Як херсонське село на 340 жителів створило школу карате, що підкорює Європу

Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате Підпишіться на нас в Google додати зараз

Незважаючи на бездоріжжя, обстріли та проживання за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, у невеликому населеному пункті на Херсонщині плекають юних каратистів, які вже здобувають перемоги та призові місця на турнірах різного рівня. Вони навіть брали участь у чемпіонаті світу. Про те, як у селі, де мешкає всього 340 осіб, вдалося заснувати спортивну школу, яка виховує чемпіонів, дізнайтеся з матеріалу Коротко про.

Від задуму – до тренувального залу

Село Михайлівка, Херсонська область. Однак цей маленький населений пункт, який ледь вдається знайти на географічній карті України, відомий навіть за межами країни. А все тому, що тут уже два роки функціонує школа карате «Катана» (нині це спортивний клуб), вихованці якої є призерами чемпіонату України, чемпіонату Європи в Польщі, а також учасниками чемпіонату світу в Угорщині.

При цьому в селі Михайлівка проживає лише близько 340 мешканців. Дітей віком до 18 років тут налічується 75. Здавалося б, не найсприятливіше місце для зародження великих спортивних звершень.

Тренер із карате Леонід Чернявський має звання Шихана, чорний пояс, п’ятий Дан та є віцепрезидентом Всеукраїнської організації «Кіокушин будо карате». Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате

Усе розпочалося після повномасштабного вторгнення. Тренер з карате Леонід Чернявський пережив окупацію Херсона, а згодом переїхав із дружиною на свою дачу до села Веселе, що знаходиться неподалік Михайлівки. До війни він тренував дітей у Херсоні. Має звання Шихана, чорний пояс і п’ятий Дан, а також є віцепрезидентом Всеукраїнської організації «Кіокушин Будо карате».

Леонід Семенович не звик сидіти склавши руки. Подумавши, зваживши всі «за» і «проти», він вирішив почати тренувати місцевих дітей.

– Я зібрав свої думки і звернувся до старости села Михайлівка Олени Пономаренко з пропозицією створити школу карате, – розповідає Коротко про тренер Леонід Чернявський. – Війна завдала значної шкоди дітям. А до цього був карантин, вони майже втратили живе спілкування. Олена Іванівна одразу підтримала мою ідею. Вона сказала, що допоможе чим зможе.

Дії розпочалися негайно. Місце для занять облаштували у приміщенні дитячого садка при місцевій школі. Будівля школи велика: колись тут навчалися учні з першого по дев’ятий клас. Після реорганізації залишилася лише початкова школа, яку відвідують 16 учнів, тому вільного простору було достатньо. Зробили невеликий ремонт, але на спортивний інвентар коштів уже не залишилося.

Староста села Михайлів Великоолександрівської громади Олена Пономаренко. Фото: most.ks.ua

– Карате починається з татамі, і саме його нам бракувало, – розповідає Коротко про староста села Михайлівка Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області Олена Пономаренко. – Але допомогли гранти, на які я постійно подаю заявки (До речі, на розвиток села жінка пише до 25 заявок на місяць! Каже, одна-дві «вистрілюють»). Ми отримали 150 тисяч гривень і за 63 тисячі придбали вживане татамі. Потім були й інші гранти, допомога нашої Великоолександрівської селищної військової адміністрації, спонсорів з України та з-за кордону, наприклад з Великої Британії, а також підтримка наших ЗМІ.

І 21 лютого 2024 року школа карате «Катана» офіційно відкрила свої двері. Сьогодні каратисти спортивного клубу «Катана» тренуються вже у сільському клубі, де для них облаштували спортивний зал, роздягальні та санвузли. Тут займаються діти віком від 4 до 17 років з п’яти сіл не тільки Херсонської, а й Миколаївської областей. Тренування проводяться тричі на тиждень, а батьки сплачують лише добровільний внесок – хто скільки може.

Наймолодшому каратисту клубу «Катана» всього 4 роки. Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате

«Перший подвиг зранку – заправити ліжко»

У селі кажуть: після відкриття секції діти стали зовсім іншими. Значно менше часу проводять у телефонах, більше спілкуються між собою, фізично зміцніли. А ще – отримали не лише тренера, а й друга та наставника.

– Ми говоримо про дисципліну, повагу, поведінку в колективі, – розповідає Леонід Семенович. – Вчу їх навіть заправляти ліжко. Кажу: перший подвиг зранку – це заправлене ліжко.

Колишній офіцер спецпідрозділу «Сокіл» не приховує, що дисципліна для нього є надзвичайно важливою.

– Ніяких цигарок, нецензурної лексики, булінгу, – говорить він. – У нас із цим дуже суворо. Карате – це не лише удари. Це характер. Ми навіть вчимося гідно програвати. Спочатку після поразок діти плакали. Потім навчилися сприймати їх і працювати далі.

Коли клуб тільки відкрився, тренер, як він сам каже, необережно пообіцяв і дітям, і дорослим, що через два роки вони будуть на чемпіонаті світу. А потім схопився за голову: навіщо він це сказав?

– Але слово треба було тримати, – сміється Шихан. – І через два роки ми справді виступили на чемпіонаті світу в Угорщині.

За цей час школа карате вже досягла значних результатів. Команда спортивного клубу «Катана» неодноразово посідала призові місця на змаганнях різного рівня: від всеукраїнських – в Одесі, Києві та Полтаві – до міжнародних турнірів у Польщі та Угорщині, а дві вихованки – Адель та Крістіна – стали кандидатками у майстри спорту.

Адель та Крістіна стали кандидатками у майстри спорту. Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате

На тренування через багно

Втім, труднощів у клубу «Катана» вистачає. Наприклад, дороги, а точніше – їхня відсутність. Після дощу місцева ґрунтовка перетворюється на суцільне болото. Тоді тренер Леонід Чернявський взуває гумові чоботи і пішки долає п’ять кілометрів зі свого рідного села Веселе до Михайлівки.

– Якщо тренування закінчується о восьмій вечора, повертаюся в темряві, – розповідає він. – Тут вовки, лисиці, тому беру ліхтарик, іноді навіть рушницю. Але я не можу сказати дітям: «Сьогодні дощ, тренування не буде». Вони ж чекають.

Виїхати в дощ на змагання – це завдання із зірочкою не лише для юних каратистів, а й для їхніх батьків. Орендований автобус зазвичай чекає на спортсменів там, де вже є асфальт. А до нього маленьких спортсменів разом із батьками по 20–30 кілометрів бездоріжжя везуть… тракторами.

Але, незважаючи на всі труднощі, у селі Михайлівка не мають наміру зупинятися. Староста продовжує подавати грантові заявки, тренер – виховувати дітей, а самі каратисти вже мріють про нові чемпіонати.

– Коли ми приїжджаємо на змагання, людям важко повірити, що ми тренуємося в маленькому селі, – говорить тренер Леонід Чернявський. – Але ми доводимо, що головне – не розмір населеного пункту, а люди, які хочуть працювати.

І, мабуть, саме це найкраще пояснює, чому серед степів Херсонщини, де чути вибухи, виросла школа, яка вчить дітей не лише бити точно, а й ніколи не здаватися.