Санківниця Олександра Мох: Перед виходом на Олімпіаді слухатиму «Океан Ельзи» – це моя традиція

Фото: інстаграм Олександра Мох

Українські саночники здобули відразу 10 перепусток для участі у XXV зимових Олімпійських іграх, які стартують в італійських містах Мілані та Кортіні вже 6 лютого. І це найкращий показник в історії нашого санного спорту.

Однією з тих, хто завоював право на виступ на Олімпіаді, стала Олександра Мох, яка змагається у двомісних санях в парі з досвідченою Оленою Стецків.

В інтерв’ю Коротко про дівчина розповіла, як готується до змагань, про свій шлях на Ігри та прагнення.

Олімпійські ігри – це моє заповітне бажання

– Олександро, ви зуміли кваліфікуватися на зимові Олімпійські ігри. Що для вас значить ця кваліфікація?

– Можливість поїхати на Олімпійські ігри – це моє заповітне бажання. Тепер воно збулося, і це вже радість разом з відповідальністю.

– Які почуття та емоції у вас викликає сам факт виходу на старт на змаганнях такого рівня? Чи турбуєтесь?

– Складно сказати, я ще не зовсім розумію, що це все насправді, емоції перемішані і, звісно, є тривога.

– Санкарі стали головними добувачами ліцензій на ОІ для України цього разу. Причому цікаво, що всі атлети родом зі Львівської та Тернопільської областей. Про що свідчить такий результат?

– Санний спорт в Україні нині базується лише на Львівській та Тернопільській областях, тому закономірно, що спортсмени тільки з цих країв. На мою думку, у нашій збірній всі працюють на результат, всі віддаються на повну, і цей результат – відображення нашої роботи.

– Чи відчуваєте особливий пресинг через результат виступу на Олімпіаді?

– Я особисто відчуваю відповідальність і прагнення показувати якомога кращий результат на всіх стартах, неважливо – чи це чемпіонат України, чи чемпіонат та Кубки світу. Насамперед зараз дуже важливо бути на міжнародній арені та нагадувати світу, що Україна існує і що у нас насправді відбувається.

Для Олександри немає кращого міста, ніж її рідний Львів. Фото: інстаграм Олександра Мох

Ми з Оленою на одній ноті

– Ви виступаєте в парі з Оленою Стецків. Як у вашому тандемі поєднуються досвід і юність?

– Олена старша за мене, і, звичайно, у неї великий досвід і багато знань у санному спорті, у порівнянні зі мною. За час нашої спільної роботи вона мене багато чому навчила і робить це досі – це дуже цікаво та цінно для мене. Але, попри різницю у віці, ми на одній ноті.

– Як ви взагалі можете зобразити вашу пару? Яка Олена, а яка ви? Суто з точки зору психології?

– Олена радісна і дуже добра, іноді навіть надто добра. Вона дуже відповідальна і любить, щоб все було ідеально і в усьому був лад. У нас іноді трапляються невеликі суперечки через це, тому що я трохи інша, можу простіше ставитися до певних речей, але намагаємося розмовляти та розуміти одна одну.

– Вам особисто більше до вподоби виступати в парі чи в одиночних змаганнях?

– Досвіду виступати в одиночці в мене не так багато, я майже всю свою кар’єру виступаю у двійці, тому без сумніву у двійці мені подобається більше. Почуваюся як в своїй стихії.

– Що найважче у виступах у двійці?

– Бути єдиним цілим. Коли мчиш трасою, потрібно бути спільним механізмом – це найважче і найголовніше.

Під час руху ми відчуваємо великі навантаження – як пілоти винищувача

– З чого для вас розпочинався санний спорт?

– Мій старший брат займався санним спортом, і батьки примушували його брати мене з собою, бо не було з ким залишити. Для мене санний спорт почався зі спортзалу в школі. Ми там займалися фізичною підготовкою. Спочатку в мене не було вибору, але після перших спусків на санкороликах у парку” Прогулянка” мені дуже сподобалося. З’явився якийсь азарт і хотілося їхати все швидше і швидше.

– Пам’ятаєте відчуття першої перемоги?

– Першу перемогу не пам’ятаю, але пам’ятаю першу поразку. Я була маленька, років 9-10. Пам’ятаю, як дуже плакала і не хотіла більше займатися.

– Наскільки вимогливими є тренування у вашому виді спорту? Як багато часу на день вони вимагають?

– У фізичному плані потрібно добре відчувати своє тіло і бути досить міцним, тому що під час руху ми відчуваємо великі навантаження – як пілоти винищувача. Людям з боку може здаватися: що там складного – лежиш собі і їдеш, а насправді після кількох заїздів ми відчуваємо себе дуже виснаженими. У моральному плані – ми постійно займаємося самоаналізом, потрібно під час руху бути дуже зосередженим, намагатися не робити помилок, а якщо зробили – відразу швидко вирішувати, як це виправити.

– Чи складно переживати невдачі у спорті, коли вони стаються? Що допомагає вам у такі скрутні моменти?

– Гадаю, будь-якому спортсмену складно переживати невдачі. Я намагаюся швидко це відпустити і налаштуватися на наступний старт чи змагання.

– Яку роль відіграє психологічна підготовка у санному спорті?

– Це один із найважливіших аспектів у санному спорті. Тут важливо вміти контролювати свої почуття та бути спокійним. Спокій – це точність, а зайві емоції – це, відповідно, зайві рухи.

– У вашому виді спорту дуже велика швидкість пересування. Чи буває моторошно? Що ви відчуваєте на максимальних швидкостях?

– Звичайно, буває моторошно. Особливо, коли щось не виходить на трасі або трапляються падіння. Потрібно перемагати себе та свій страх.

У парі з 31-річною Оленою Стецьків (ліворуч) 21-річна Олександра почувається цілком комфортно. Фото: інстаграм Олександра Мох

Львів – це моє місце сили

– Яка ви поза спортом?

– Не можу сама себе змалювати, яка я, це треба питати в когось іншого, але гадаю, я весела.

– Як полюбляєте проводити вільний від змагань та тренувань час?

– Дуже люблю довго поспати, а коли я вдома у Львові, люблю проводити час із хлопцем або із сім’єю. Вийти кудись прогулятися – для мене це супер.

– Як я розумію, Львів – ваше рідне місто. Яке місце у вас найулюбленіше і чому?

– Складно сказати, яке найулюбленіше місце у Львові, мені загалом моє місто дуже до вподоби, це моє місце сили, тому складно виділити якесь одне.

– Яка музика лунає у вас у навушниках, щоб налаштуватися на виступ? І чи є улюблена?

– Я меломан, слухаю все. Перед змаганнями маю традицію – слухати «Океан Ельзи» – «Все буде добре». Ця пісня вже багато років заспокоює мене перед стартом, коли мандраж, і налаштовує на позитив.

На трасі спортсмени можуть розганяти сани до швидкості 150 км на годину. Фото: інстаграм Олександра Мох