Перший наставник українського сумоїста Аонішики: Японцям не до вподоби його манера – вони штовхають, а він змагається

Фото: JIJI PRESS/AFP через Getty Images

Зірка сумо з України, 21-річний Аонішікі, або звичайний хлопець Данило Явгушишин з Вінниці, зараз змагається за найвищий титул у боротьбі сумо – йокодзуна. У японській Осаці стартував другий річний грандіозний турнір із сумо. Чи здобуде наш земляк успіх – будемо спостерігати. А поки згадаємо, що зовсім нещодавно наш молодець з Поділля здобув другий Кубок імператора у своїй кар’єрі, перемігши на першому грандіозному турнірі з сумо в Токіо.

У той час, як Аонішикі підкорює олімп у сумо, його перший та єдиний наставник в Україні, заслужений коуч України та майстер спорту з сумо, почесний діяч фізичної культури та спорту України Важа Даіаурі розповів Коротко про про шлях Данила з Вінниці до вершин у “незвичному” виді єдиноборств.

Починав із дзюдо

Данило прийшов до секції ще шестирічною дитиною – разом з мамою. Щоправда, тоді сумо у Вінниці і близько не було, але були дзюдо, самбо, важка атлетика. Такі тренування пропонували хлопцям та дівчатам у спортивно-юнацькій школі №5. Даню зацікавила важка атлетика. Але коуч «відчув» у ньому талант борця.

– І вже тренер з важкої атлетики направив його до мене, – згадує у розмові з Коротко про тренер з єдиноборств Вінницької дитячо-юнацької спортивної школи №5 Важа Даіаурі. – Я тоді тренував дзюдоїстів. І займався цим видом боротьби. А коли відкрили секцію сумо, я почав вести і цю групу, і він перейшов туди – до мене. Це все боротьба: і дзюдо, і самбо, і сумо. Правила, екіпірування змінюються, трохи дозволених прийомів додається: в сумо штовхати можна, у дзюдо больовий прийом робити, у самбо – на ногу больовий. А прийоми ті ж самі. Один атлет може опанувати декілька видів боротьби. І він займався у мене до 18 років.

Важа Даіаурі тренував Данила з самого дитинства і аж до від’їзду його з України. Фото: mixsport.pro

Мама не дозволяла брати його на турніри

Перші перемоги у змаганнях Данило здобув вже у 12 років. У 17 років виграв чемпіонат Європи серед дорослих. Усі перемоги на рівні юніорських змагань, звісно, до цього теж були за ним.

– Поки Данило був малим, мати не дозволяла брати його на турніри, – розповідає коуч зірки сумо Важа Даіаурі. – Хвилювалася за сина, та й мене вона ще не знала. У 17 років він вже важив сто кілограмів. Я зараз дивлюся його поєдинки. Він мені говорить, що японцям не подобається його манера боротьби. Вони тільки штовхають, а він вміє змагатись. Він добре бореться до пояса. Він чемпіон України з вільної боротьби, майстер спорту. На чемпіонаті світу посів п’яте місце. Казав, що йому більше до вподоби “з цими товстунами боротися”. “Пупсиками” – так він їх називав.

Коли Данило закінчував школу, почалося повномасштабне вторгнення. Після того, як у середині літа 2022 року ракета влучила в центр Вінниці біля Будинку офіцерів, вбивши 27 людей, мати з сином швидко виїхала до Німеччини. Вступити на навчання нікуди не встиг.

– Він сказав, що там буде займатися, – продовжує Важа Даіаурі. – До цього у 2019 році я возив його до Японії на чемпіонат світу – він тоді став третім, а один японець – другим. Вони познайомилися – він товариський хлопець, любить поговорити. І коли почалася війна, вони почали спілкуватися. Данило йому розповідав, що важко, війна… І японець запросив його до себе додому, надав кімнату, харчування, влаштував у школу сумо…

Так Данило опинився в Японії.

