Генеральний прокурор Руслан Кравченко подав у відставку після скандалу навколо спецоперації НАБУ і САП. Операція під кодовою назвою «Карфаген» викрила в Офісі генпрокурора організоване угруповання, яке «кришувало» шахрайські кол-центри.
Давно напрацьовані схеми і битва прокурорів
Заступник начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергій Кропива, відомий як «Канцлер», підозрюється у «кришуванні» кол-центрів. За даними ЗМІ, з кожного такого центру щомісяця могли надходити близько 7000 доларів. У пік активності група могла контролювати до 500 шахрайських осередків, що приносило потенційно 3,5 мільйона доларів на місяць.
Кропива, який прийшов до ОГП з досвідом роботи у кіберполіції та Одеській ОВА, нібито замикав на собі кримінальні справи проти кол-центрів, за що отримував винагороду. Також є версія, що спецоперації проти кол-центрів могли бути спрямовані проти його конкурентів.
Схема «кришування» нелегального бізнесу не нова. У 2015 році розгорівся скандал «битва прокурорів», коли керівник прокуратури Києва Сергій Юлдашев ініціював розслідування щодо свого підлеглого Віталія Баганця, сина тодішнього заступника генпрокурора. Баганця звинувачували у покриванні мережі нелегальних гральних закладів. Однак згодом Генеральна прокуратура відкрила справу проти самого Юлдашева, а той, у свою чергу, – проти Баганця.
Адвокат Олексій Сиротін зазначає, що жоден підпільний бізнес не може існувати без прикриття з боку правоохоронців. Прокуратура, здійснюючи нагляд за кожною справою, має можливість як дати їй хід, так і зупинити її.
Операція «Бурштин» та «діамантові прокурори»
Видобуток корисних копалин також є прибутковою сферою для корупційних схем. Під час «бурштинової лихоманки» 2014-2017 років прокуратура, поліція та СБУ отримували значні прибутки від нелегального видобутку. У 2016 році було оголошено спецоперацію «Бурштин», яка призвела до низки арештів. Серед підозрюваних були заступник прокурора Рівненщини Андрій Боровик та очільник Сарненської прокуратури Вадим Топольський.
Ще одна резонансна справа – «діамантові прокурори». На початку липня 2015 року затримали заступника керівника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця. Їх підозрювали у вимаганні 3,15 мільйона гривень за «кришування» підприємців, які займалися видобутком піску. Під час обшуків у них виявили значні суми готівки, коштовності, зброю та боєприпаси. Корнійця ж назвали «діамантовим» через знахідку 35 пакетиків з дорогоцінним камінням.
Адвокати пояснюють, що тиск на підприємців може чинитися шляхом відкриття «фейкових» кримінальних проваджень, блокування рахунків, проведення обшуків або призначенням позапланових перевірок. Іноді достатньо лише натяку на такі дії, щоб отримати неправомірну вигоду.
З кожної справи і з кожної особи
Адвокат Віктор Чевгуз пригадує випадок із «нульових», коли прокурор вимагав 3000 доларів за повернення вилученого майна. На його запитання про зарплату прокурор відповів, що мусить «додавати до зарплати з кожної справи і з кожної особи».
Легальні доходи працівників прокуратури значно перевищують зарплати інших держслужбовців. За оцінками, у 2026 році середня зарплата в Офісі генпрокурора становила 80 000 – 120 000 гривень, а досвідчені прокурори могли заробляти 100 000 – 150 000 гривень. Прокурорська пенсія після 25 років стажу може сягати 60% від місячної зарплати, але на практиці – значно більше, оскільки прокурори штучно збільшують вислугу через суди.
Принцип «з кожної справи і кожної особи» може значно покращити фінансове становище працівника прокуратури. Це підтверджують і численні судові рішення.
Розкручувати невигідно
У серпні цього року колишнього начальника відділу Офісу генпрокурора Олега Гальченка-Авілова засудили до 6,5 років позбавлення волі за хабар у 100 000 доларів. Це одна з небагатьох справ, яка завершилася реальним терміном, адже у більшості випадків обвинувачені укладають угоди зі слідством і отримують умовний термін.
Публічні корупційні скандали часто не доходять до вироків. Справи розвалюються на етапі слідства або в судах. Так сталося зі справами «битви прокурорів» та «бурштинової мафії». Фігуранти втратили посади, але знайшли нові. Колишній керівник Сарненської прокуратури Вадим Топольський навіть зміг поновитися на посаді та стягнути з держави понад 500 тисяч гривень за час вимушеного прогулу.
«Діамантові прокурори» досі доводять свою невинуватість. Справа ексзаступника генпрокурора Дмитра Вербицького, якого нібито викрили у незаконному збагаченні, досі не має оголошеної підозри.
Адвокат Олексій Сиротін вважає, що багато справ не розкручують, бо «сліди можуть потягнутися далеко і високо». Він зазначає, що корупційні схеми властиві не лише прокуратурі, а будь-якій системі, але зараз саме прокуратура опинилася у центрі уваги.
На думку адвоката Віктора Чевгуза, останні корупційні скандали пов’язані з непрофесійним керівництвом прокуратурою. Нові очільники, які не мають належної прокурорської практики, приводять із собою таких самих працівників, для яких головне – гроші.
Фраза «Воровать – так миллион», зафіксована на плівках НАБУ, підсумовує ставлення деяких працівників прокуратури до своєї роботи. Результат історії з «Карфагеном» та коло причетних до оборудки залишаються невідомими.