Яніна Андрєєва: Мене досі запитують про «Школу» і дивуються, чому після такого тріумфу – мовчання

Фото: instagram.com/alionaprots/

Телесеріал «Школа», що транслювався у 2018-2019 роках, був не тільки одним з найуспішніших телевізійних проєктів за рейтингами, але й приніс велику славу всім акторам. Попри критику за якість режисури та гри акторів, підростаючому поколінню ця історія сподобалася.

Одну з ключових ролей – роль вчительки економіки та матері Вероніки Тихонової, Катерини Білозерської – виконала Яніна Андрєєва. Акторка ділиться, що шанувальники до цих пір цікавляться в неї, чому після такого визнання – немає нових робіт.

Влітку поточного року, після двох десятиліть праці на радіо, телебаченні, в кіно, Яніна оголосила в соцмережах, що вже півтора року не може знайти роботу за своєю спеціальністю.

У розмові з Коротко про Яніна Андрєєва поділилася, що робить зараз, чому її не часто можна побачити в кіно, чи могла «Школа» вплинути на її майбутню долю в професії, про свою сім’ю та якого б героя хотіла втілити.

Не всі в кіноіндустрії схвалювали «Школу»

– Яніно, якщо шукати інформацію про вас в інтернеті, то в заголовках можна побачити таке: куди поділася відома актриса і чим займається, чому покинула телебачення на вершині слави, залишилася в Україні чи виїхала за кордон, і так далі. Складається враження, що після «Школи» про вас мало інформації. Чому так сталося?

– Мені важко це пояснити, оскільки я не зникала зі свого боку. Я брала участь у багатьох кастингах, пробах. Але чому мене не вибирали, важко сказати. Я намагалася знайти відповіді, але так і не змогла. А коли не знаходиш пояснень, це негативно впливає на твою самооцінку.

Багато моїх фоловерів також питають, чому я не знімаюсь. Мабуть, це питання до продюсерів. І досі згадують «Школу», сподіваються на продовження, хоча вже минуло багато років. Люди здивовані, чому після такого великого успіху – тиша.

– Ксенія Вертинська, наприклад, в нашій бесіді говорила: коли дивишся на наш кінематограф – що знімають і як обирають акторів на ролі, – то немає сенсу про щось мріяти. У неї навіть була теорія, що, можливо, вона в якихось таємних списках, про які вона не знає. Тобто є актори, які постійно знімаються в серіалах, і є чудові актори, яким немає місця.

– Я теж бачила інтерв’ю Ксенії. Так, по суті на екранах одні й ті самі обличчя. Зрештою, починаєш думати, що не маєш таланту, сумніваєшся в собі, відчуваєш себе непривабливою, бездарною і якоюсь не такою…

А час плине, і його не повернути назад. Ми змінюємось зовні. Але водночас змінюємося і внутрішньо. Ми накопичуємо більше життєвого досвіду, є що грати, є що показати. Але не можеш цього реалізувати, тому що тобі не дають ролі.

– Після «Школи» ви всі стали відомими, вами цікавилися, скільки у вас було турів! З іншого боку, Іра Кудашова розповідала, що на ній довго трималося тавро «акторка зі «Школи», і через це її довго не запрошували грати, кажучи, що акторська гра була не на високому рівні, і продюсери вважали, що ці актори не можуть зіграти щось інше. Що ви можете сказати? Як було у вашому випадку?

– Так було і в мене. Не всі в кіноіндустрії позитивно ставилися до «Школи», вважали її низькоякісним продуктом. Дійсно, там були і непрофесійні актори, і блогери, але були й професійні актори. Ми дуже багато працювали, знімали дуже багато, графіки були напружені. Не вистачало часу на відпочинок, вдосконалення. Тому недоліки видно, видно, що десь не дограли, десь переграли. Звичайно, якби зараз знімали «Школу», я б інакше зіграла Катерину, тому що це теж досвід. І цей досвід треба десь отримувати.

У мене, наприклад, була велика перерва в кіно. А тут – одна з основних ролей. Можливо, це також стало перешкодою. Тому десь насміхалися, десь підсміювалися, десь жартували. Коли приходила на кастинги в інші серіали, відчувала ці насмішки. Це тавро було. Можливо, це якось вплинуло, а можливо, й ні.

Мені досі пишуть фоловери, які вже стали мамами, діти, які вже з того часу виросли, і згадують цей серіал як найкращий. Вони дякують моїй героїні за дитинство, за підтримку, яка давала їм сили. Це дуже зворушує.

Читаю це, і мені приємно знати, що комусь я допомогла змінити погляд на життя. Сценаристи насправді прописали там багато повчальних історій.

