Усі суперечки навколо «Одіссеї» Нолана: від темношкірої Єлени до скандинавських драккарів
Фото: Кадр з фільму Підпишіться на нас в Google додати зараз
Вже цього тижня, 16 липня, ми очікуємо наймасштабнішу прем’єру літа: грандіозний історично-міфологічний екшн від режисера Крістофера Нолана – «Одіссея» (The Odyssey) за поемою Гомера. Переважна більшість фільмів сера Крістофера завжди стають довгоочікуваною та активно обговорюваною подією, а потім ще тривалий час тривають дискусії щодо самого фільму. Однак, мабуть, ще ніколи його картина не викликала стільки передчасних політичних та культурних претензій.
Жарт минулих років «скільки годин на день ти думаєш про Римську імперію?» став неактуальним. Зараз у тренді – «скільки годин на день ти говориш про Давню Грецію?». І зовсім не має значення, що поема Гомера «Одісея» є винятково художнім твором, який здебільшого базується на міфах, а історичних фактів у ній взагалі немає, та й невідомо, чи існував взагалі той Гомер, чи за нього писала група авторів під спільним псевдонімом. Це не зупиняє критиків, які твердо переконані у своїй правоті.
З перших постерів та кадрів творцю закидали, що шрифт на постерах не відповідає грецькому алфавіту, і підбір акторів не той, і взагалі давні греки воювали не так, як це показано на кадрах та в трейлерах. Втім, сер Крістофер Нолан, амбітний, як олімпійський бог, з олімпійською байдужістю спостерігає за спробами смертних щось йому довести.
А можливо, й взагалі не спостерігає. Бо масштаб картини такий, що за ним хоч би встежити. Бюджет у 250 мільйонів доларів – найвищий у кар’єрі Нолана; для роботи використовувалися найновіші камери IMAX (це взагалі перший в історії художній фільм, який повністю знято на широкоформатну IMAX-плівку). А потім ще якось вмістити всі ці зйомки у 2 години 52 хвилини.
Щодо чого ж точаться суперечки серед кінокритиків та звичайних глядачів? Якщо коротко – Нолан не підняв глядача до рівня Давньої Греції, а навпаки, приземлив Давню Грецію до рівня сучасного блокбастера.
1. Невдалий вибір акторів
У головних ролях: Метт Деймон (Одіссей), Том Голланд (син Одіссея, Телемах), Енн Гетевей (дружина Одіссея – Пенелопа). Також у фільмі знялися Роберт Паттінсон, Зендея, Лупіта Ніонго, Шарліз Терон, Елліот Пейдж, Міа Гот, Бенні Сафді, Хімеш Патель, Космо Джарвіс, Джон Легуізамо.
Блискучий зірковий склад не вразив критиків, які й тут знайшли причину для незадоволення.
Один з головних закидів – жоден із ключових персонажів не грається акторами грецького походження. І взагалі: Метт Деймон не схожий на давнього грека, більше того, на царя Ітаки він теж не схожий. Від яблуні недалеко впало яблучко – Тома Голланда вважають занадто привабливим для ролі Телемаха, сина Одіссея.
А скільки критики вилилося на трансгендерного актора Еліота Пейджа (у дівоцтві Еллен Пейдж)! Спочатку критикували кастинг-директора за те, що нібито Пейдж – зростом 155 см і вагою менше 50 кг – гратиме богатиря Ахілла. Потім стало відомо, що в нього нібито інша роль: грецького шпигуна та кузена Одіссея, Сінона. За легендою, саме він переконав троянців ввезти у місто той самий дерев’яний кінь, у якому ховалося грецьке військо. А фільм, нагадаємо, не про це, і в оригінальній «Одіссеї» Гомер про нього взагалі не згадував. Тож і роль Елліота Пейджа буде хоч і важливою, але геть незначною.
