Фіналіст “Х-Фактору” Дмитро Сисоєв – про виступ з Linkin Park, треки для Трінчер і Полякової та плани на “Греммі”

виступ із Linkin Park, пісні для Трінчер і Полякової та плани на Греммі />

Фото: особистий архів

36-річний виконавець, творець пісень та учасник третього сезону «Х-Фактор» Дмитро Сисоєв пройшов шлях від концертів із рок-групою у Львові до співпраці з найвідомішими українськими артистами. У розмові з Коротко про Дмитро пояснив, чому зупинив роботу з продюсером Вадимом Лисицею, розказав, як випадкова подія звела його із солістами Linkin Park та про знайомство із таємничою Алісою.

“Мої ролики репостили світові знаменитості”

– Дмитре, твоя кар’єра стартувала у Львові. Під час навчання разом з іншими хлопцями ти організував рок-колектив Prime Time, де був лідером і автором. І навіть у 2010 році гурт виступив на розігріві славетних Linkin Park. Як це трапилось?

– Ця група була заснована у студентські роки. Ініціаторами були барабанщик Сашко та гітарист Паша. З Пашею я навчався на естрадному відділенні у львівському музичному училищі, а Сашко вже мав чималий досвід гри з різними групами. Згодом до нас приєдналися бас-гітарист Фелікс, Сем, котрий теж навчався з нами, та Діма – мій тезка, котрий грав на акустиці і складав тексти англійською.

Ось так і утворився гурт – як великий апетитний шашлик, де кожен інгредієнт був важливий. Я відповідав за спів, створював музику, вокальні мелодії. Діма писав тексти, а Паша, Сашко та Фелікс робили усе звучання «апетитним». У кожного інструмент звучав як соло, але разом це був справжній оркестр.

– Чи вийшло тоді поспілкуватися зі світовими зірками і що це для тебе означало?

– Концерт із Linkin Park був несподіваною подією, до котрої ми зовсім не готувались. Просто так склалися умови: з 250 груп СНД ми стали переможцями. Тут відіграли роль і удача, і харизма, і наш стиль – поєднання поп-року, глем-року та такої «пепсікольної» естетики.

Це не єдиний досвід – ми грали також на одній сцені з SOAD, Apollo 440, Gorillaz, The Prodigy. З деким жили в одному готелі, з деким бачились за сценою. Вони розуміли, хто ми є. 

Також вже у 2023 році я робив кавери в Instagram, і мене репостили світові виконавці, наприклад Lucky Love, із підписом «це геніально і чудово». До війни мої кавери набирали сотні тисяч відео в TikTok – їх використовували і музиканти, і блогери, навіть кіберспортсмени (NAVI). Але після початку війни я майже все видалив. У будь-якому випадку це приємно – коли тебе визнають митці такого рівня.

Дмитро Сисоєв. Фото: Особистий архів

“Я не використав медійність після «Х-Фактора»

– Публічне життя розпочалося у 2012 році у третьому сезоні шоу «Х-Фактор». Що б ви сказали зараз собі тодішньому?

– Я дійсно був кандидатом на перемогу, але поставився до цього максимум на 10%. А це – справжня битва: суперництво, боротьба із собою. Минуле не зміниш, але я дійшов до 9-го ефіру, здобув досвід і медійність, котрою, відверто кажучи, зовсім не скористався. Я тоді навіть не до кінця усвідомлював, куди потрапив.

Але це був крутий поштовх уперед. І зараз я бачу в цьому тільки плюси. Я переміг свою попередню версію, поліпшив навички – це така «гра в довгу». Можливо, якби я переміг, усе склалося б по-іншому: контракт, тури, а потім – спад. Тому мій висновок: будуй свій шлях і завжди вір у себе.

– Чи змінилося твоє життя після проєкту?

– Кардинально – ні. Були тури, фан-зустрічі, концерти, корпоративи. Цей «шлейф» тривав років п’ять мінімум. Але я тривалий час не міг повністю реалізувати свій потенціал. І лише десь у 2015 році збагнув: я не тільки артист – я автор, композитор, творець. Я можу створювати треки, котрі люди понесуть у світ.

– Після проєкту ти переїхав до Києва і почав активно працювати як творець пісень. Як і з ким розпочалась співпраця?

– Розпочинав із молодих артистів. Я одразу не просто складав пісні, а повністю їх продюсував – від початку до кінця. Серед перших були: Софія Тарасова (“ВІА Гра”), сестри Петрик, Вадим Олійник. Далі – Sonya K, Ivan NAVI («Тимчасовий релакс»), Quest Pistols, Vlada K, Yatsuta. Потім – Оля Полякова («Ей, секундочку», «Подруга»), Анна Трінчер («Школа», «Метелики»), Анастасія Приходько. І далі я вже збився з рахунку… Також працював над гімнами для великих брендів, спортклубів, ресторанів. І зараз продовжую працювати як з молодими артистами, так і з тими, хто вже має успіх.

“Я присвятив Алісі альбом пісень”

– У 2017 році ти запустив сольний проєкт OMUT. Ти працював з продюсером Вадимом Лисицею. Чим запам’яталася ця співпраця?

– Це була крута історія. З Вадимом не тільки класно працювати, а й товаришувати. У ньому поєднуються професіоналізм, гумор і людяність. До речі, познайомила мене з ним моя дружина Аліса, адже вона теж була артисткою і раніше з ним працювала. Наша спільна робота – «Невийо» – стала важливим етапом. Перевершила усі сподівання, набравши мільйони переглядів. На YouTube вона знаходилась у топі на першому місці до двох тижнів, увійшла в топ Shazam України, були гарячі ротації на ТБ та радіо – пісня стала хітом у 2017-му.