Я особисто спілкувалася зі своїми фоловерами – і з дітьми, і з підлітками, і з батьками, і з вчителями, і з директорами шкіл. І всі вони досі є моїми підписниками, стежать за моїм життям, коментують. Для мене це не просто серіал. Він подарував мені близьких по духу людей. Це дуже цінно.

Яніна Андрєєва каже, що є що грати, є що показати, але ролі не дають. Фото: instagram.com/yanasilence/

Коли тебе не вибирають, ти, як і багато акторів, починаєш шукати недоліки в собі

– Певний час була дуже поширена ваша фраза: «Я більше зосередилася на сім’ї, розставила пріоритети». Але чи це дійсно так? Бо звучить так, ніби ви пожертвували кар’єрою заради сім’ї.

– Звісно, це не зовсім так. Можна ж приділяти увагу сім’ї, не кидати сім’ю і одночасно займатися творчістю, як роблять багато наших артистів. Головне, щоб була можливість проявити себе! У мене є бажання і сили для цього.

Я знімаюся час від часу, але це незначні ролі. Це роль на одну серію, якісь епізоди. За цей рік у мене було декілька проєктів. Комедія «Життя на трьох». Потім – серіал «Сліпа». Цей проєкт вважають малобюджетним і взагалі не радять акторам в ньому зніматися. Але там я працювала з професійними акторами на знімальному майданчику, і мені було дуже приємно. В цій команді працюють хороші люди. Була роль на одну серію в серіалах «Черговий лікар», «Таємниці архівів».

Тому фокусування на сім’ї – це чудово. Пріоритети, звичайно, визначені. Але це не заважає мені одночасно займатися і тим, і іншим. Було багато проб і до повномасштабної війни, і в минулому році, і в цьому. Але не вибирають. І, звичайно, ти, як і багато акторів, починаєш шукати в собі недоліки – а що не так?

– Такі пошуки породжують багато комплексів, хоча причина може бути зовсім не в тобі. Ми з багатьма акторами обговорюємо такі моменти, і на це впливає багато різних факторів – бачення продюсера, режисера, небажання експериментувати з типажами… Як ви справляєтеся з цими пошуками?

– На жаль, це дуже складна тема. І не тільки я з цим стикаюся. Скільки акторів, які сидять без роботи, у яких також були успішні проєкти, вони мають великі досягнення і їм є чим пишатися!

Звісно, може впливати багато факторів. Медійність має значення. Знаю випадки, коли декого затверджують взагалі без проб.

Психологічно це важко витримати. Особливо, якщо це мрія всього твого життя.

– Влітку ви писали, що знайшли роботу, бо треба на щось жити. Чим зараз займаєтеся?

– Зараз працюю в офісі. Робота не пов’язана з творчістю. Можливо, там я комусь не підходжу, бо можу мислити і бачити по-своєму, спостерігати. Але це стабільність.

Я дуже довго була без роботи. Трохи попрацювала на телебаченні у ранковій програмі, але її закрили. У мене вже літня мама. Тато помер у 2023 році, і це був дуже важкий період. Роботи немає, зйомок немає. Ти просто сидиш і думаєш: «Ну все, ти на дні, припливли». Я багато років не шукала роботу в іншій сфері, бо бачила себе тільки тут. І досі вважаю, що це моє.

Я працювала з 18 років. В мене була робота і в нічні зміни, і в ранкові. Зіпсувала своє здоров’я, але маю великий досвід – робота на радіо, телебаченні, зйомки в кіно. Завжди думала, що я на своєму місці. І коли зрозуміла, що пройшло багато часу, а грошей немає, роботи немає, треба щось робити.

Тому, звісно, я бачила себе в іншому місці, але там мене немає. І сім’ю треба підтримувати. Здоров’я почало погіршуватися. Мамі треба допомагати. Тому творчість творчістю, а їсти щось треба.

– А як актору знайти роботу, інформацію про кастинги?

– В акторських колах може з’явитися інформація. Кастинги зараз не всі проходять особисто. Дехто спочатку вибирає за фотографіями, а потім запрошує актора на проби. Є агенти, які мають свій список. У них є своє бачення, кого вони бачать в цій ролі.

Є, звісно, відкриті кастинги в соціальних мережах, де треба ставити плюсики. Я теж ставлю ці плюсики. Але й кількість акторів зростає. Зараз і у вузах багато акторських факультетів, і безліч різних тренінгів, курсів. Тому цих плюсиків завжди багато.

– Окрім творчих і сімейних труднощів, ще й війна сильно впливає на наше ментальне здоров’я. Як ви справляєтеся?

– Дуже важко переживаю кожну трагедію, особливо, коли гинуть люди. Для мене немає чужих людей. Якщо сьогодні в чиюсь оселю прилетіло, то ти не знаєш, що може статися завтра чи післязавтра з тобою. Можливо, завтра ти будеш потребувати допомоги.

