Чемпіонка Європи з пауерліфтингу Анастасія Дерев’янко: Бути сильною — це не про кілограми

Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Збірна України продемонструвала вражаючий виступ на чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (із застосуванням спеціалізованої підтримувальної форми). Одним із найвизначніших моментів турніру для глядачів стала 39-річна Анастасія Дерев’янко, яка здобула титул абсолютної чемпіонки у ваговій категорії до 52 кг.

Анастасія підіймає значні ваги, проте стверджує, що справжня сила полягає не лише у досягненні рекордів. Абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу виходить на змагальний помост не виключно заради нагород. Кожен її виступ слугує вираженням позиції України, Донеччини, і вона продовжує жити та боротися, попри війну.

Про свої перемоги, джерела мотивації та життя поза межами спорту Анастасія Дерев’янко поділилася в інтерв’ю журналісту видання Коротко про.

Кожен вихід на помост – це вже не тільки про спорт та силу

– Анастасіє, ви тепер абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу. Що означає для вас це досягнення?

– Кожне моє досягнення має особливе значення. Нині кожен вихід на помост – це вже не лише про спорт та силу. Це вираз позиції нашої держави, нагадування про те, що ми існуємо, ми протистоїмо та здобуваємо перемоги, незважаючи на обставини. Безумовно, цінно додати ще один титул до своєї колекції, але головною метою було забезпечити, аби гімн нашої країни лунав на весь світ.

– Як оцінюєте свої результати на ЧЄ у кожній окремій вправі, чи все вдалося згідно з планами?

– Присідання – 200 кг. Жим лежачи – 110 кг. Станова тяга – 175 кг. У всіх трьох дисциплінах я не показала максимум своїх можливостей, не виклалася на повну. Проте, вдалося здобути перемогу.

– В який момент цього чемпіонату ви зрозуміли, що золото дістанеться вам?

– Я беру участь у змаганнях багато років (22 роки. – Авт.), і добре знаю своїх суперниць. На даний момент я є чинною чемпіонкою світу, тому розраховувала на найвищі нагороди.

– Дружківка (Донецька область), яку ви представляєте, щодня зазнає ворожих атак. Як це впливає на ваш моральний стан?

– Я мешкаю у місті Дніпро – усі бачать новини і розуміють, наскільки складно зараз просто жити, немає можливості навіть нормально відпочити. Я представляю Донецьку область, місто Дружківку, на світовій арені, хоча я не народилася там. Однак це місто свого часу прийняло мене до спортивної спільноти, це наче родина та ще один дім. Там виросли мої друзі. Мій тренер… Жахливо спостерігати, як місто перетворюють на руїни… як знищують усе, що колись було місцем для здійснення мрій…

– Що надихає і мотивує вас у такий непростий період?

– Мене надихають мої діти, сини Сергій та Микола. Їм я показую приклад того, наскільки важливо не здаватися, виявляти характер. Мій старший син також нині займається пауерліфтингом.

Честь прапора для Анастасії – далеко не пустий звук. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Пауерліфтинг – це не про любов, це про вибір

– З чого для вас розпочалися заняття пауерліфтингом?

– Я завжди знала, що існує мій вид спорту, хоча спочатку це не був саме пауерліфтинг. Але коли я вперше випадково спробувала, я зрозуміла, що це моє. Коли людина займається тим, що їй до душі, це не викликає труднощів, це просто вдається.

– Що вас привабило у цьому виді спорту? Чим він завоював ваше серце?

– Мені швидко стає нудно від одноманітності, тому, мабуть, саме різноманітність вправ мене й зацікавила. Адже їх аж три, цим мене й підкорив пауерліфтинг. Це випробування всього, це вимагає зусиль, а ще й буває боляче. Але якщо ти здатний контролювати своє тіло та розум, це чудово працює і приносить результат.

– Що є складнішим: підняти рекордну вагу чи стабільно підтримувати високу форму протягом багатьох років?

 – Усе залежить від прагнення, неможливих речей не існує, підтримувати форму не важко, завжди є мінімальний рівень, якого ти точно досягнеш, а якщо бажаєш встановити рекорди, особисті чи світові, тоді потрібно докласти значних зусиль.

