33-річний Зоран Мамдані, якого до останнього вважали “темною конячкою”, виграв праймеріз на виборах та може стати першим мером-мусульманином Нью-Йорка. У своїй виборчій кампанії він зосередився на актуальних соціальних проблемах, зокрема на доступності транспорту та житла.
Чому всі говорять про Мамдані?
Перемога на праймеріз у Нью-Йорку, де прихильники Демократичної партії становлять переважну більшість (співвідношення 7:1), дає Мамдані високі шанси стати мером. Його кандидатура викликала значний резонанс: він є наймолодшим кандидатом на цю посаду, мусульманином-шиїтом, а також соціалістом — у США, де навіть помірні ліві погляди часто сприймаються як радикальні. Дональд Трамп не втримався, щоб не назвати Мамдані “психованим комуністом”, додавши: “Він виглядає жахливо!”.
Участь Мамдані в кампанії супроводжувалася ісламофобськими коментарями. Деякі з них він перетворив на жарт. Наприклад, коли його команда роздавала жовті бандани, користувачі Twitter писали, що Мамдані роздає хіджаби. “Хто б міг подумати, що головними ознаками Ісламської держави є хот-доги, голуби та проїзні на метро”, — прокоментував політик, показуючи принт на хустці.
Однак, були й особисті погрози: йому писали, що “хороший мусульманин — мертвий мусульманин”, погрожували смертю йому та його близьким. Зокрема, він отримав погрозу підірвати його автомобіль, хоча він навіть не має машини. Ультраправа активістка Лора Лумер заявила, що у разі його перемоги відбудеться “нове 11 вересня”, цю тезу підтримав і Трамп. Членкиня ради Нью-Йорка Вікі Паладіно назвала його “терористом-джихадистом”, “комуністом” і закликала депортувати.
Зоран Мамдані народився в Уганді в родині вихідців з Індії. Його матір — відома кінорежисерка Міра Наїр, лауреатка премій Венеційського та Каннського кінофестивалів за фільми “Салям, Бомбей” та “Весілля у сезон дощів”. До США Зоран мігрував ще в дитинстві, а громадянство отримав сім років тому. Він знає бенгальську мову та хінді. Цього року він одружився з художницею сирійського походження Рамою Дуваджі. Сам Мамдані не чужий до творчості: він виконував хіп-хоп.
За п’ять років роботи “депутатом міськради” — членом Законодавчих зборів штату — він не пропустив жодного засідання та домігся залучення понад 100 мільйонів доларів на скорочення інтервалів руху поїздів метро.
Він ініціював пілотний проєкт з безкоштовним проїздом на п’яти автобусних маршрутах. Програма діяла рік і призвела до 30% зростання пасажиропотоку у будні дні. Найбільше скористалися цим містяни з доходом менш як 28 тисяч доларів на рік. Кількість конфліктів з водіями зменшилася на 40%. Мамдані також пропонував запровадити збори з важких автомобілів, щоб відбити у містян бажання володіти габаритними машинами.
Криза демократів у США
На вибори Мамдані висувався від демократів, і його головним конкурентом був колега по партії Ендрю Куомо, спадковий політик. Куомо отримував значні пожертви від багатіїв і мав підтримку політичного істеблішменту, включно з Біллом Клінтоном. Натомість Мамдані зібрав рекордні суми з дрібних пожертв і буквально ходив від квартири до квартири. Він записував звернення до містян різними мовами, зокрема хінді та іспанською. Його підтримали такі ікони американської лівиці, як Берні Сандерс та Александра Окасіо-Кортес.
Оглядачі вважають, що перемогу Мамдані зумовила криза в Демократичній партії, яка довгий час не могла висунути ефективного кандидата проти Трампа. Наприклад, Куомо раніше був замішаний у корупційних та сексуальних скандалах (13 жінок звинуватили його у домаганнях).
Програма Мамдані, орієнтована на вразливі верстви населення, також знайшла відгук у містян.
