Фото до статті
Анастасія Пономарьова
Журналістка Highload
IT-фахівці зазвичай є високооплачуваними та цінними спеціалістами, тому процес найму часто тривалий, багатоетапний та надзвичайно ретельний. Однак, іноді результатом такої прискіпливості стає «кілограм незручності» або, навпаки, надмірна самовпевненість та зухвала поведінка кандидата поповнюють скарбничку рекрутерів курйозними історіями.
Пропонуємо до вашої уваги кілька таких випадків, щоб ви могли посміятися, здивуватися та, найголовніше, ніколи так не чинити.
Легкий старт
Команда CNA International IT з початком війни почала розширювати свою присутність на західних ринках. Катерина Лапаєва, Lead Recruiter, зазначає, що розуміння неформального підходу до співбесід в Україні та в США виявилося досить різним.
«Я б сказала, що в європейських та американських компаніях просто інший підхід. Існують певні норми поведінки, яких зазвичай усі дотримуються. Люди спілкуються у невимушеній манері, але не просять дозволу покурити під час співбесіди. Тут це абсолютно не є прийнятним, адже ви прагнете справити найкраще перше враження. Згодом, коли вас наймуть і ви краще пізнаєте команду, якщо куріння є звичною практикою, то чому б і ні. Але не в процесі інтерв’ю».
Коли рекрутер стає джерелом незручності
До справді екстремальних витівок розробників ми ще повернемося. А зараз рекрутери поділяться тим, як їхні колеги роблять співбесіди по-справжньому незабутніми. Так, Дар’я Токар, Recruitment Consultant у Values Value, поділилася у LinkedIn добіркою максимально дивних запитань для співбесіди.
«Іноді на співбесіді можна почути цілком неочікувані запитання, наприклад: «Чи є у вас домашній улюбленець, собака?» або «Ви надаєте перевагу огіркам чи помідорам?». Ми виходимо з припущення, що за допомогою кожного запитання наймаючий менеджер чи рекрутер прагне виявити певну навичку, оцінити якості кандидата та його мотивацію. Однак, часом дивні запитання — це просто дивні запитання», — пише фахівчиня.
Ось топ-8:
Наступна історія — від рекрутерки та кар’єрної консультантки Анастасії Андрущенко: у своєму LinkedIn вона розповіла, як шукала роботу після декретної відпустки.
«Я відгукнулася на вакансію компанії, розташованої в Харкові. Один з етапів співбесіди був справжнім випробуванням. Це був тест на виявлення психічних відхилень, таких як шизофренія, маніакальні стани, психози тощо. Було сім слайдів, на кожному з яких було по шість портретів серійних убивць, маніяків, і серед них я мала обрати того, хто на вигляд здається мені найприємнішим. Усі вони виглядали жахливо, були чорно-білими, як із підручників історії, моторошними.
Однак мені було цікаво пройти це, побачити, що вони роблять з кандидатами далі. Адже той тест не мав жодного позитивного варіанту результату. Ти, хоч якоюсь мірою, але все одно був би визнаний хворим».
HRD Ольга Холодіонова у LinkedIn розповіла, як її одного разу запросили на розмовну співбесіду англійською мовою. Вона попередила, що її рівень володіння мовою є невисоким, але рекрутер запевнив, що буде поруч і допоможе.
Але сталося не так, як гадалося:
«Спілкування ініціювала носій мови. Мій «рятівник» намагався втрутитися в розмову десь за 20 хвилин від початку, але ми йому не дали можливості. HR, індійського походження, з величезним терпінням, спочатку мала достатній словниковий запас для спілкування. Потім, коли мій технічний бекграунд став очевидним, вона не відступила та запропонувала листування, постійно прискорюючи темп запитань.
Добре, я витримала. Почала думати, коли це випробування нарешті закінчиться, тут вона пише: «Гаразд, тепер технічні питання». Оце так! І почали сипатися кейси.
Найцікавіший: «Що ви будете робити, якщо співробітниця поскаржиться на сексуальні домагання з боку керівника?». Отакої, аж захотілося запитати: «А яка у вас правильна відповідь?»».
