Перемовини в Абу-Дабі: як експерти оцінили перший етап і що пророкують на наступний 27.01.2026 19:54 Укрінформ Зустріч 1 лютого продемонструє, чи можливі дієві кроки в енергетичній та гуманітарній галузях
Наприкінці минулого тижня, 23–24 січня, в Абу-Дабі (ОАЕ) відбулася ще одна спроба адміністрації США зрушити з місця перемовний процес щодо великої війни. Тристоронні консультації за участю України, США та РФ продемонстрували відмінність поглядів сторін: Київ, представлений військовими та дипломатами, підтвердив готовність до перемовин без зміни «червоних ліній», у той час як Москва, оновивши склад делегації, зробила акцент на більш реалістичній тактиці замість звичних ідеологічних промов.
Перший етап виявився неоднозначним: військові намагалися окреслити технічні аспекти відведення сил, однак дипломати зіштовхнулися зі «стіною Донбасу». Наступна зустріч запланована на 1 лютого. Чого від неї очікувати?
Зміна делегації та тактики Росії
Перемовини в Абу-Дабі 23–24 січня 2026 року засвідчили завершення періоду «човникової дипломатії» та перехід до безпосереднього тристороннього діалогу. Найбільш очевидною зміною стала трансформація російського представництва. Замість ідеологів та «істориків» на зразок Мединського, Кремль виставив професійних розвідників.
Політолог Володимир Фесенко наголошує на важливості цієї зміни, зауважуючи: «Раніше мирні переговори США вели у форматі «човникової дипломатії» – окремо і одночасно з Росією та Україною. Були ще прямі переговори між Росією і Україною в Стамбулі, але з боку РФ це була суцільна імітація перемовин і пропагандистське шоу. Тепер же — вперше відбулися безпосередні мирні переговори в тристоронньому форматі США-Росія-Україна. Що дуже важливо, в цих переговорах взяли участь і високопосадовці з воєнних відомств». На думку експерта, це дозволило змінити напрямок розмови. Він наголошує, що сторони «обговорювали технічні питання розведення військ, а також припинення вогню, а не лише російські ультиматуми, загальнополітичні і навіть історичні питання, як це було на переговорах в Стамбулі влітку 2025 року».
Володимир Фесенко
Порівнюючи поточний процес із попередніми ітераціями, Фесенко акцентує увагу на особистості голови російської делегації: «Зараз російську делегацію очолює віцеадмірал Ігор Костюков, керівник Головного управління Генштабу Росії (ГРУ). Це явно статусне і функціональне підлаштування під Кирила Буданова, який є неофіційним керівником української переговорної делегації, але одночасно це і демонстрація серйозного ставлення до цих переговорів».
Склад української делегації також заслуговує на увагу.
«Він є достатньо високим за статусом, і водночас різноманітним за функціональною роллю. При цьому всі наші делегати мають значний досвід переговорів як зі США, так і з Росією. (…) Американська делегація теж на рівні: Віткофф, Кушнер, Дрісколл, а також Гринкевич, командувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі та Європейського командування США».
Така конфігурація свідчить про те, що переговори в Еміратах, як зазначив наш експерт, «точно не будуть імітацією переговорного процесу або лише виставою для Трампа».
«Це буде предметна спроба вийти на вирішення ключових питань щодо завершення російсько-української війни», – підкреслив Фесенко.
Політолог Ігор Рейтерович доповнює цю думку: «Насправді склад російської делегації був головним індикатором ще до початку переговорів: приїде чи не приїде «клоун» Мединський і Ко… Коли ж Росія надіслала зовсім інших людей, це стало щонайменше сигналом про більш серйозне, ніж раніше, ставлення до переговорів».
Рейтерович іронічно зауважує, що Путін був змушений прибрати токсичних осіб: «Тепер ми більше не чуємо відвертої нісенітниці про «шість» чи «чотири області», немає хамства й псевдоісторичних монологів. І це дуже важливий, показовий момент — зниження рівня риторичного галасу й повернення розмови в більш прагматичне русло».
Цей прагматизм, за словами Рейтеровича, дозволив перейти до обговорення критичних деталей: «Механізми розведення, моніторингу, технічні процедури… Насправді саме такі речі є критично важливими. Про них рано чи пізно все одно довелося б говорити, і зараз ми бачимо, що ці питання почали системно опрацьовувати». Експерт вважає, що стратегія переговорів зараз полягає в тому, щоб «обговорити максимум можливого — усе, що піддається обговоренню, — і довести ці питання до логічного завершення».
За винятком головного й найболючішого — питання територій.
«А далі можливі два сценарії. Перший: сторони все ж знаходять певний компроміс по територіях уже на цьому етапі, після чого переходять до фінальної фази — політичного рішення й підписання домовленостей. Другий: всі інші питання доводять до максимальної готовності, а по територіях — просто чекають моменту, коли в Кремлі усвідомлять, що бажаного результату силовим шляхом досягти не вдасться. І тоді їм скажуть: “У нас уже все готово — підписуйте”», – додав політолог.
Дипломат Вадим Трюхан також солідарний у тому, що Москва змінила тактику. Він зазначає: «Російська сторона цього разу не обмежилася звичним набором ультиматумів і пропагандистських тез. Вони виявили готовність до практичного обговорення питань, які прямо стосуються врегулювання, і погодилися працювати як у двосторонньому, так і в тристоронньому форматі, а також долучитися до роботи спільних груп із військових та політичних напрямів. Це не означає прориву, але точно означає зміну тактики».