Ну хоч Циклопа не критикують. Не чути особливих закидів і на адресу Шарліз Терон, яка зіграла німфу Каліпсо, її, навпаки, хвалять за те, що вона додала пропрацьовану драматичну лінію про проблеми втрати пам’яті та самотності. Втім, хтось взагалі колись чув розгромні рецензії на роботу Шарліз Терон? Здається, такого ніколи не було.
Зазвичай у Крістофера Нолана жіночі ролі більше для декорацій. Але Пенелопа (Енн Геттвей) у фільмі не просто чекає 20 років на повернення чоловіка, а сама керує Ітакою і вирішує його долю. Кадр з фільму
2. Цариця не справжня!
Найбільше невдоволення викликала новина про те, що Єлену Троянську, вона ж Єлена Прекрасна (а також її сестру-близнючку Клітемнестру), гратиме темношкіра акторка Лупіта Ніонго. Як свідчать міфи, Єлені – доньці верховного бога Олімпу Зевса та цариці Леді – не було рівних серед жінок, а її врода була настільки неймовірною, що навіть спричинила Троянську війну. І саме це обурило критиків. Хтось обурюється тим, що темношкірих акторів тягнуть у картину про «білих» греків. Хтось стверджує, що Лупіта Ніонго просто некрасива і на царицю не схожа (як відомо, на колір і смак товариш не всяк). Хтось рве сорочку на грудях, доводячи, що Єлена має бути взагалі білявкою. Власне, ці останні всіх би давньогрецьких богів зобразили, як якихось скандинавських: золотоволосими, високими, стрункими й мускулистими. В «Одіссеї» Гомер справді називає її словом, яке перекладається як «золотоволоса» чи «світлошкіра», багато хто вважає, що таким чином Гомер просто намагався підкреслити її статусність, а якою вона була насправді (і чи була) – невідомо.
А Ілон Маск у своєму Х більше тижня скаржився на кастинг щодо ролі Єлени, звинувачував Нолана у паплюженні гомерівської поеми та в тому, що роль дісталася темношкірій актрисі лише тому, щоб відповідати правилам «Оскара» щодо різноманіття. Заодно Маск посварився ще й Томом Голландом, бо той похвалив історичну достовірність підходу до кастингу.
Ні те, що Єлена – вигаданий персонаж, ні те, що греки жили десь посередині між тим, що ми звикли називати Європою, і лише через море від Трої була Ефіопія, а згідно з «Іліадою» того ж таки Гомера, ефіопи були союзниками троянців, ні навіть те, що за легендою Єлена взагалі вилупилась з яйця – ніщо не заважає людям битися в соцмережах за свій ідеал краси: білошкірої та золотоволосої Єлени.
Що ж, можна сказати, що Лупіта Ніонго, як і Єлена Прекрасна, теж спричинила війну. Соцмережеву, а отже, зі своєю роллю справилася ідеально.
До речі, роль у неї не те що не головна, а просто епізодична.
Лупіта Ніонго в ролі Єлени Троянської розв’язала нову війну — у соцмережах. Кадр з фільму
3. А де історична достовірність?
У бій у соцмережах вступили також історики. Дуже сильно дісталося художникам за костюми, які одягли давньогрецьких воїнів у… штани. У штани! Як якихось північних варварів. На тлі цього заяви про те, що щити не того розміру і мечі не короткі, виглядають навіть блякло.
Одна з найтрагічніших сцен картини, коли воїни ховають загиблих побратимів, залишаючи їм – як пам’ятники – їхні щити, історики коментують так: бронзові щити коштували великих грошей, і ніхто б не покинув таку цінність без нагляду, бо могили б точно були пограбовані та сплюндровані.
Обладунки теж відрізняються від тих, які носили давні греки: насправді ті надавали перевагу яскравим кольорам, а в картині і одяг, і обладунки виглядають похмуро, ніби в якомусь середньовічному фентезі. Так, темний обладунок Агамемнона (якого грає Бенні Сафді) обізвали костюмом Бетмена. А ще там є лицарі у середньовічних латах.
