4 вересня Новосанжарська громада попрощалася із Захисником України, головним сержантом, командиром інженерно-саперного відділення військової частини Миколою Сергійовичем Дашівським.
Військовослужбовець пішов із життя 1 вересня.
Панахида за Захисником відбулася в його домівці в Нових Санжарах, а урочиста церемонія прощання – в центрі селища. Віддати останню шану воїнові прийшли рідні, друзі, побратими, колеги, однокласники та просто небайдужі жителі громади. Траурний кортеж земляки зустрічали на колінах, із державними прапорами України.
Під час жалобного мітингу на центральному кладовищі про життєвий і героїчний шлях Миколи Сергійовича розповіли голова Новосанжарської громади Геннадій Супрун, командир батальйону, у якому служив Микола, його заступник та однокласниця героя.
Микола Сергійович Дашівський народився 7 листопада 1971 року в селі Горобці. Навчався в місцевій початковій, а згодом у Великокобелячківській середній школі.
Після закінчення школи у 1989 році вступив до Полтавського геологорозвідувального технікуму.
Пройшов строкову військову службу. Завдяки чудовій фізичній підготовці, силі духу та лідерським якостям потрапив до спецназу Військово-Морського Флоту.
У 1997 році Микола Дашівський одружився. Подружжя виховало двох синів – Андрія та Сергія.
З 2001 року працював завідувачем господарства в Новосанжарському центрі культури та дозвілля. Також захоплення риболовлею переросло у справу життя – Микола Сергійович орендував ставок і займався вирощуванням риби.
З 2007 року й до початку повномасштабної війни працював у нафтогазовій сфері – бурильником нафтових свердловин.
27 лютого 2022 року Микола Дашівський став на захист України. За мужність, героїзм та успішне виконання бойових завдань двічі був удостоєний почесного нагрудного знака головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест». У 2025 році нагороду йому вручили повторно – з накладеною «Гілкою дубового листя», як визнання його мужності, відваги та вагомого внеску в захист Батьківщини.
17 серпня під час виконання бойового завдання військовослужбовець отримав травму. Після цього були шпиталь, складна операція й боротьба за життя, але, на жаль, його серце не витримало.
Наприкінці прощальної церемонії командир батальйону вручив дружині Захисника державний прапор України, знятий із домовини. На честь полеглого воїна пролунав трикратний військовий салют.
Вічна пам’ять і слава оборонцеві!
Подробиці можна знайти на сайті: np.pl.ua