Чемпіонка світу з лову коропа Світлана Полякова: Марафон тривав 72 години

Фото: інстаграм Світлана Полякова Підпишіться на нас в Google додати зараз

Хто з нас не мріяв посидіти біля водойми з вудкою в руках? А якщо ще й власними руками виловити рибину, та ще й пристойного розміру, то таке задоволення запам’ятається надовго. Але риболовля – це далеко не завжди просто розвага. Це ще й серйозний спорт зі своїми секретами, жорсткою тактикою та виснажливими тренуваннями.

Днями жіноча збірна України з лову коропа здобула золоті медалі на чемпіонаті світу в Латвії. Наші спортсменки вирвали перемогу у найсильніших суперниць планети на останніх годинах надважкого 72-годинного марафону.

Про жорстку конкуренцію, тактичні рішення тренерського штабу, примхи латвійської водойми та хвилини найвищого тріумфу на п’єдесталі Коротко про розповіла одна з учасниць чемпіонського складу Світлана Полякова.

Емоції, адреналін та відчуття, які ти отримуєш, варті всіх витрат

– Розкажіть, будь ласка, про перебіг змагань для вашої команди. Чи все вдавалося під час турніру?

– Спочатку варто пояснити формат змагань. Чемпіонат проходив у трьох зонах. Команда кожної країни складалася з трьох двійок – по одній у кожній зоні. Після завершення турніру кожна двійка отримувала бали відповідно до зайнятого місця у своїй зоні за загальною вагою спійманої риби. Потім бали всіх трьох двійок підсумовувалися.

Змагання були непростими. Майже вся риба клювала з дальніх дистанцій, а погода постійно змінювалася: сонце змінювали сильний вітер та дощ. Але кінцевий результат показав, що ми все зробили правильно.

– Чи було у водоймі достатньо риби?

– Середня вага коропа там становить від 3 до 7 кг, трапляються екземпляри вагою понад 20 кг. Але, враховуючи велику площу водойми, щільність риби не дуже висока.

– Які моменти були найскладнішими на шляху до перемоги?

– Для нашої двійки найважчим став початок третьої доби, коли з 12:00 до 18:00 ми не спіймали жодної риби. У такі моменти дуже важливо не втратити концентрацію і продовжувати працювати за обраною тактикою.

– Якими снастями ви користувалися на цих змаганнях?

– Кожен спортсмен підбирає оснащення під свої потреби й обов’язково тестує його до початку змагань. Витратними матеріалами нас забезпечив наш постійний спонсор Katran.

– Наскільки дорого бути професійним короп’ятником?

– Можу сказати, що це досить дорогий вид спорту. Але ті емоції, адреналін та відчуття, які ти отримуєш, варті всіх витрат.

О 8-й ранку ми були другими, а вже на фініші о 12:30 стали чемпіонками світу

– Який момент чемпіонату став переломним, коли ви зрозуміли, що «золото» реальне?

– На чемпіонат світу приїжджають найкращі представники кожної країни, тому кожен має шанс на перемогу. За всі п’ять чемпіонатів світу, в яких я брала участь, переможець визначався в останні години. Цей чемпіонат не став винятком. О 8-й ранку ми були другими, а вже на фініші о 12:30 стали чемпіонками світу.

– Що було найважчим під час цих змагань – фізично, психологічно чи тактично?

– Найважчим було саме фізичне навантаження. Ловити рибу протягом 72 годин практично без відпочинку дуже складно. Постійно потрібно годувати рибу, перезакидати снасті, виважувати рибу – це безперервний процес. Емоції ми намагалися максимально контролювати, наскільки це можливо. А тактику нам досить швидко визначив тренерський штаб.

– Які емоції були в перші хвилини після оголошення результатів?

– Були сльози радості, обійми, привітання. Нас щиро вітали представники інших команд та наші сусіди по зоні. Ми були щасливі, що змогли гідно представити Україну і довести, що українці мають незламний характер і волю до перемоги.

– Чи була на цих змаганнях риба, яку ви згадуватимете ще багато років?

– Риба на водоймі дуже красива і сильна. Але жоден улов не зрівняється з тим почуттям гордості, коли стоїш на найвищій сходинці п’єдесталу і звучить Державний Гімн України.

– Багато хто думає, що лов коропа – це просто сидіти з вудкою. Що найбільше здивувало б пересічного глядача?

– Такий стереотип існує давно. Насправді аматорська риболовля та рибальський спорт – це абсолютно різні речі. Якщо риболовля – це відпочинок і релакс, то спортивний коропфішинг – це кілька діб практично без сну. Ти постійно працюєш: перезакидаєш вудилища, готуєш прикормку, годуєш рибу сподом або коброю, готуєш насадки, виважуєш рибу. І так безперервно – від старту до самого фінішу.

На змаганнях ловити доводилося і вдень і вночі. Фото: ФБ Томілін Сергій

Особистий рекорд – короп на 20,4 кг

– Наскільки складно витягувати до берега великих коропів?

– Якщо маєш достатній досвід і якісні снасті, нічого надзвичайно складного в цьому немає. На мою думку, навіть важче виважувати коропів вагою близько 7 кг, ніж рибу вагою понад 15 кг.

– Який ваш особистий рекорд?

– Мій особистий рекорд – короп вагою 20,4 кг, якого я спіймала цього року на чемпіонаті України. Він став найбільшою рибою турніру.

– Скільки годин тренувань стоїть за цією перемогою?

– Перед чемпіонатом наша збірна чотири доби тренувалася саме на цій водоймі. Загалом коропфішингом я займаюся з 2018 року.

– Що найчастіше залишається за кадром підготовки?

– Напевно, найменше бачать години роботи в спортивному залі, підготовку та перевірку всього спорядження, його збирання та налаштування.

– Чи доводилося вам доводити, що жінки можуть бути конкурентними в цьому виді спорту?

– Жінки не лише можуть, а й давно є гідними конкурентами чоловікам. Тільки чемпіонати світу проводяться окремо серед жінок і чоловіків. На більшості інших турнірів виступають чоловічі, жіночі та змішані команди. Особисто я найчастіше змагаюся в команді зі своїм чоловіком. Також маю досвід участі в індивідуальних змаганнях, де була єдиною жінкою серед чоловіків і посіла далеко не останнє місце.

– Є різниця між жіночими та чоловічими командами у підходах до риболовлі?

– Єдина можлива різниця – це дистанція закидання. Хоча в нашій збірній є дівчата, які за дальністю закидання цілком можуть конкурувати з чоловіками.

– Які стереотипи про жінок у короповому спорті вам найбільше набридли?

– Особисто я майже не стикалася зі стереотипами. Чоловіки-короп’ятники ставляться до жінок з великою повагою. Думаю, ми заслужили її своїми результатами.

Чесно кажучи, більшість людей щиро дивується, коли дізнається, що жінки виступають у короповому спорті на такому рівні. А коли чують про багатодобові змагання, відсутність нормального сну та фізичні навантаження, їхнє здивування стає ще більшим.

Як це було

Де і коли: шостий жіночий чемпіонат світу з лову коропа пройшов на озері Балоте біля латвійського міста Єкабпілс.

Правила: марафон тривав 72 години. Кожна країна виставляла три пари спортсменок у трьох різних зонах. Довжина вудилищ обмежена 4 метрами, дозволений лише один гачок. Вся спіймана риба до зважування суддями зберігалася у спецмішках, а після фіксації ваги – відпускалася неушкодженою назад у водойму. Переможець визначався за найменшою сумою місць, зайнятих парами. Україна набрала тріумфальні 7 балів.