Та й взагалі – події відбуваються у самому серці Греції, в Мікенах, а цей регіон викликає асоціації зі сліпучим сонцем, яскраво-синім морем, насиченими яскравими барвами. У фільмі ж переважають сіро-коричневі, похмурі тони.
Дісталося й кораблю, на якому пливло військо Одіссея. Для картини було збудовано макет судна в натуральну величину, при цьому воно не нагадувало грецьку галеру, а виглядало радше як скандинавські довгі човни, драккари.
Як вам лицарі проти давніх греків? Кадр з трейлеру
4. Американська англійська
Від Крістофера Нолана, звісно, можна було б очікувати, що він змусить акторів вивчити давньогрецьку і розмовляти нею. Але цього не сталося. Натомість актори розмовляють рідною англійською. Одна біда: сучасною англійською, чи навіть з американським акцентом. Тобто навіть не стилізованою під архаїчну мову. Ба, навіть не шекспірівською!
Чого вартий лише Роберт Паттінсон (його персонаж, Антіной, головний антагоніст фільму), який у розмові з Телемахом називає Одіссея «таточкою» (ще точніше було б перекласти, як «папік»).
Глядачі (глядачі трейлерів) скаржаться, що розмовна англійська мова не дає їм відчуття епічності й не передає духу (!) Давньої Греції. І ні, навряд чи глядачі хотіли б почути діалоги давньогрецькою. Але оскільки в Голлівуді є така негласна традиція, що давні греки, римляни, боги і т.п. мають розмовляти величною британською англійською, очікували такого і від ноланівських персонажів.
Тома Голланда і Роберта Паттінсона теж критикують – за сучасну розмовну англійську. Колаж/кадри з фільму
5. Політичний порядок денний
Дісталося й знімальній групі картини, яка проводила зйомки у місті Дахла – частині регіону Західна Сахара.
Це місто знаходиться під окупацією Марокко вже пів століття, а сама територія визнана ООН як «без самоврядування». До того ж ООН постійно отримує «заяви про порушення прав людей, включаючи залякування, стеження й дискримінацію щодо сахравійських громадян, особливо, коли вони виступають за самовизначення».
Тож організатори Міжнародного кінофестивалю Західної Сахари (FiSahara), сахравійські активісти й ті, хто змушений був жити під окупацією після анексії міста країною Марокко, розкритикували Нолана та його команду за те, що зйомки в такому місці можуть сприяти нормалізації десятиліть репресій, – писало видання The Guardian. Це як уявити, як кінематографісти проводили зйомки у тимчасово окупованому Криму.
Хоча, можливо, завдяки цьому скандалу ще десь у світі дізнаються про становище окупованої Дахли та про терор, якого зазнають місцеві з боку Марокко.
До троянського коня поки що претензій не було. Як і до Циклопа. Кадр з фільму
Замість висновку
Не має значення – критикують цей фільм чи хвалять (після закритих допрем’єрних показів – одні захоплені відгуки і щодо гри акторів, і щодо епічного розмаху), «Одіссея» є неабиякою кінематографічною подією. Крістофер Нолан не йде протореним і безпечним шляхом сиквелів, франшиз і ремейків. Він створює власні історії, які супергеройським фільмам навіть і не сняться, тож кожна його робота – подія в кінематографі, яку точно будуть дивитися й обговорювати.
А для нас цей фільм важливий ще й тим, що передає відчуття воїна, який після перемоги намагається повернутися додому, але важкий тягар втрат побратимів та кривавих битв випалює йому душу. І постає питання: чи зможе він повернутися додому, тобто до себе, колишнього?
Та Одіссей твердо впевнений: «Ніхто не стане між мною та домом».
До речі
Ви ще можете встигнути до перегляду ознайомитися з текстом «Одіссеї» Гомера. Український переклад зроблений українським поетом та перекладачем Борисом Теном у 1963 році. Цей переклад вважається еталонним і таким, що зберіг велич античного гекзаметра та його мелодійність. В українських книгарнях від 325 грн.