5 претендентів на посаду Реброва: три іноземці, аксакал і «справжній чоловік»
Фото: Коффріні/AFP через Getty Images
Після безвольової невдачі в грі з командою Швеції та не виходу до фінальної стадії ЧС-2026 футбольна спільнота країни знов обговорює необхідність звільнення головного наставника команди Сергія Реброва.
Знову, тому що подібне вже відбувалося на ЧЄ-2024, коли збірна так само безпорадно програла у зустрічі з командою Румунії. Тоді виконком УАФ (Української асоціації футболу) розглянув результати діяльності тренерського штабу і, визнавши їх в цілому позитивними, продовжив взаємодію з Ребровим. Сьогодні ситуація може повторитися: аналогічний розгляд відбудеться після товариського матчу, що нічого не вирішує, з Албанією 31 березня.
Якщо ж Реброва все-таки звільнять (або він сам піде, що малоймовірно), то наступник на посаді головного тренера збірної повинен мати певні конкурентні переваги перед попередником. Це цілком логічно, чи не так? Який сенс робити заміну без покращення? Кого і чому вболівальники та експерти бачать на цій позиції – аналізував журналіст Коротко про.
Італієць Андреа Мальдера
54-річний Андреа Мальдера – італійський спеціаліст і, за інформацією інсайдерів, головний фаворит у списку кандидатів УАФ. Це саме той іноземець, якому не потрібно роз’яснювати, де знаходиться база в Кончі-Заспі. Італієць вже працював у збірній України у «золотий період» Андрія Шевченка (2016–2021 рр.). Тоді наша збірна демонструвала, можливо, найцікавіший футбол у своїй історії, вершиною якого став чвертьфінал Євро-2020.
Сильною якістю Мальдери вважається велика тактична обізнаність, тому що його часто називають “інтелектуальним центром” будь-якої тренерської команди. Після України Андреа працював в англійському «Брайтоні» з добре знайомим нам Роберто Де Дзербі, який у 2021-2022 роках очолював тренерський штаб донецького «Шахтаря». Це додає йому престижу в очах гравців-зірок.
До того ж, Мальдері не потрібна «адаптація», він знає всі тонкощі української збірної. Вірогідний головний недолік італійця полягає в тому, що у свої 54 він ще жодного разу не був ключовим, займаючи лише ролі другого плану. Ризикувати та приймати рішення – досвід, якого йому явно не вистачає.
У команді при Андрії Шевченкові Андреа Мальдера називали «мозковим центром». Фото: ФБ Андреа Мальдера
Іспанець Унаї Мельгоса
50-річний Унаї Мельгоса – іспанський тренер, котрий керує молодіжною збірною України U-21. Тобто він вже добре інтегрований у структуру національних команд України. Його професійний шлях неординарний. Починав як спеціаліст із психології в академії «Атлетік Більбао», що відчутно вплинуло на його підхід до тренувань. Згодом Мельгоса працював із юнацькими командами, зокрема в «Динамо» (Київ). Пізніше він став частиною штабу Сергія Реброва у клубах «Ференцварош» та «Аль-Айн», а потім увійшов до структури національної збірної України.
Його стиль базується на розвитку гравців, командній психології та поступовому впровадженні тактичних ідей. На відміну від Мальдери, він розуміє, як це – бути «головним», але є інша проблема. Унаї не має досвіду роботи на високому рівні з дорослими командами. Чи вистачить йому лідерських якостей, щоб управляти роздягальнею та приймати рішучі рішення у відповідальні моменти – питання, на яке поки що немає чіткої відповіді.
Отже, як технічний кандидат сьогодні та довгостроковий проєкт у перспективі може бути. Призначення вже зараз – маловірогідне.
Унаї Мельгоса давно працює із українськими молодіжними збірними. Фото: УАФ
Португалець Паулу Фонсека
53-річний Паулу Фонсека – найбільш відомий і популярний персонаж, ім’я якого постійно фігурує у фанатських дискусіях. Для України це «свій іноземець»: три роки з трьома «золотими дублями» у донецькому «Шахтарі» зробили його одним з найуспішніших тренерів-легіонерів в історії України. Фонсека не тільки знає наш чемпіонат, він пов’язаний з Україною родинними зв’язками: свою теперішню дружину, колишню донеччанку Катерину Остроушко, він зустрів саме в Україні. Фонсека активно підтримує Україну у війні та при кожній нагоді це підкреслює.