Вадим Трюхан
Відповідаючи на питання, чому РФ змінила склад делегації, Трюхан припустив, що це результат прямої рекомендації американців: «В Кремлі чудово розуміють токсичність таких фігур, як Мединський чи Слуцький. Американська сторона розкусила б це миттєво. Я не виключаю, що Стів Віткофф через Ушакова міг прямо або опосередковано рекомендувати Путіну змінити склад делегації, аби принаймні на формальному рівні не виглядало так, що Росія з самого початку не налаштована на будь-який діалог».
Територіальний тупик та американський тиск
Попри успіхи у військовому треку, політична частина переговорів впирається у фундаментальну розбіжність щодо майбутнього українських територій. США, намагаючись знайти швидке рішення, опинилися у складній ролі медіатора, який інколи схиляється до поступок за рахунок України.
Володимир Фесенко прямо називає головний виклик: «Ключова проблема нинішніх переговорів – питання про виведення українських військ з Донбасу. На цьому наполягає Кремль. На жаль, це частково підтримують американці». Експерт наголошує, що для Києва ця вимога є абсолютно неприйнятною, і позиції сторін тут «є прямо протилежними, і навряд їх можна поєднати в якійсь компромісній формулі, яку наполегливо шукають американці».
Ще одна велика проблема, за словами Фесенка, — це небажання Путіна завершувати війну проти України: «Для Трампа Путін демонструє готовність домовлятися, тому і відбуваються переговори в Абу-Дабі, але насправді він прагне продовжувати війну проти України, і ми це бачимо кожен день. А переговори йому потрібні для дипломатичної гри з Трампом, і для примусу України до російських умов завершення війни».
У цьому контексті особливого значення набуває постать Буданова, який знає ворога «зсередини», що позбавляє росіян можливості для маневру в блефі.
Ігор Рейтерович пояснює: «У Буданова є й були прямі контакти з тими людьми, які нині представляють російську сторону. Вони вже спілкувалися раніше, а це завжди важливо для переговорного процесу. По-друге, його значно позитивніше сприймають американці. І це для нас очевидний плюс. Тут нема чого приховувати — така конфігурація пішла Україні на користь».
Експерт іронічно зауважує, що Буданов буквально «тригерить» російську пропаганду. «У них істерика. А значить, є підстави вважати, що сам процес іде зовсім не так, як хотілося б Росії».
Проте Вадим Трюхан бачить у нинішній конфігурації серйозну загрозу, пов'язану з відсутністю європейських партнерів. За його словами, українська делегація «фактично опинилася в ситуації «один проти двох» — проти росіян і проти американців. Останні нині відверто поспішають: у них є чітке політичне завдання від Трампа — за будь-яку ціну вийти на якусь угоду, адже попереду (у листопаді, – ред.) — вибори до Конгресу, і за більшістю прогнозів Трамп може втратити контроль над обома палатами. У цій логіці Вашингтон об’єктивно більше схильний тиснути на Україну, ніж на Росію».
Трюхан додає, що логіка компромісів зараз виглядає односторонньою. США та РФ фактично підштовхують Україну до виходу з Донбасу, що є абсолютно неприйнятним для Києва: «При цьому Москва не пропонує нічого. У російському розумінні компроміс — це «ви погоджуєтеся на наші умови», а не взаємні поступки».
Очікування від 1 лютого — наступного раунду перемовин
Другий раунд перемовин, запланований на неділю, зокрема, має дати відповідь на питання, чи можливе так зване «енергетичне перемир’я». Проте дії РФ між зустрічами — масовані обстріли — не додають оптимізму.
Ігор Рейтерович скептично оцінює перспективи затишшя в небі: «Я налаштований досить стримано. Є відчуття, що Росія поки не готова відмовлятися від масованих ударів — принаймні до остаточної зміни погодних умов і до усвідомлення того факту, що вони не отримують того, на що розраховували». Він додає, що російська пропаганда продовжує цинічно розганяти тему «холодомору», що свідчить про відсутність реального бажання Кремля йти на будь-які поступки в цьому питанні.
Ігор Рейтерович
Натомість Рейтерович пропонує сфокусуватися на обміні полоненими: «Було б правильно і логічно до нього повернутися, адже це одна з небагатьох тем, де можливий реальний гуманітарний результат навіть без глобальних політичних домовленостей».
Вадим Трюхан наголошує, що лише силові аргументи можуть змусити Кремль до реальних кроків 1 лютого. Він виділяє два ключові фактори. По-перше, «це системне позбавлення РФ можливостей вести війну… удари по критичній інфраструктурі, передусім енергетичній… Якщо вдасться дістатися до Москви, Санкт-Петербурга… тоді в Кремлі почнуть про щось серйозно замислюватися». По-друге, це критичне зростання втрат: «Завдання — знищувати 50 тисяч російських військових на місяць. Щойно втрати почнуть перевищувати темпи поповнення, дефіцит стане відчутним — і не лише на фронті, а й у тилу».
Володимир Фесенко також не очікує швидкого прориву. «Без тиску США на Росію, а не на Україну, прориву в переговорах не відбудеться. Але те, що почали обговорювати технічні питання завершення бойових дій, це дуже важливо на майбутнє».
…Отже, наступний раунд 1 лютого продемонструє, чи здатні сторони на дієві кроки в енергетичній та гуманітарній сферах, чи Емірати стануть лише черговою зупинкою в затяжній війні на виснаження.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: EPA/UPG
ОАЕ Переговори США Україна Росія Україна проти Росії Війна Кислиця Рустем Умєров Буданов Війна з Росією