“Я думаю, що по суті це кампанія проти нерівності, і необов’язково жити в найдорожчому місті країни, щоб відчути цю нерівність, тому що це національна проблема”, — сказав Мамдані в інтерв’ю Джен Сакі на MSNBC.
При цьому Мамдані, на відміну від інших кандидатів-демократів, не будував свою риторику на різкій критиці республіканців — хіба що критикував колегу по партії Куомо. Річ у тім, що виборці сприймають критику на адресу політиків-республіканців як особисту образу. Більше того, багато молодих чоловіків у США голосують за республіканців, не відчуваючи себе представленими серед демократів. Команда Трампа звертається до білих чоловіків, передусім робочого класу, як до пригнобленої групи. Гендерний розрив у доходах у США скорочується, але не лише тому, що жінки краще працевлаштовуються та отримують більше, а й тому, що чоловіки мають все менше роботи та заробляють гірше. Мамдані виявився тим демократом, який не викликав відторгнення у цієї групи.
Що у програмі Мамдані привабило виборців?
Програма Мамдані базується на трьох доволі конкретних обіцянках, які він постійно повторює під час зустрічей із виборцями. Аналітики зауважують, що це привабило аудиторію на тлі туманних та евфімістичних промов політиків-демократів. Навіть якщо Мамдані не зможе виконати ці обіцянки, критикам буде легше вказати йому на відповідальність, маючи конкретні цифри:
- Заморожування стабілізованих орендних ставок та посилення захисту орендарів (наразі два мільйони нью-йоркців, включно з самим Мамдані, винаймають житло зі стабілізованими орендними ставками, коли власник може підвищити плату раз на рік, але до визначеної межі). Створення фонду, який будуватиме соціальне житло у власності громади: 200 тисяч квартир за наступні десять років.
- Скасування плати за проїзд у міських автобусах, що коштуватиме бюджету 650 мільйонів доларів на рік.
- Безкоштовний догляд за дітьми віком до п’яти років. Наразі в Нью-Йорку деякі домогосподарства можуть витрачати на ясла та дитсадки до 40% свого доходу.
Крім цих головних тез, варто відзначити ще такі:
- Підвищення податків для компаній з нинішніх 7,25% до 11,5% (такі вже діють у Нью-Джерсі). Підвищення на 2% податків для громадян із доходом понад мільйон доларів на рік. В інтерв’ю NBC Мамдані заявив, що мільярдерів взагалі не повинно існувати: “Це такі великі суми на тлі такої сильної нерівності”.
- Підвищення мінімальної зарплати до 30 доларів на годину до 2030 року.
- Менше поліцейського контролю та криміналізації дрібних порушень — на його думку, злочинності значно краще запобігають фінансова стабільність і гідна робота.
- Сонячні панелі на дахах, озеленення замість асфальту, облаштування притулків під час екстремальних теплових хвиль.
- Створення ЛГБТ-офісу, що займатиметься програмами підтримки цих категорій.
- У зовнішній політиці засуджує воєнні дії Ізраїлю в Газі та закликає бойкотувати групи, що спонсорують єврейські поселення на Західному березі.
Те, що останній пункт викликав підтримку виборців, особливо виразно виглядає з огляду на те, що Нью-Йорк є містом із найчисленнішим у світі єврейським населенням після Тель-Авіва. За даними подкасту On the Nose журналу Jewish Currents, вже за опитуванням травня 2024 року, 30% американських євреїв погоджувалися, що Ізраїль чинить у Газі геноцид — і можна припустити, що за рік ця частка лише зросла, а в традиційно демократичному, лівому та мігрантському Нью-Йорку вона є ще вищою.
Оглядач Бен Девіс звертає увагу, що в потужній лівій традиції Нью-Йорка визначну роль відігравала єврейська громада. Місцеві євреї голосували за соціалістів протягом десятиліть, а також самі були серед засновників і лідерів лівих партій і рухів, тож бачать у Мамдані продовжувача цієї традиції.
Оригінал статті: hmarochos.kiev.ua