Найсильніша жінка світу Ольга Лящук: Арнольд вручив мені трофей, обійняв та поцілував у щічку

Фото: інстаграм Ольги Лящук

Українська атлетка Ольга Лящук здобула вже третю перемогу у своїй кар’єрі на одному з найбільш відомих турнірів світового спорту сили – Arnold Strongwoman Classic 2026. Ольга завоювала золото, показавши найкращий результат серед десяти найміцніших жінок на планеті.

Ця звитяга робить Ольгу Лящук найбільш титулованою атлеткою в історії: в її скарбничці три перемоги на Arnold Classic, титул “Найсильнішої жінки світу” у 2022 році, а також перемоги на Strongest Woman in the World та Shaw Classic Open.

Однак легендарна спортсменка не збирається зупинятися на досягнутому. Про власні плани, задуми та цілі Ольга поділилася в інтерв’ю Коротко про.

Пообіцяла Шварценеггеру, що ще повернеться

– Ольго, ви вже втретє стали найсильнішою на планеті, і це робить вас найбільш титулованою стронгвумен в історії. Що для вас означає цей успіх?

– Емоції просто переповнюють навіть зараз, хоча минуло вже кілька тижнів з того моменту, коли Арнольд вручив мені третій трофей, обійняв та поцілував у щічку. Цю звитягу я присвятила українському народові, який змагається за свою країну та життя. Прагну показати всім, що ми найкращі, ми не відступаємо і йдемо до кінця. Усе, що має бути нашим, буде нашим.

– Цього разу змагання в Коламбусі видалися непростими. Після першого дня у вас з головною опоненткою були ідентичні бали. Чи вірили в тріумф?

– Я усвідомлювала, що Бог на моєму боці, і він допоможе мені впоратися з усім. Я не здавалась і вірила в свою перемогу. Так врешті-решт і сталося.

– Які слова сказав Арнольд Шварценеггер під час нагородження?

– Сказав «вітаю» і поцікавився, як довго я займалася, щоб досягти такого результату. Я відповіла, що тренування тривали по 4,5 години щодня, незалежно від погоди: будь то сніг, буря або торнадо. Я завжди знала, що не можна пропускати тренування, якщо я хочу перемогти. Він ще запитав, чи приїду я наступного разу. Я відповіла: «До зустрічі!»

– Чи маєте ще якісь спортивні прагнення? Здається, усі вершини вже підкорені.

– Так, на “дошці бажань” у моєму тренажерному залі зазначено, що я хочу встановити світовий рекорд цього року та перемогти на змаганнях Rogue Invitational у Шотландії, які відбудуться 23-25 жовтня 2026 року.

Серед десяти найкращих спортсменок світу Ольга довела – їй рівних немає. Фото: інстаграм Ольги Лящук

Як би важко не було, не зрікайтеся своєї мрії

– Як ви колись прийшли до силового спорту?

– У мене з дитинства було бажання стати чемпіонкою світу. Але коли я займалася легкою атлетикою та стрибками з жердиною, була тільки чемпіонкою України серед юніорів. Коли грала в збірній з регбі-7, ми з командою двічі виграли чемпіонат Європи. Коли перетягувала канат на чемпіонаті світу, наша команда зайняла п’яте місце. Тобто виходило добре, але не ідеально.

Перехід у стронг дав свій результат. Я займалася вісім місяців без вихідних і перемогла на чемпіонаті у Фінляндії. Саме тоді моя мрія здійснилася! Потім з’явилася нова – поїхати до Америки та перемогти на “Арнольд Класік”. Мені п’ять разів відмовляли у візі. Держава намагалася допомогти, але нічого не виходило. А в Києві я була зовсім сама. Батьки залишилися на батьківщині у Донецьку, їм також потрібно було допомагати.

Крутилася як білка в колесі: працювала по 12 годин на день і займалася, займалася, займалася! Було дуже важко. Але я усвідомлювала головне: ніколи не можна відмовлятися від заповітної мрії. А ще мені завжди траплялися добрі люди, які підтримували. Мій перший тренер Михайло Гераскевич (так, батько Владислава), менеджер Олександр Соколинський та багато інших.

– Коли ви зрозуміли, що насправді сильніша за багатьох?

