© Getty Images
Дар'я Писаренко,
16 липня 2025 року законодавці ухвалили законопроект № 12320, який встановлює адміністративні покарання за ототожнення адвокатів з їхніми клієнтами, а також вносить зміни до статті 397 Кримінального кодексу України щодо перешкоджання роботі адвокатів.
«Дорога до пекла вимощена добрими намірами» – це прислів’я одразу ж виникає, коли розглядається адміністративна санкція за співпрацю адвокатів з тими, кого вони представляють. Таке змішання залишається постійною проблемою в усьому світі, що вимагає скоординованих рішень як від урядів, так і від юристів-практиків.
Юридичний сектор України наразі стикається із системними потрясіннями, а його реформа внесена до передумов для вступу до ЄС. Офіційні плани реформ окреслюють заходи щодо посилення автономії та стійкості професії. Однак, чи вирішить це нове адміністративне положення проблеми з ідентифікацією, чи створить непередбачені ускладнення, залишається дискусійним.
Законодавство зараз очікує на схвалення президента. Це рішення визначить, чи збережеться суспільна рівновага, чи зіткнуться між собою демократичні основи – розмежування між адвокатом і клієнтом і свобода слова.
Нижче ми аналізуємо наслідки.
Корінні причини ескалації
Суперечки щодо ідентифікації загострилися після 2014 року на тлі агресії Росії проти України. Міжнародне право зобов'язує представляти обвинувачених російських військовослужбовців у кримінальних провадженнях. Завдяки державній безоплатній правовій допомозі Україна дотримується цього, забезпечуючи всім обвинуваченим отримання адвоката.
Тим не менш, громадська думка часто помилково ототожнює адвокатів з діями їхніх клієнтів. Серед помітних інцидентів – перекладачі, які називають адвокатів «зрадниками» за захист громадян Росії, а також зростаюча кількість випадків, коли юристи стикаються з помстою через проблеми з мобілізацією клієнтів. У звітах детально описано, як адвокатів не допускають на засідання призовних пунктів та фізично нападають.
Блокування доступу клієнтів або напад на адвокатів під час виконання службових обов'язків має кваліфікуватися як кримінальні правопорушення згідно зі статтею 397. Чинне законодавство передбачає покарання за перешкоджання або підрив законодавчого захисту юристів.
Статистичні реалії
Дані прокуратури свідчать про різке зростання справ за статтею 397 (15 у 2022 році, 46 у 2023 році, 46 протягом перших восьми місяців 2024 року), проте майже жодного обвинувального акту чи вироку не було: у судових протоколах фігурує лише два обвинувальні вироки – за 2015 та 2016 роки.
Це свідчить або про неефективність законодавства, або про системні недоліки у виконанні обов'язку правоохоронних органів щодо переслідування. Документація ЗМІ підтверджує численні випадки перешкоджання, які явно відповідають критеріям кримінального правопорушення, що свідчить про небажання установ, а не про правові лазівки.
Хоча Проєкт № 12320 уточнює формулювання статті 397 – потенційно спрощуючи кримінальне переслідування шляхом уточнення видів втручання – попередня версія вже забороняла такі дії. Основна проблема може випливати зі зневажливого ставлення слідчих та прокурорів до інституційної ролі юристів.
Пояснення громадської негативної реакції
Запропоновані адміністративні стягнення спрямовані на публічне порівняння адвокатів та клієнтів через ЗМІ чи організації, що трактується як підрив професійної незалежності. Регіональні ради адвокатів складатимуть протоколи про порушення, а суди вирішуватимуть питання про винуватість.
Однак принципи правової визначеності вимагають чітких, передбачуваних законів. Ця доктрина вимагає однозначних правил, послідовного застосування та запобігання довільним тлумаченням. Розпливчасте визначення «ідентифікації» в проекті прямо суперечить цим стандартам, як зазначають парламентські експерти та аналітики Ради Європи, які попереджають про потенційні обмеження щодо висвітлення інформації в ЗМІ.
Положення Адміністративного кодексу: Ідентифікація означає публічне пов’язування адвокатів з клієнтами способами, що ставить під загрозу їхню незалежність, чинить надмірний тиск або перешкоджає юридичній діяльності, як це визначено законодавством України про адвокатуру.
Представники Адміністрації Президента повторили ці занепокоєння щодо ясності під час обговорень за круглим столом. Водночас Україна рухається до ратифікації Конвенції Ради Європи про захист юридичної професії 2025 року, хоча жодна країна ще не підтримала її.
Стаття 6(5) говорить: Держави повинні захищати адвокатів від несприятливих зв'язків з клієнтами/справами, водночас поважаючи право на свободу слова згідно з Європейською конвенцією з прав людини. Пояснювальні записки підкреслюють необхідність балансування правового захисту зі свободою вираження поглядів.
Експерт Ради Європи Джеремі Макбрайд визнає, що глобальні проблеми ідентифікації потребують контрзаходів, наголошуючи на тому, що запобіжні заходи повинні застосовуватися, коли виникають негативні наслідки , такі як погрози, судові позови чи дисциплінарні стягнення. Віце-президент CCBE Роман Завршек наголошує на чітко визначеному підході Конвенції, що ґрунтується на врахуванні шкоди, що контрастує з надмірно широкою пропозицією України.
Українські положення ризикують задушити журналістику та публічний дискурс, особливо у делікатних справах. Як зазначає представник ЗМІ Данило Мокрик, самоідентифікація адвокатів, які займаються політичним активізмом, заслуговує на окреме професійне обговорення.
Глобальні прецеденти показують, що обмеження щодо ідентифікації зазвичай існують у директивах, а не в законах, що ставить під сумнів необхідність адміністративних стягнень з огляду на чинні кримінальні положення. Посилення механізмів правозастосування видається більш ефективним, ніж створення зайвих порушень.
Це підкреслює нагальну потребу у всеохопній реформі адвокатури, яка виходить за рамки фрагментарних законодавчих змін. Юридична спільнота України потребує згуртованого керівництва для відновлення професійної довіри та ефективного подолання поточних криз.