І він, і я – люди з характером, обдаровані, самодостатні, музичні, тому були розбіжності і різне бачення, але всі мають успіхи на сьогодні, тому що талант, так би мовити, не витратиш. Я задоволений нашою співпрацею, мені Вадим дуже імпонує як людина, як творча особистість, як продюсер. Нещодавно з дружиною були на його ювілеї і гарно відсвяткували.

– Зараз з Вадимом в дружніх відносинах?

– Так, ми в чудових стосунках.

– Як змінився процес роботи над музикою, коли ти розійшовся з продюсером?
– Я завжди займався музикою сам, хоча є в мене людина – найвідвертіший порадник, моя дружина. Ось таким тандемом ми працюємо: я показую пісню, і по одному погляду все зрозуміло. Також я працював з багатьма командами, і з кожною є досвід, але головне – творити, розвиватись, не зупинятись, аналізувати свою роботу і йти в ногу з часом.

– Тобі допомагає кохана?

– Так, Аліса завжди допомагає. Вона як психолог, аналітик і мудра жінка: знає, де похвалити, де покритикувати, все робить лагідно й об’єктивно. Я їй повністю довіряю. Я їй присвятив цілий альбом пісень, котрі нещодавно презентував. Це було щось дивовижне і для мене, і для неї. Уявіть, як приємно жінці, коли дарують не матеріальне, а метафізичний музичний витвір мистецтва, де вона головна героїня. Цей альбом як щоденник нашого життя. Вона була вражена – і це для мене було найважливіше. 
Саме музика нас звела в 2015-му на студії, вона прийшла записувати пісню, ми зустрілися поглядами, і «хімічний клац» відбувся одразу. Вона була надзвичайно красива, хоча я тоді не знав, що її звати Аліса, але це імʼя їй дуже природно підходило. 

Щоб усвідомити, яка вона, життя не вистачить, але для того, хто прочитає це інтервʼю, моя порада: послухайте альбом «АЛІСА», і тоді ви зможете збагнути, що до неї відчуваю і яка вона. У нас кожен день – не просто іскра, а зварювальний апарат: нам, по-перше, дуже цікаво разом, є багато тем, про котрі ми можемо детально говорити годинами, по-друге, в нас є близькість, ми одне ціле у всьому. 

Ще в нас є особливість: я та вона мінімум 5 раз на день читаємо думки одне одного, і це не просто якісь звичайні речі, які можуть співпасти, це речі особливі. Наприклад, я запропонував подивитись якийсь фільм і зʼїсти під нього вареники з вишнями – це лякає, адже у нас таких збігів багато на день, я це називаю ментальним звʼязком і повною синхронізацією, це велика рідкість. 

У нас однакові погляди на життя, відмінне почуття гумору, глибина, розуміння моралі, просто вона ще і більш аналітик – може передбачити подію наперед, сильний візуал і прагматик, а я більше аудіал, абстракціоніст, ірраціоналіст. Але в поєднанні ми просто нереальна сила, підтримка, напрямок, і мені здається, так ми можемо тільки разом.  

“З артисткою із Японії будемо номінуватись на “Греммі””

– Над чим ти працюєш сьогодні?

– Якщо це стосується моєї авторської діяльності як артиста, то я вже написав альбом, і зараз будуть технічні моменти, запис вокалу та продакшн. Це зовсім інший вайб по загальній атмосфері, поєднання різних стилів – хіп-хоп, треп, латина, альтернатива, експериментальна музика. При всьому цьому зберігається форматність, мелодійність та романтичність, без цього я просто не можу. Вічно закоханий в Алісу, складаю пісні тільки про неї, і це гарно впливає на фінальний матеріал, все таке не шаблонне, а справжнє. 
Для мене це важливо, я в першу чергу складаю пісні про справжнє, про те, що я хочу сказати їй, а виходить, що пісні починають любити всі закохані та ті, хто бажають бути щасливими. Ще в цих піснях є пристрасть – в нотах, словах, ритмах, а пристрасть – це така рушійна сила, що зносить дах кожному. 

Також я займаюсь новими проєктами. Є артисти, котрі живуть за межами України, але українці за походженням, –  я пишу для них пісні, вони популяризують їх за кордоном, це чудова можливість просувати нашу культуру по всьому світу. Також я співпрацюю з закордонними артистами (американці та європейці). Ще в мене є цікава артистка з Японії, ми будемо номінуватись на “Греммі”.

– Якби зараз тебе запросили знову в талант-шоу, погодився б?

– Зараз я б не зміг цього зробити фізично, так як на мені багато відповідальності, багато артистів, проєктів, котрі треба реалізувати, зробити це якісно та результативно. А ось стати музичним продюсером, якби це було щось цікаве, оригінальне, то так, я із задоволенням взяв би участь.

– Що тебе робить щасливим сьогодні?

– Насамперед – це моя сімʼя, моя дружина, яка є і музою і жінкою, що робить мене щасливим, і спорідненою душею, яка мене наповняє. Усвідомленість, що всі здорові і щасливі: сімʼя, батьки, друзі. Музика, розвиток, спорт, дисципліна, виклики… все це дуже мене робить щасливим. Посмішки, мрії, досягнення цілей, віра у майбутнє, віра у мир. Також я обожнюю подорожувати, і сподіваюсь, що скоро всі це зможуть робити. Ще я дуже люблю тварин, і особливо своїх тварин – чіхуа Фредді, ротвейлера Чопа і кицю Стешу.