дуже подобалося дивитися, як діти спочатку швидко видираються практично по стрімкій стіні, а потім спускаються вниз на страховці, це здавалося неймовірно захопливим. Попросили маму, і вона привела нас із сестрою в секцію до мого першого тренера Наталії Михайлівни Кудренко. Це дуже щира й добра людина, яка змогла саме своїм ставленням до тренувань як до пригоди додати мотивації в процес.
– Коли ви виходите на доріжку, для вас це більше змагання з собою чи із суперником?
-З погляду психології, це насамперед змагання з собою, зі своїм хвилюванням і переживаннями.
– Ви проходите свої дистанції неймовірно швидко з хірургічною точністю, буквально 6–8 секунд на трасі – і все. Але що відбувається у вас у душі впродовж цих секунд?
– Немає в ці секунди місця для емоцій, усе доведено до автоматизму, і я повністю зосереджена на трасі.
– Ви пам’ятаєте той момент, коли відчули, що можете бути не просто хорошою спортсменкою, а однією з найкращих?
– Так, чітко його пам’ятаю. Усе складалося дуже непросто, але я не здавалася і продовжувала працювати на максимум. Саме тоді зрозуміла, що можу бути серед найкращих.
– У вас за плечима вже є великі перемоги. Що після них найважче?
– Найважче – утримувати стабільно високий результат і не зупинятися на досягнутому.
– Що сильніше для вас: страх програшу чи бажання перемоги?
– Бажання перемоги – сильніше. Страх програшу присутній завжди, але його можна подолати.
– Який момент ви можете назвати ключовим у своїй кар’єрі?
– Моє повернення після травми. Саме тоді я вийшла на свій найкращий рівень і стала сильнішою, ніж будь-коли раніше.
– У вас статус молодої зірки скелелазіння, від якої чекають перемог. Наскільки він тисне на вас, із погляду психології?
– Чесно кажучи, я не надаю цьому великого значення.
Своїм першим “дорослим” сріблом дівчина залишилася задоволена. Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Сьогоднішня мета – вступити до університету
– Скільки годин на день ви проводите в залі і як відновлюєтеся після таких важких тренувань?
– У змагальному сезоні проводжу в залі до 4 годин на день, а поза сезоном тренування можуть бути довшими. Для відновлення ходжу в сауну, приймаю контрастні ванни та регулярно відвідую масаж.
– Чим займаєтеся поза тренуваннями та виступами?
– Зараз готуюся до вступу в польський університет і займаюся оформленням усіх необхідних документів.
– Що для вас є ідеальним відпочинком?
– Добре виспатися вдома і провести час із хлопцем та з родиною.
– Які риси характеру виховало у вас скелелазіння?
– Дисципліну, наполегливість, терпіння та вміння не здаватися навіть у найскладніші моменти.
– Якою ви себе бачите через 10 років?
– Щасливою людиною, яка займається улюбленою справою, розвивається і має поруч близьких людей.
– Про що ви мрієте?
– Для мене, як, напевне, абсолютно для всіх українців, головна мрія – щоб закінчилася війна і всі мої рідні були в безпеці.
Переглянути цей допис в Instagram