Музеї під час війни: здобутки, втрати, несподіванки 17.05.2026 09:00 Укрінформ 18 травня світ відзначає Міжнародний день музеїв. Цьогоріч він проходить під девізом Museums Uniting a Divided World – «Єднання роз’єднаного світу через діалог та мир». Традиційно події до Міжнародного дня музеїв розпочинаються у найближчий вікенд – 16–17 травня. Безліч інституцій безкоштовно влаштовують фестивалі, лекційні зустрічі, концерти, практикуми та нічні огляди. В Україні святкування отримало особливе забарвлення. Оскільки за час війни більше ніж 1400 об’єктів культурної спадщини пошкоджено та втрачено назавжди, велику кількість музеїв розграбували загарбники. Незважаючи на це, музейна громада дивує своїми стараннями щодо збереження збірок як державних, так і приватних колекцій, артефактів, які вивозять з районів ведення бойових дій. Музеї стали не тільки притулками для них, але і центрами фіксації злодіянь агресора. Діяльністю українських музеїв у воєнний час та новими зразками цікавилися репортери Укрінформу. РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ХРОНІКА ОДНОГО БАТАЛЬЙОНУ ТА БРАСЛЕТ, ЯКИЙ ЧЕКАЄ НА ЗНИКЛОГО БЕЗ ВІСТИ ВОЯКА Рівненські музейні працівники підтримали задум військових, спільно створивши експозицію «Хроніка одного батальйону». Вона присвячена 14 окремому розвідувальному батальйону «Полісся». Капелан Геннадій Полюхович розповідає, що вони одного разу відчули, як їхній підрозділ, який вже чотири роки на передовій, «загубився» серед інших, у медійному полі. – Батальйон складається з добровольців, це звичайні люди. Ми відчули, що приділяють увагу більш «розпіареним» підрозділам, тому активізували роботу у цьому напрямку. Я познайомився з директоркою обласного краєзнавчого музею Аллою Жижкевич, потім з’явилася ідея створити в них експозицію. Отримали дозвіл командування і почали працювати. Зазначу, що якби не музей, то, безумовно, цей проєкт не досяг би такого масштабу, – розповідає духівник. Задум підтримали музейники, тому що для них це був виклик. Як відзначила вчена секретарка музею та кураторка виставки Олена Семенович, ймовірно, це єдина в Україні виставка, яка присвячена подіям, що не завершилися, тривають, та розповідає про один батальйон, його історію, формування, бойові дії, втрати. – Представники батальйону звернулися до нас, щоб ми підготували виставку до четвертої річниці заснування їхнього підрозділу. Фактично робота тривала приблизно пів року. Ми дуже тісно співпрацювали з командуванням, капеланами, ветеранами, бійцями, сім’ями. Вони до нас приїжджали, ми брали в них інтерв’ю, – розповідає вона.
Олена Семенович акцентує мою увагу на стенді, де показана мапа бойових дій батальйону. Це карта Донецької області, адже з грудня 2022 року до сьогодні батальйон виконує бойові завдання саме там. – Тут відображені населені пункти, які захищав батальйон у різні періоди. Мапа зроблена за роками, тобто ось (вмикає підсвітку, – ред.) 2022 рік, Бахмут та Опитне… Перші втрати у 2022-му були саме в Бахмуті. Все це нам розповідали ветерани та бійці. З їхніх слів, найбільших втрат батальйон зазнав 11 травня 2023 року в населеному пункті Оріхово-Василівка. Було багато загиблих, зниклих безвісти, поранених. Їм про це нелегко згадувати. Найскладнішими для бійців були п’ять населених пунктів, і саме ми їх виділили: Бахмут, Опитне, Іванівське, Оріхово-Василівка, про яку вже я згадувала, і наразі вони в Костянтинівці, – говорить кураторка експозиції.