– Коли мені виповнилося 35 років, і я перейшла на два тренування на день. Зараз мені 40, і я усвідомлюю, що це не межа моєї сили. Зараз з’явилося багато сучасних засобів для відновлення, тому цілком можливо відчувати себе на 20 років молодшою.

– Що допомагало долати труднощі?

– Я ніколи не обирала простий шлях і завжди казала собі: «Незабаром буде легше!». Так і сталося. І, повторюся, мені щастило на людей. Насправді українці дуже щирі та добрі, я рада, що я українка. Слава Україні та українцям, які перемагають!

– Що б ви порадили спортсменам-початківцям?

– Ставити цілі та постійно до них прямувати. Знайти тренера, щоб ми були близькі по духу, щоб він вірив у вас більше, ніж ви самі. І знати: якщо щодня робити потроху, то неодмінно досягнете того, чого прагнете.

У вільний від тренувань час спортсменка любить мандрувати. Фото: інстаграм Ольги Лящук

Тренер пообіцяв подарувати собаку за тріумф

– Що змінилося у вашому житті з вересня 2023 року, коли ми спілкувалися минулого разу? Ви так і мешкаєте у США?

– Так, я поки що мешкаю тут. Мені надали грін-карту, хоча це коштувало великих грошей ($43 000). Я переїхала до Вашингтона з провінційного Нешвілу. У столиці дуже дорого, але багато безкоштовних музеїв – цим і користуюся. З’явилися нові приятелі, які підтримують Україну. Звичайно, сумую за улюбленим Києвом. Чекаю, коли закінчиться війна: хочу відвідати похресників, їх у мене багато, і з’їздити на могилу до батька до Донецька.

Тут я говорю собі: це тимчасово, це просто мандрівка. Щоб відчути себе як вдома, потрібно придбати власне житло, завести собаку, вийти заміж і народити дітей. Напевно, тоді я буду по-справжньому щасливою.

– Що з цього вже вдалося реалізувати?

– Будинок взяв у кредит мій коханий, але поки що нічого про нього розповісти не можу. Ось вийду заміж – тоді поділюся. А тренер Денис Бережник пообіцяв: якщо виграю “Арнольд Класік 2026”, подарує мені собаку. Тож все в процесі, тут все не так швидко, як ми звикли.

– У чому секрет вашого спортивного довголіття?

– Секрет у тому, що після змагань я намагаюся добре відпочити – і морально, і фізично. Люблю поїхати до океану – навіть якщо заради цього доведеться залізти у борги. Не можу сказати, що живу тут на широку ногу, в Україні у фінансовому плані я почувалася вільніше. Але я дуже люблю мандрувати, це мене надихає. Люблю природу, водоспади. Земля дарує багато енергії: я навіть ходжу босоніж по траві та піску. Намагаюся так само якісно відпочивати, як і тренуватись.

– А як щодо ваших грядок? У Нешвіллі ви вирощували овочі для борщу, а на новому місці?

– Днями накупила горщиків та землі. Закінчимо розмову – піду висаджувати кактуси та ананаси. На балконі вже є овочі в горщиках. За договором оренди на галявині біля будинку я не маю права нічого садити, там господарюють місцеві “зеленбудівники”. А ось на своєму балконі роблю все, що заманеться!

– Яка ви поза тренажерною залою?

– Допитлива мандрівниця. Світ настільки чудовий, і поки є можливість, потрібно насолоджуватися кожною миттю. Це в мене з дитинства.

– Якою ви були дитиною?

– Активною та допитливою. Шукала скарби у дворі, пекла картоплю у фользі. Могла у сукні лазити по деревах, висіти на турніку або крутити “сонечко” на гойдалках на 360 градусів. Це було екстремально, але мені подобалося. Ми жили в той час, коли не було мобільних телефонів, і все літо проводили на вулиці або біля озера з друзями. А ще мама іноді вивозила мене відпочити до моря – у Мелекіне, поряд із Маріуполем. Тоді Азовське море здавалося більшим і безмежнішим, ніж зараз океан десь на Гаваях.

– Про що мрієте зараз?

– Про особисте: сім’ю, собаку та дітей. Про будинок із ділянкою землі, де зможу посадити дерева та овочі. І головне для всіх нас – щоб війна нарешті закінчилася і все повернулося, як було. Щоб люди були добрішими та допомагали одне одному. Це дуже прості, здавалося б, бажання…

Ольга мріє про свій будинок та свій город. Фото: ФБ Ольга Лящук