Данило Ковальов: Сплутав тренування з боротьби з пауерліфтингом, тепер встановлюю тут рекорди

Фото: інстаграм ФПУ

На нещодавньому чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (дисципліна силового триборства, де атлетам дозволено використовувати спеціальний жорсткий одяг — комбінезони та бинти) збірна України зайняла 1-е загальнокомандне місце, продемонструвавши, що нам немає рівних у цій дисципліні в Європі.

Одним із тріумфаторів змагань став Данило Ковальов з Краматорська. Атлет здобув золоту медаль у ваговій категорії до 120 кг, одночасно побивши два рекорди. Світовий — присів із вагою 454 кг, та європейський — набрав у сумі триборства 1134 кг. У абсолютній першості, де оцінюються результати всіх вагових категорій, він поступився лише іншому представнику України, Володимиру Рисєву, який випередив Ковальова за спеціальними показниками.

Про те, як вдається підтримувати високу форму та тренуватися в прифронтовому місті, Данило Ковальов поділився з журналістом Коротко про.

Наше місто перетворюють на руїни

– Даниле, ви стали другим в абсолютному заліку на ЧЄ, здобули два рекорди. Що означає для вас цей успіх?

– Потрапити хоча б на одну сходинку в абсолютному заліку — це вже для мене чудове досягнення. Щодо рекордів… Коли я готувався до турніру, то усвідомлював, що за сприятливих обставин можу встановити рекорд. Те, що вдалося досягти більшого, ніж один, стало приємним сюрпризом.

– Що принесло вам більше задоволення: медалі чи рекорди?

– Звісно, рекорди мене тішили більше, адже в момент встановлення рекорду емоції переповнюють набагато сильніше.

– Ви представляєте Краматорськ, який нині зазнає сильних атак з боку Росії. Наскільки складно, з психологічної точки зору, налаштовуватися на тренування та досягнення високих результатів, усвідомлюючи, що там відбувається?

– На жаль, наше місто поступово перетворюють на руїни російські нелюди. Психологічно налаштовуватися на тренування було звично, адже коли тривалий час живеш під постійними обстрілами та гулом дронів, до цього звикаєш, як до повсякдення.

– Що вас надихає та мотивує?

– Моя мотивація — це моя родина: дружина та діти. Прагнути заради них і готуватися я готовий за будь-яких умов.

– Які цілі ви ставите перед собою на майбутнє?

– Виступити на світовому чемпіонаті та встановити рекорди там. Звісно, продовжувати тренуватися, доки вистачатиме сил.

У повсякденному житті спортсмен передусім турботливий батько. Фото: інстаграм Данило Ковальов

Встановити рекорд можуть тисячі, а оновлювати — одиниці

– З чого для вас почалися заняття пауерліфтингом?

– Пауерліфтинг для мене розпочався з випадкового відвідування спортивної зали. У той час там проводилися тренування з боротьби та заняття у спортзалі. Я прямував на боротьбу, але переплутав дні. І так опинився на тренуванні з пауерліфтингу.

– Ви спортсмен, який пройшов довгий шлях до еліти світового рівня. Як би ви його описали?

– Те, що мені вдалося досягти такого рівня, не означає, що я докладав більше зусиль, ніж інші. Я щиро люблю те, чим займаюся, із задоволенням відвідую зал та тренуюся. У мене це просто добре виходить. Роками я повторював одне й те саме на тренуваннях і ніколи не відчував психологічної втоми від цього.

– Що складніше: підняти рекордну вагу чи підтримувати стабільно високу форму протягом років?

– Підтримувати високий рівень зараз складніше, ніж встановити рекорд. Здійснити рекорд може безліч людей, але оновлювати його — лише одиниці.

– Що ви відчуваєте в ті миті, коли виходите на помост для вирішальної спроби, від якої залежить результат змагань?

– Відчуття на помості неможливо описати словами, але найближчими будуть страх, ейфорія, порожнеча та відчуття переповнення силою.

– Як ви справляєтеся з невдалими спробами? Як налаштовуєтеся на наступну?

– Невдалі спроби сильно вибивають мене з ритму, але я налаштовуюся, згадуючи про свою мотивацію.

– Усі ці перемоги, рекорди, неймовірні досягнення – це результат колосальної праці. Наскільки психологічно важко витримувати подібне протягом життя?

– Насправді це справжній наркотик, і витримувати такий життєвий шлях не так складно, як може здатися. Якби не виходило піднімати, то просто не піднімалося б. Навряд чи я можу говорити про жертви, оскільки займаюся цим усе життя, і спорт став частиною моєї буденності. Усі тренування, харчування та відпочинок мені приносять лише задоволення.

– Чим би ви займалися в житті, якби не пауерліфтинг?

– Я навіть не уявляю себе кимось іншим, окрім як спортсменом. Можливо, якби не було в моєму житті пауерліфтингу, то знайшов би себе в іншій сфері. Але справді не знаю.

Графік відпочинку мені коригують діти

– Який ви поза спортом?

– Звичайна людина, чоловік, батько.

– Як проводите вільний від спорту час?

– Весь вільний час я присвячую родині та можу, коли всі сплять, пограти в комп’ютерні ігри.

– Який у вас режим? Як часто харчуєтеся? Як відновлюєтеся?

– Режим у періоди, коли не відбувається підготовка до змагань, не відрізняється від звичайного. Оскільки у нас із дружиною двоє маленьких дітей, то спимо і їмо ми, коли випадає нагода, а не за розкладом. Відновлююся я десь у проміжках між цим усім.