У залі розміщені три планшети, де, надівши навушники, можливо прослухати записані на аудіо спогади капеланів, медичних працівників, командирів, ветеранів та бійців. В окремому боксі – розповіді про загиблих, зараз це 59 історій. Олена Семенович розповідає, що фотокартки були зроблені звичайними телефонами, тому потребували обробки. Потім до музею привезли предмети з поля бою. – Ці речі використовували вояки батальйону, усі вони – з передової. На виставці представлені особисті речі загиблих, світлини та нагороди, які сім’ї передали музею на тимчасове зберігання. – Дві сім’ї погодилися надати оригінали цих відзнак, звичайно, на тимчасове зберігання, – говорить вона. Є тут і речі, пов’язані з тими, хто зник безвісти, – це 31 людина.
Олена Семенович показує мені браслет з написом «Навіть коли між нами відстань, я завжди поруч» та натільний освячений хрестик. Ці речі у 2024 році боєць Андрій Шкроба попросив капелана, який був тоді у Рівному у справах, освятити та привезти йому на передову. Капелан повернувся на Схід у підрозділ, проте не встиг зустрітися з Андрієм, тому що він пропав безвісти. – Мама Андрія постійно телефонує до командування, до капелана і запитує, чи вже знайшли її сина, чи є якась інформація. А ці речі – тут, чекають на Андрія, – ділиться пані Олена.
Фото надане музеєм Кураторка виставки додає, що вони підтримують контакт з підрозділом і доповнюють розповіді під час екскурсії новими згадками.
Для музею ця виставка важлива ще й тому, що дев’ять співробітників музею пішли боронити Україну. Це і наукові працівники, і завідувачі відділів, і сторожі, і художники-реставратори. – Серед них є ті, хто вже не повернеться до музейних залів… Двоє наших співробітників загинули, віддавши життя за Україну. Це завідувач відділу давньої історії та середніх віків Олексій Войтюк та сторож Валентин Антошко. Для нас це непоправна болісна і несправедлива втрата, яку ми ніколи не приймемо. Олексій Войтюк – науковець, археолог, реставратор, педагог, друг, Людина, відома на всю Україну. Таких більше не буде… Довгих три роки ми щиро сподівалися, чекали на його повернення, молилися. Але, на жаль, дива не сталося… Ще один колега зник безвісти, і його доля досі залишається болем та надією одночасно. Шестеро наших колег зараз на фронті. Ми чекаємо на них, – додає пані Олена. Фото авторки й ті, що надав музей ТЕРНОПІЛЬ, МУЗЕЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ГОДИННИК ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ ТА РОСІЙСЬКИЙ ДРОН Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини заснований у 2019 році. У своїх фондах він зберігає літопис боротьби українців за власну державу від початку ХХ століття і до наших днів. Колекції закладу поповнюються майже щодня. Лише від початку вторгнення до музею передано більше 60 прапорів бойових підрозділів ЗСУ з підписами захисників та більш ніж 400 нарукавних знаків.
Уляна Чепіль – Найчастіше експонати російсько-української війни приносять до музею військовослужбовці, коли приїжджають до Тернополя. Вони з великою цікавістю оглядають нашу експозицію та охоче її доповнюють. Нещодавно бійці 105 бригади привезли російський дрон SUPERKAM S350 вартістю понад 100 тис. доларів, який вдалося збити вперше в історії бригади, – розповідає завідувачка відділу російсько-української війни Уляна Чепіль.
У музеї зібрані різні види зброї українських військових, сухпайки, військова форма підрозділів, особисті речі бійців.
– Дуже сумно, що вже немає серед живих власників багатьох експонатів. Ось шеврон бійця 44 бригади, талановитого фотографа Юрія Костишина з позивним «Кіт Характерник». Ми організовували в музеї виставку його світлин, коли він був у відпустці, і показали йому нашу експозицію. Юрій запропонував нам свій шеврон. Спеціально пішов додому і того ж дня приніс та підписав для музею свої фото. У грудні минулого року він загинув на фронті.
Також у нас зберігаються бронежилет, вервиця (низка намистин або вузликів для відліку прочитаних молитов, поклонів під час молитви, – ред.), годинник та нагороди Сергія Тришкалюка – молодшого лейтенанта ССО, життя якого обірвалося разом з двома побратимами 1 березня 2023 року на Сумщині. Місце їхнього перебування здав підліток, що там жив, і росіяни їх атакували. Родичі Сергія передали його речі музеєві. Символічно, що його годинник досі йде, – з сумом у голосі розповідає пані Уляна. Поруч із сучасними експонатами протягом останніх років музей поповнюють унікальні артефакти минулого. Саме сюди передали на зберігання п’ять бідонів з документами Української повстанської армії.