Сильною рисою португальця є створення атакуючого, домінантного футболу. Його команди («Рома», «Лілль», «Мілан») завжди грають першим номером, що відповідає побажанням вболівальників на «видовищність». Авторитет у роздягальні буде беззаперечним: для гравців збірної, які грають за кордоном, Фонсека – це особистість світового рівня.
Головний і вирішальний мінус – фінансова та кар’єрна недоступність. Знаходячись на вершині кар’єри, португалець популярний у європейських грандах, і запросити його в українську збірну зараз – завдання з області фантастики. Крім того, специфіка роботи в національній команді суттєво відрізняється від клубної: Фонсека звик до щоденної роботи на полі, а у збірній, де на підготовку є лише декілька днів, його складні тактичні схеми можуть просто не встигнути реалізуватися. Загалом шансів на його призначення практично немає, але мріяти дуже хочеться. Що вболівальники активно і роблять, називаючи його у різних опитуваннях бажаним кандидатом №1.
Паулу Фонсека пов’язаний з Україною сімейними узами, його дружина – ексдончанка Катерина Остроушко. Фото: інстаграм Пауло Фонсека
Українець Мирон Маркевич
75-річний Мирон Богданович Маркевич – патріарх українського тренерського співтовариства та єдиний у списку кандидат, який втілює «олдскульну» мудрість і величезний досвід. Для нього посада у збірній – це незавершене питання: у 2010 році він покинув команду непереможеним, не програвши жодного матчу, за власним бажанням через незгоду з позицією футбольних функціонерів. З того часу вболівальники неодноразово закликали «повернути метра».
Маркевич – це символ надійності та здатності витягувати максимум із наявних ресурсів, як це було у його «Металісті» та фіналі Ліги Європи з «Дніпром» під його керівництвом. Сильною якістю Мирона Богдановича є інтуїція на гравців та вміння створювати збалансований футбол навіть за умови нестачі часу.
Вік і тривала перерва в активній діяльності на високому рівні – це головні мінуси кандидата. Існує загроза, що «хімія» між метром і молодим поколінням легіонерів може не скластися. Для багатьох Маркевич залишається ідеальним «кризис-менеджером», але питання, чи готовий він до довготривалого марафону, залишається відкритим.
Уболівальники давно просять повернути до збірної Мирона Маркевича. Фото: wikipedia.org
Українець Юрій Вернидуб
60-річний Юрій Вернидуб – найбільш харизматичний і вольовий кандидат. Його репутація «справжнього чоловіка» і тренера-максималіста формувалася десятиліттями. У його доробку були безкомпромісні єврокубкові битви із «Зорею» та перемога над «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» на чолі молдавського «Шерифа». Вернидуб – це втілення суворої дисципліни та незламного характеру, що робить його кандидатуру ідеальною для тих, хто хоче бачити у збірній насамперед «запалені очі» та чіткий порядок.
Сильною стороною фахівця є здатність будувати конкурентоспроможні команди із скромних ресурсів і талант мотиватора. Він не боїться авторитетів і вміє знаходити підхід до проблемних гравців. Його призначення стало б потужним патріотичним сигналом, враховуючи його чітку громадянську позицію та особисту відвагу.
Головний ризик пов’язаний саме з його запальним темпераментом і авторитарним стилем управління. Є ймовірність, що «іскри», які завжди виникали у клубах Вернидуба, в умовах національної команди можуть призвести до конфліктів із зірками. Крім того, його футбол часто називають прямолінійним, і зовсім не факт, що цього вистачить для рівного протистояння у матчах із сильними суперниками, де потрібна гнучкість. Втім, у грі з тією ж Швецією Україна при ньому якщо б не виграла, то точно показала б характер. Зробила б те, чого так і не вдалося досягти Реброву.
Наразі Юрій Вернидуб працює з «Нафтчі» в Баку, але від збірної навряд чи відмовиться. Фото: Azerisport.Com