– Які відчуття ви переживаєте в ті моменти, коли виходите на поміст для вирішальної спроби, від якої залежить результат змагань?

 – Впевненість. Холодний, позбавлений емоцій стан, і одна хвилина, яка демонструє усі ті години, тижні, місяці та роки, проведені у тренажерних залах, щоб опинитися там, де ти є зараз.

– Чи доводилося вам стикатися зі стереотипами щодо жінок у силових видах спорту?

 – Звісно, як і кожній жінці, ще з раннього віку, адже я завжди обирала саме такі види спорту. Але моє життя є доказом того, що це цілком реально – бути матір’ю та титулованою спортсменкою з багаторічним досвідом.

– Зараз дедалі частіше українські дівчата у силових видах спорту демонструють вражаючі результати та здобувають титули чемпіонок Європи та світу. Про що свідчить ця тенденція?

– Наші дівчата завжди посідали провідні позиції у світовому рейтингу. Виміряти силу кожної українки неможливо, вони неймовірні, кожна без винятку.

– Кожен ваш виступ виглядає вражаюче та елегантно. Але що залишається за лаштунками?

– За лаштунками залишаються люди, без яких усе це було б неможливо. Навіть той спокій, який є таким необхідним у вирішальний момент, можливий лише завдяки підтримці.

– Усі ці перемоги, рекорди, неймовірні показники – це результат титанічної праці. Наскільки складно психологічно витримувати подібні навантаження протягом життя? Чим доводилося жертвувати увесь цей час?

– Тут важливо добре знати себе та розуміти, що результат досягається не однією тренувальною сесією, а загальним підходом. Це не про прихильність. Це про вибір, мету, зацікавленість, можливо, навіть про самовипробування.

– Чи є у пауерліфтингу речі, які й зараз здаються вам дивовижними?

– Для мене спорт завжди був невід’ємною частиною мене самої. Мені потрібні цілі, тому змагання – це як сходинки. Я завжди говорила, що роблю все лише тоді, коли мені це подобається; якщо колись почну сприймати спорт як роботу, на цьому все завершиться. Тому досі для мене залишається дивовижним той факт, що мені просто цікаво.

Сини Микола (у центрі) та Сергій – головні мотиватори спортсменки. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Їжа, яку люблю, без обмежень, а от сон – найважливіше в режимі

– Якою ви є поза спортом?

– Мені здається, такою ж, як усі, але чомусь усі говорять, що ні (усміхається. – Авт.). Я активна мама, дружина – це для мене найважливіше!

– Як вам вдається поєднувати спорт і материнство? Що є складнішим?

– Коли я вдома, я повністю присвячую себе родині. Коли я на тренуванні, то вся увага там. Можливо, це і є секрет мого спортивного довголіття, адже я намагаюся чітко розмежовувати ці сфери. Мені не важко бути мамою, мені пощастило, у мене чудові сини, які щодня кажуть, що я найкраща мама у світі – це дає мені впевненість, що я все роблю правильно.

– Що для вас означає бути сильною жінкою?

– Це точно не про вагу піднятих кілограмів, це щось більше, про силу духу, про сприйняття світу та оточуючих. Про віру в майбутнє.

– Як ви любите проводити вільний час?

– Вільний час майже повністю присвячений молодшому сину. Здебільшого ми робимо все, що можна придумати на свіжому повітрі. Намагаємося в цей складний період хоч трохи подарувати дітям дитинство.

– Ваш режим життя – суворий? Багато обмежень?

– Щодо харчування, то тут все індивідуально. У мене все просто – я їм те, що люблю, без жодних обмежень. А от сон вважаю найважливішим елементом режиму кожної людини. У період підготовки до змагань сон має пріоритет над усім іншим. Тому, якщо вдається поспати хоча б 2 години на день, це вже добре. Жодних обмежень чи жорстких режимів не потрібно.

– Чим би ви займалися у житті, якби не пауерліфтинг?

– Цікаве запитання, навіть не розмірковувала над цим. Я ніколи не сиджу без діла, завжди чимось зайнята. Ймовірно, це могло б бути будь-що, і не факт, що надовго.

– Про що ви мрієте?

– Я впевнена, що у всіх нас мрія одна – щоб війна завершилася. А більше нічого й не потрібно.