– Усередині бідонів були повстанська література, фінансові документи, періодика, а також альбом з роботами головного художника УПА Ніла Хасевича та його учнів. А ще фотоапарат упівців, – додає фахівчиня. Також до музею пів року тому передали бібліотеку філії Українського національного об’єднання в Торонто, яка налічує майже 16 тис. видань. За словами пані Уляни, музей відвідує багато школярів, студентів, а також іноземних гостей. – Ми розповідаємо про визвольну боротьбу, починаючи з XX століття. До сьогодні ворог залишився той самий і використовує ті ж методи. І навіть коли мине 50 чи 100 років, ми не маємо права забувати, яка велика ціна нашої Незалежності. Пам’ять важлива. І кожен підпис на прапорі, кожен шеврон – це історія, яку ми повинні зберегти, – підсумовує Уляна Чепіль. Фото авторки ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ЕКСПОНАТ «КРИЛА», ЯКИЙ ПОЄДНАВ ЗНАХІДКУ З МИНУЛОГО Й СУЧАСНУ КАРТИНУ НІКІТИ ТІТОВА У перші дні повномасштабного вторгнення Івано-Франківський музей, як і більшість українських музеїв, призупинив свою діяльність. Через небезпечну та непередбачувану ситуацію музейні працівники вирішили заховати основну частину експозиції. У відкритому доступі були лише артефакти відділу природи. Сховати саркофаг Ярослава Осмомисла чи макет міста просто не мали сил та можливостей. Проте, вже у червні 2022 року фахівці зрозуміли, що музей має працювати, і роботу почали відновлювати.
Галина Беднарчик – Під час війни до музею почали приходити не просто туристи, а люди, для яких Івано-Франківськ став тимчасовим притулком, і вони хотіли більше дізнатися про історію та традиції міста. Ми формували колекції, відкривали експозиції, інколи показували ікони, скульптури чи інші твори XVIII–XІV століть, які мають велику історичну та культурну цінність. Основна частина цих експонатів досі зберігається в запасниках, – говорить директорка музею Галина Беднарчик. Паралельно музей почав співпрацювати з художниками-переселенцями, організовувати їхні виставки, аукціони та благодійні збори на підтримку ЗСУ. Так в Івано-Франківському музеї з’явився відомий діджитал-художник, плакатист Нікіта Тітов, який через війну переїхав сюди з Харкова, і музей запросив митця до співпраці.
– Одного разу Нікіта Тітов приніс нам свою дуже лаконічну картину, на якій зображене крило ангела. Ми прийняли її в експозицію. І от за деякий час до нас приїхала делегація зі Львівського центру реставрації оглянути твори, які потребують особливого збереження та відновлення. У поле їхньої уваги потрапив «ківот» (дарохранильниця, – ред.), що мав вигляд маленької моделі церкви й належав до періоду Австро-Угорщини. Традиційно в таких ківотах зберігають святі дари. Той ківот потрапив до нас ще з музею атеїзму, а тому реставратори вирішили його трішки оновити та провести консерваційні роботи. Коли вони зняли з ківота купол, то знайшли там маленьке крило – абсолютну копію того, яке намалював Нікіта Тітов, не знаючи про існування цього фрагмента, – розповідає Галина Беднарчик. Поки що музейні працівники не знають, фрагмент якої скульптури знайшли реставратори, і хто її автор. Є лише припущення, що крило ангела могло потрапити до музею ще за радянської доби, коли сакральні твори нещадно знищували. Проте, поки триватимуть пошуки та дослідження, у експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею з’явився новий експонат «Крила», що поєднав знахідку з минулого й сучасну картину Нікіти Тітова. – Тепер ми розповідаємо відвідувачам цю дивовижну історію про ангельські крила, які завжди з’являються в нашому житті, щоб оберігати й підтримувати. Нині нам усім потрібні ця віра й підтримка, – додає Галина Беднарчик.