Анонімні історії
Як показала практика, запит поділитися конкретними курйозними історіями рекрутери воліють ігнорувати. Проте вони із задоволенням розповідають їх на умовах анонімності — ось кілька з Telegram-каналу «Халепний рекрутинг».
«А в мене кандидат зі Львова, ми з ним нормально спілкуємося, українською… А він каже, що не хоче працювати з харків’янами в проєкті, тому що вони зі сходу та підтримують агресора… Дуже бажаю, щоб цей хлопець опинився у підрозділі «Кракен», який зараз під Бахмутом та в Куп’янську, там майже всі з Харківської області».
«Я рекрутер. Нещодавно мав справу з кандидатом на вакансію Senior QA. На першому дзвінку-знайомстві я запитала про його фінансові очікування щодо зарплати. Він ухилився, зазначивши, що спочатку потрібно поспілкуватися на технічному рівні та визначити обсяг роботи, завдання. Він навіть не назвав очікувану зарплатну вилку.
Гаразд, запрошуємо його на технічну співбесіду. Тімліду він також відмовився називати суму. За жорсткими навичками він показав себе дуже добре, тому ми вирішили провести дзвінок щодо організаційних питань та погодити job offer. Я знову запитую про його зарплатні очікування, яку суму вказати в офері. І він відповідає: «Запропонуйте мені ту суму, яку, на ваш погляд, я заслуговую».
Ну добре, ми обговорили це з тімлідом, CEO, вирішили запропонувати йому на позицію Middle Manual QA з відповідними завданнями та рівнем англійської €4000. Висилаю йому job offer на пошту, а він пише: «А чому так мало? Я не приймаю вашу пропозицію». Якби ж то він одразу назвав свої реальні зарплатні очікування, а не грав в інтригу».
«А в мене на співбесіді колись кандидат колупався в носі, а потім витирав виділення об себе. Дуже неприємне видовище. І це було інтерв’ю в офісі».
«У мене не надто курйозна історія, скоріше безглузда. Подавалася на позицію рекрутера без досвіду в аутсорсі/аутстафі, виконала тестове завдання, отримала запрошення на співбесіду.
Співбесіду проводила та сама дівчина, з якою ми листувалися. Рекрутерка ще в переписці двічі неправильно звернулася до мене, я її виправила. На інтерв’ю вона знову представилася, але весь цей час зверталася до мене за неправильним іменем, при цьому демонструючи зверхнє ставлення. Я такого приниження в житті не відчувала. При чому вона не дурна, не глуха і робила це навмисно.
Звісно, я відмовилася від подальшої участі в процесі, оскільки працювати з такою токсичною особою не було жодного бажання. І після цього вона написала мені листа в стилі «сама винна», в останній раз назвавши мене іншим ім’ям».
«Хочу поділитися своєю історією, як на початку кар’єрного шляху в рекрутингу я припустилася серйозної помилки.
Це було два роки тому, я — джуніор-рекрутер у невеликому (на той час) харківському аутсорсинговому агентстві. У мене було чотири вакансії, і я проводила співбесіди на дві з них. І ось, кінець робочого дня, залишається останнє інтерв’ю на позицію Business Development Manager. Я була дуже виснажена, не мала сил готуватися, надто повірила у свої сили та вирішила провести імпровізоване інтерв’ю без підготовки.
Відкрила вкладку з резюме кандидата, зайшла на зустріч у Zoom, почала проводити співбесіду. Розповіла про вакансію, поставила всі свої запитання, і наприкінці запитала: «Чи є ще запитання?» І кандидат відповідає: «А що, позиція QA вже неактуальна?».
І тут я розумію, що це кандидат на мою QA вакансію, а я провела співбесіду на позицію бізнес-девелопера, відкрила не те резюме і весь час називала його неправильним ім’ям. Ми разом посміялися з цього, я розповіла йому вже про QA-вакансію та ми обговорили наступні кроки щодо цієї позиції. На жаль, кандидат не отримав офер, але ми час від часу вітаємо одне одного в LinkedIn зі святами та кар’єрними досягненнями».
Головна > Добірки > «Якого кольору олівцем ви б були?»: 9 треш-історій зі співбесід в IT
Джерело