Дуже важко психологічно відходжу від трагедій. І для мене дуже важливо підтримувати зв’язок з фоловерами, які так само реагують, як і я.

Акторка мріє зіграти героїню, яка допоможе комусь знайти сили жити далі. Фото: instagram.com/yanasilence/

Мені б дуже хотілося приносити користь людям

– Вашій доньці Вероніці 12. Як вона? Дехто з моїх знайомих виїхав, бо діти не могли впоратися з ситуацією.

– Вона дуже сильна особистість. Вона зовсім не така, як я була в дитинстві. Вероніка ніколи не покаже, що їй боляче. Дитина-воїн. Більше я хвилююся і боюся. Напевно, вона все якось по-своєму переживає, бо час від часу бачу сиве волосся у неї.

На початку повномасштабної війни, у квітні 2022-го, я вирішила виїхати за кордон. До речі, нам запропонувала допомогу моя підписниця, яку я не знала, вона українка, живе за кордоном вже 17 років. Взагалі тоді багато моїх фоловерів пропонували допомогу: хто – житло, хто – підтримку.

Пів року були в Австрії. Донька дуже не хотіла їхати. Їй тоді було 8 років, і вона дуже важко переживала розлуку з татом, бабусями, дідусями. Морально їй там було дуже важко. В основному, вона лише грала в ігри і зачинялася в кімнаті, показуючи таким чином, як вона хоче додому.

У мене депресія була ще більша. Тому вже в жовтні ми повернулися додому. Вероніка мені завжди після цього казала: мамо, роби, як хочеш, а я точно більше нікуди не поїду. Їй набагато краще тут, вдома.

– Вона захоплювалася кулінарією. Хоче стати шеф-кухарем?

– Думаю, так. Упродовж двох років у неї була така ідея-фікс. Зараз випікає рідше, коли має час і натхнення. Вона мріяла, щоб у неї з’явилася своя компанія. І зараз у неї є така компанія. Бачу, що в неї є лідерські здібності, друзі з нею радяться, прислухаються до неї. Хоча сама вона себе лідером не вважає. Хоче піти вчитися грати на гітарі. В акторство точно не хоче. Їй це не цікаво. Вона бачила мої психологічні стани, часи безробіття, безгрошів’я.

Я даю їй право вибирати самій. Тим більше, попереду ще багато часу на роздуми.

– А чоловік завжди підтримує вас у ваших бажаннях, прагненнях? У всіх бувають важкі часи, але дуже важливо мати підтримку одне одного.

– Дмитро завжди був поруч зі мною, завжди підтримував у найскладніші періоди нашого спільного життя. В 2011-му у тата стався перший інсульт. По суті, всі подальші 12 років ми боролися з татовою хворобою. В нього був інсульт за інсультом. І мамі було важко, її теж треба було підтримувати.

Мені треба було багато працювати, щоб просуватися кар’єрними сходами. Потім були періоди, коли не було роботи, коли не знаєш, куди йти далі. І всі ці етапи ми проходили разом з чоловіком. Він розуміє, що я творча особистість, емоційна, іноді мені треба вголос говорити про свої сумніви.

Ми разом 18 років. Стільки всього пережили! Мій чоловік був біля мого тата, коли він помирав. Тато вже майже без свідомості, а він одягав йому шкарпетки, тримав за руку. Велика йому вдячність, що був поруч. Це найбільш зворушливе, що я бачила. Дійсно, людина проявляється у бідності і в найважчі моменти, а їх було багато. Він завжди знаходить слова. Він завжди бачить світло в кінці тунелю.

Мені здається, люди, які мають таких людей поруч, це заслужили, бо всі ми заслужено щось отримуємо в житті. Десь напрацювали, десь недопрацювали, десь когось обманули, десь допомогли, переступили, розтоптали… І за все це ми отримуємо те, що маємо.

– Про що ви найбільше мрієте?

– Коли ти чогось хочеш, а життя тобі цього не дає, виникає питання: для чого це? Для досвіду. Зараз я працюю не за своєю спеціальністю, але мені приємно, що життя дає мені можливість познайомитися з новими людьми. І мені дуже комфортно працювати з цими людьми. Можливо, вони стануть моїми новими друзями. Можливо, життя дає тобі шанс змінитися.

Мені б дуже хотілося бути корисною людям. Я поступово до цього йду. У мене зараз відбувається велика трансформація! Думаю: а в чому моя місія взагалі, хто я є на цій землі, що я можу дати іншим? Для чого ти взагалі живеш? І таким складним шляхом життя тебе кудись виводить.

Вірю, що в мене буде роль у проєкті, який буде важливим для людей. Хочеться втілити персонажа, який допоможе комусь знайти сили жити далі. Дуже хочеться зіграти гідну роль.

З донькою Веронікою. Фото: instagram.com/yanasilence/