На її переконання, музеї сьогодні мають не лише зберігати експонати в запасниках, а робити все можливе, щоб вони отримували нове життя. Для цього івано-франківські музейні працівники оцифровують свою збірку народного одягу з Опілля, Бойківщини, Покуття та Гуцульщини. Адже в запасниках зберігається майже 3 тис. одиниць вишитих сорочок та аксесуарів давнього одягу. Показати усе неможливо, а завдяки новим формам музейної роботи фондова колекція доступна для дослідження, відшивання та творчості. Фото авторки ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: РОДИННА ІКОНА ТУРИСТА З ВТРАЧЕНОГО БУДИНКУ За словами директорки Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяни Мінаєвої, під час війни змінилося ставлення до музею, його ролі та функції в суспільному житті. У закладі за цей час посилилася співпраця з колегами та колекціонерами зі східних і південних регіонів країни, а ще в багато разів зросла кількість відвідувачів із центральних, східних і південних регіонів країни. Трапляється чимало випадків, коли люди чи організації передають цікаві родинні експонати.
Тетяна Мінаєва Зокрема, директорка музею згадала один із недавніх, коли поповнювачем фондів їхнього закладу став звичайний турист із Кривого Рогу. – Під час екскурсії у відділі археології до нашої працівниці підійшов чоловік, який проживає у Кривому Розі, але є уродженцем Херсонщини. На жаль, в умовах повномасштабної війни він втратив свій будинок і майже все майно. І коли пройшовся нашими залами, то сказав нашій завідувачці відділу: «Я бачу, що у вас тут багато ікон на дереві, а в мене від прадідуся збереглася ікона, зроблена в подібному стилі. І я хотів би вам її передати». Ми, звичайно ж, погодилися. І нам дуже приємно, що цей чоловік для збереження родинної пам’ятки обрав саме наш музей, – говорить Тетяна Мінаєва.
Після повернення із Чернівців до Кривого Рогу цей чоловік переслав дерев’яну ікону разом зі старовинною рамою австрійських часів, самостійно оплативши усі поштові витрати. Як розповіла зберігачка фондів музею Наталія Холодницька, надіслана ікона датується приблизно кінцем XIX – початком ХХ ст. На ній зображений Ісус Христос із гроном винограду в руках, біля нього – два архангели. Хоча дерево, на якому написана ікона, почало трохи руйнуватися, яскравість збереженого зображення свідчить про якісне виконання та використання найкращих фарб.
– Цю ікону зі зворотного боку трохи поїв шкідник. Тож коли ми отримали її, обробили антисептиком і скипидаром на натуральній основі. Далі на неї чекає повноцінна реставрація, – пояснює Наталія Холодницька. Після оформлення документів, необхідних для дарування експоната, його передадуть реставраторам. У Чернівецькому краєзнавчому музеї сподіваються, що до листопада цього року проведуть виставку нових надходжень, серед яких представлять вже відреставровану ікону туриста з Кривого Рогу. Фото автора ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ: «ЮДИФ» ВІД ХАРКІВСЬКОЇ СКУЛЬПТОРКИ З перших днів повномасштабної війни Хмельницький обласний художній музей адаптувався до складних реалій та зміг швидко відновити діяльність, заснувати нову групу збереження і поповнити свою колекцію понад півтисячею нових експонатів.
ХОХМ арт-хаб – 24 лютого 2022 року наш колектив майже у повному складі прийшов на роботу, щоб захистити твори та перенести їх зі стін експозиції у фондосховище. Звісно, ми всі були шоковані тим, що відбувалося, проте вже через 10 днів відкрили в музеї артхаб, розуміючи, що через наше місто їде багато людей зі Сходу та Півдня, які прийдуть до нас. У нашому артхабі впродовж 2022 року допомагали майже 80 волонтерів, і ми весь цей час працювали безоплатно, фактично займаючись арттерапією і реабілітацією, – згадує заступниця директора музею з наукової роботи та розвитку Олена Михайловська.