Авторитет Аонішікі приводить японських журналістів до України

В Україні хотів вступати до Кам’янець-Подільського педагогічного університету, де навчався син тренера – Важа Даіаурі-молодший. Теж борець, сумоїст, нещодавно виграв міжнародний турнір із сумо в Угорщині. Чемпіон світу 2023 року з сумо, перспективний борець, але до свого друга поки що не дотягнув. Загалом будь-якому сумоїсту потрапити до японського клубу сумо – це як зловити удачу за хвіст. Щастя ще те треба мати. Усі клуби, кажуть, зайняті дуже давно – у Японії працює клубна система. А під Аонішікі, як нам розповіли, його заможний друг, той самий, з яким він познайомився на турнірі у 2019 році, відкрив новий клуб – і його прийняли як іноземця. Побачили перспективу. І не помилилися.

– З Японії до мене приїжджали п’ять репортерів, я їх приймав, – зазначає тренер Важа Даіаурі. – Ось що його вплив у Японії означає. А залишився б тут – був би звичайним спортсменом. А так про нього знає весь світ. Навіть не уявляю, що може статися, якщо він стане абсолютним чемпіоном! Йому треба стати найсильнішим і отримати звання “йокодзуна” – найвищий титул борця сумо. Зараз він «озекі» (другий за важливістю титул у професійному японському сумо). Там у вищому дивізіоні лише два «йокодзуни»: один – монгол, другий – японець. «Озекі» кілька людей: естонець, болгарин та грузин. Але такого результату, як у Данила – дві перемоги на Кубку імператорів, немає у жодного. У Європі такого ще не було.

Як багатопрофільний борець, Данило показав себе вже після кількох місяців тренувань (на фото зліва від Важі Даіаурі). Фото: vinbazar.com

100 000 доларів на місяць

Тренер вболіває за свого вихованця і не вважає, що Україна втратила такого борця. Каже: він і там працює на імідж країни, і головне, що спортсмен знайшов себе.

– Це все доля людини, – зазначає Важа Даіаурі. – Я намагався дотягнути свого сина, але ніяк не міг. А з Данилом все вийшло.

У Японії Данило Явгусишин, кажуть, отримує 100 тисяч доларів на місяць. За перемогу у грандіозному турнірі, знову ж таки – як нам сказали, має «прилетіти» пів мільйона доларів. В Україні ж можна щось отримати лише за перемоги на європейських та світових турнірах. А так – розраховуй на себе.

– За перемогу на Всесвітніх іграх Данило отримав 480 тисяч гривень, – поділились вінницькі борці. – Після цього йому виділяли президентську стипендію протягом двох років – тисячу доларів на місяць.

Але це якщо ти титулований спортсмен. А так…

– У нас сумо не популярне, а в Японії багатії сидять на турнірі, і там такі конвертики дають – хто більше, хто менше покладе, – продовжують вінницькі сумоїсти. – Там зовсім інші гроші. Сумо у Японії – як у Європі футбол. Дуже популярне. В Україні це не розуміють. А що у нас? У Вінниці всього 25 сумоїстів. Але таких, як Даня, більше немає.

Заручник контракту

В Україні, як вважають вінницькі борці, Аонішікі чекати найближчим часом не варто. До кінця кар’єри, а це ще мінімум років десять, точно сенсу йому повертатися немає. Принаймні так вважають його знайомі.

– Крім того, він же пов’язаний контрактом по руках та ногах, – наголошують нам сумоїсти з Вінниці. – Там дихнути без дозволу клубу не можна. До нього навіть підійти не дають. Один журналіст, який із ним легко спілкувався раніше, скаржився, що йому тепер до Данила лише з дозволу клубу можна. І це ще до перемоги у грандіозному турнірі! Зате служниці йому їжу готують, приносять.

21-річний Аноішікі в Японії – справжня зірка. Фото: ФБ Посольство Японії в Україні