>
Сукупність наявних та ретроспективних даних за майже два десятиліття вказує на те, що рішення керівництва РФ у бюджетній, тарифній, грошово-кредитній та зовнішньоекономічній сферах формують єдину картину і є усвідомленим довгостроковим вибором, зробленим 15-20 років тому. Припинення бойових дій в Україні та відновлення нормальних відносин із Заходом не входять до планів російської влади, як повідомляє Київський Безпековий Форум (КБФ) у четвер.
"Якби йшлося про тимчасові економічні заходи, були б помітні сигнали готовності до їх корекції. Натомість, наявні сигнали свідчать про посилення поточного курсу на протистояння. Оборонні витрати РФ: аналіз за двадцять років вказує на тривалу ретельну підготовку до військових дій", – зазначив В'ячеслав Бутко, економічний радник КБФ, додавши, що частка оборонних витрат у ВВП РФ демонструє стабільно висхідну тенденцію з початку 2010-х років.
Він підкреслив, що це зростання відбувалося за умов, коли вартість нафти спочатку перевищувала $100/бар., а потім значно знизилася до $52-55/бар. у 2015-16 рр. Це свідчить про те, що пріоритетність фінансування військово-промислового комплексу (ВПК) не переглядалася ні за високих, ні за низьких нафтових надходжень до бюджету РФ.
Бутко зауважує, що у 2017-20 рр. уряд РФ намагався стримувати зростання тарифів на рівні, нижчому за інфляцію, але з 2022 року відмовився від цієї практики. Трирічний прогноз Міністерства економічного розвитку РФ на 2027-29 рр. передбачає перевищення темпів індексації тарифів над цільовим рівнем інфляції, що є ознакою середньострокового сталого вибору.
"Використання регульованих тарифів для перенаправлення ресурсів від населення та цивільних секторів економіки до інфраструктурних монополій є багаторічною практикою. Є підстави вважати, що інфраструктурні монополії використовуються РФ для фінансування військових витрат", – зазначає економічний радник КБФ.
Він також наголошує, що теорія довгострокового вибору підтверджується еволюцією політики РФ: відмова від інтеграції на західні ринки на користь моделі "економічної фортеці" готувалася задовго до 2022 року шляхом послідовного накопичення резервів, скорочення зовнішнього боргу та придбання золота для резервів. "Міжнародні резерви Росії стабільно зростали протягом майже двох десятиліть… Ця політика, активно впроваджувана після кризи 2008-2009 рр., була спрямована на створення "подушки безпеки", яку неможливо знерухомити і яка є ліквідною. Після початку повномасштабної війни проти України вона використовується для покриття бюджетного дефіциту та компенсації санкційного тиску. Факт її створення задовго до початку війни свідчить про довгостроковий характер стратегії РФ", – йдеться у повідомленні.
Водночас, паралельно з накопиченням резервів, зовнішній борг РФ послідовно зменшувався. У результаті російська фінансова система значною мірою ізольована від зовнішніх шоків, що є наслідком рішень російської влади, ухвалених за багато років до початку повномасштабного вторгнення в Україну. "Такий низький рівень боргу за таких високих оборонних видатків – це комбінація, яка вказує на вибір владою РФ моделі, за якої ВПК та пов’язані сектори фінансуються не за рахунок запозичень, а шляхом перерозподілу поточних доходів через тарифи та бюджетні імпульси. Водночас низький борг залишає боргове фінансування як потенційно резервний варіант", – зазначає Бутко.
Економічний радник КБФ вказує, що частка нафтогазових доходів у бюджеті РФ знизилася з 45% у 2000 р. до 27% у 2025 р., але це зниження не супроводжувалося диверсифікацією товарної структури експорту, яка залишається стабільно сировинною протягом двох з половиною десятиліть. Зокрема, у 2025 р. частка паливно-енергетичних товарів у вартісному обсязі експорту становила 54%.
"Росія відтворює модель сировинного експортера, перерозподіляючи ренту на користь пріоритетних напрямків – ВПК, державних інфраструктурних проєктів, соціальної підтримки електорату Путіна. "Поворот на Схід" виглядає не як вимушений маневр, а як логічне продовження курсу на закріплення ролі постачальника сировини та енергоресурсів, але тепер на азійські, а не європейські ринки. Переорієнтація російських енергопотоків у східному напрямку була елементом стратегічного курсу, основи якого закладалися задовго до початку повномасштабної війни, а не оперативною реакцією на закриття європейського ринку", – констатує він.
Бутко робить висновок, що протягом двох з половиною десятиліть РФ нарощувала резерви та скорочувала зовнішній борг, одночасно збільшувала частку оборонних витрат у ВВП та підтримувала випереджаюче зростання тарифів інфраструктурних монополій, тим самим створюючи у них додатковий фінансовий ресурс для використання, зокрема, на військові потреби. Усі ці три процеси були і є елементами єдиної стратегії. Він зазначає, що такий довгостроковий вибір має свою ціну, але це запланована плата за проведення структурної трансформації економіки на користь війни та системного довгострокового протистояння з "колективним Заходом".