Фоторафія Максима Кривцова Виставкову діяльність музей відновив у березні 2022 року з експозиції Хмельницької обласної організації Національної спілки фотохудожників та заснував нову групу збереження «Фотографія». Нині в ній 139 світлин, зокрема, військовослужбовців Влада Німака, Дениса Кривого та Максима Кривцова. Загалом впродовж 2022–2025 років фонди Хмельницького музею поповнилися 512 експонатами, серед яких скульптура, живопис, графіка, розпис і фотографія.
Сергій Захаров "Майданчик" Зокрема, у 2022-му заклад придбав у художника Сергія Захарова картину «Майданчик». – Сергій створив цю роботу на основі фотографії з Маріуполя. На ній зображені розбитий обстрілами дитячий майданчик і могила з дерев’яним хрестом. Цей твір важливий, щоб ми попри плин часу пам’ятали про ті події. У цьому контексті мистецтво відіграє роль своєрідного документа. Коли в березні 2022 року художник створював ту роботу, то якраз шукав свого сина, який навчався в Маріупольській філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури й не виходив на зв’язок. Батько транслював свої переживання через мистецтво, – зауважує Михайловська.
Віктор Покиданець, робота з серії "Потаємні схованки росліта" Ще одна робота, яка з’явилася в музеї під час повномасштабної війни, є подарунком миколаївського художника Віктора Покиданця з його серії «Потаємні схованки росліта» у стилі редімейд. Усередині книги російського письменника Івана Тургенєва вирізана «ніша» під шприц для ін’єкцій. Робота символізує своєрідну ін’єкцію «великої російської культури» у нашу свідомість, яка тривала роками.
Любов Якименко "Юдіф" Фонди музею також поповнилися роботою харківської скульпторки Любові Якименко «Юдиф» (Юдиф, або Юдита – героїня старозавітної книги, яка врятувала рідне місто від нашестя ассирійців, – ред.). – Ще до повномасштабної війни ми вели перемовини щодо придбання дерев’яної поліхромної скульптури «Юдиф». Коли Любов Якименко евакуювалася зі сім’єю із Харкова, сказала: «Якщо ми виживемо й Харків відразу не розбомблять і не захоплять, я вашому музеєві подарую цю скульптуру». Обіцянки вона дотримала. Це унікальна скульптура з абсолютно інновативною композицією. На ній Юдиф тримає голову Олоферна, якого вбила. Багато наших відвідувачів ділилися враженнями про те, що скульптуру можна порівняти з Україною, яка бореться з великим монстром – Росією. Фото надала Олена Михайловська ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ІМ. ГРИГОРІЯ ҐАЛАҐАНА: ВІДНОВЛЕННЯ ЗРУЙНОВАНОГО ТА ДВА ПІДЙОМНИКИ ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ОСІБ На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну музей зазнав серйозних пошкоджень. Зокрема, 6 березня 2022 року біля приміщення вибухнула міна, осколками та вибуховою хвилею було вибито більше ніж 30 вікон. Також зазнали руйнувань музейні кабінети, реставраційна майстерня. Тому основним завданням дирекції було відновити пошкоджене, щоб не допустити подальшої руйнації.
Керамічне панно Галини Севрук "Давній Чернігів" – Починали зі заміни вікон, робили це за благодійні кошти, – розповідає заступниця директора музею Світлана Демченко. На щастя, каже вона, більшість експозицій вдалося евакуювати до безпечного місця. І хоч побачити їх поки що не можна, сам музей наразі працює: відвідувачам пропонують експозиції з музейних фондів, сюди приходять талановиті митці, триває міжмузейна співпраця і, що дуже важливо, відновлення закладу. Відремонтовано цокольний поверх, який до війни був взагалі не облаштований. Він працює як укриття та виставковий простір з лекційним хабом, у якому проводять різні зустрічі. Новим у музеї є те, каже Світлана Демченко, що відкрили музей сучасного мистецтва, де презентують переважно мандрівні проєкти, проводять виставки, надають виставковий простір дітям, спілці художників, оскільки в них пошкоджене приміщення і в зимовий час вони не