В Україні зафіксували значне здорожчання арматури – ціни зросли більш ніж на 30% і сягнули близько 47,5 тис. грн за тонну. Причиною стало скорочення виробництва через зупинку великих металургійних підприємств, що призвело до дефіциту металу на ринку. Забудовники змушені шукати альтернативні джерела постачання за кордоном, однак це створює ризики подальшого здорожчання будівництва та можливих затримок у реалізації проєктів.
Ситуація на металургійному ринку настільки загострилася, що Україна ризикує перейти від експортера металопродукції до залежної від імпорту країни. Ключовими факторами стали не лише зупинка виробничих потужностей, а й складна логістика, обмежені можливості іноземних постачальників та додаткові витрати на доставку.
Найбільше від цих змін страждають забудовники, адже арматура є одним із найважливіших матеріалів для будівництва фундаментів, монолітних конструкцій та несучих елементів будівель. Якщо проблему з постачанням не вдасться оперативно розв’язати, будівельним компаніям доведеться переглядати графіки робіт, шукати нових партнерів та враховувати зростання вартості матеріалів у своїх бюджетах.
Чому в Україні виник дефіцит арматури
До останнього часу український ринок арматури значною мірою забезпечували два великі виробники: “АрселорМіттал Кривий Ріг” та “Каметсталь” (група “Метінвест”). Їхня продукція покривала левову частку внутрішнього попиту, що дозволяло будівельним компаніям закупляти основні види металопрокату в Україні, не залежачи критично від імпорту.
Однак, восени 2026 року ситуація кардинально змінилася. Через російські обстріли та пошкодження промислової інфраструктури робота великих підприємств опинилася під загрозою, а виплавка сталі в Україні суттєво скоротилася. Зокрема, “АрселорМіттал Кривий Ріг” оголосив про початок консервації промислового обладнання, що може тривати близько двох місяців.
Зупинка виробництва на таких масштабних підприємствах впливає не лише на наявність готової арматури. Металопрокат необхідний для виготовлення труб, профілів, арматурних сіток та залізобетонних конструкцій. Тому перебої з постачанням можуть позначитися на роботі суміжних галузей: машинобудування, дорожнього будівництва та компаній, які виконують державні інфраструктурні замовлення.
До повномасштабного вторгнення Росії річне споживання арматури в Україні становило приблизно 1-1,1 млн тонн. У 2022 році цей показник скоротився на 60%, але згодом почав поступово відновлюватися. У 2025 році, за оцінками учасників ринку, споживання сягнуло 850-900 тис. тонн.
За даними групи “Метінвест”, минулого року український ринок спожив близько 770 тис. тонн арматури за загального споживання металопрокату на рівні 3,3 млн тонн. Ці цифри свідчать про значну потребу будівельного сектору в сталі навіть в умовах війни.
Наскільки подорожчала арматура
Скорочення внутрішнього виробництва вже призвело до зростання цін. За повідомленнями, арматура подорожчала більш ніж на 30%, а її вартість наблизилася до 47,5 тис. грн за тонну. Це робить закупівлю металу значно дорожчою статтею витрат для забудовників, особливо тих, хто реалізує масштабні житлові чи інфраструктурні проєкти.
Варто зазначити, що цінова ситуація може варіюватися залежно від постачальника, регіону, обсягів замовлення та умов доставки. Тому наведена вартість не є універсальною для всього українського ринку.
За даними аналітичного центру GMK Center, щомісячна потреба України становить приблизно 70-85 тис. тонн арматури, 80-90 тис. тонн гарячекатаного рулону та 28-30 тис. тонн катанки. Це значні обсяги, які потребують регулярного постачання для забезпечення безперебійної роботи підприємств та будівельних майданчиків.
Проблема полягає в тому, що швидко замінити українську продукцію імпортною не вдається. Закупівля за кордоном вимагає укладання контрактів, узгодження характеристик металу, організації перевезення та проходження митних процедур. Навіть якщо постачальника знайдено, товар може прибути із суттєвим запізненням.
Учасники ринку попереджають, що наслідки скорочення виробництва особливо відчуватимуться після вичерпання складських запасів та надходження нових імпортних партій. Тому найближчі місяці стануть визначальними для стабільності постачання металу.
Чому імпорт не може швидко розв’язати проблему
На перший погляд, дефіцит арматури можна компенсувати закупівлями за кордоном. Однак для України це значно складніше, ніж просто знайти іноземного виробника, готового продати потрібний обсяг металу.
Однією з головних перешкод залишається логістика. Через обмеження морського сполучення імпорт металопродукції організовують через порти європейських країн, зокрема Румунії та Болгарії. Звідти вантажі потрібно доставляти в Україну залізницею або автомобільним транспортом, що збільшує вартість і тривалість перевезень.
За оцінкою директора GMK Center Станіслава Зінченка, доставка імпортних партій може тривати щонайменше два місяці. До цього додаються перевантаженість сухопутних прикордонних переходів, обмежені транспортні можливості та зростання цін на пальне.
Водночас, іноземні виробники не завжди можуть оперативно забезпечити Україну необхідними обсягами. Вони мають власні контракти, виробничі графіки та ринки збуту, тому швидко перенаправити значну кількість продукції на український напрямок непросто.
За даними GMK Center, у вересні за кордоном законтрактували лише близько 30 тис. тонн рулону й листа, 4 тис. тонн арматури та 500 тонн катанки. Це значно менше за потреби ринку в регулярному постачанні металу.
Додатковим чинником є транспортні витрати. У серпні “Укрзалізниця” підвищила вантажні тарифи на 30%, а дефіцит локомотивної тяги та дорожче пальне посилили тиск на собівартість перевезень. Для металургійної галузі, яка активно використовує залізницю для доставки сировини та готової продукції, це створює додаткові труднощі.
Таким чином, навіть за наявності альтернативних виробників імпорт не гарантує швидкого усунення дефіциту. Чим довше триватимуть перебої у внутрішньому виробництві, тим сильніше ринок залежатиме від доступності іноземного металу та можливостей його доставки.
Звідки Україна імпортує метал
Частка імпортної продукції на українському ринку поступово зростала ще до нинішнього загострення. За даними “Укрметалургпрому”, у 2021 році імпорт становив 22,6% внутрішнього споживання металопродукції, тоді як за три квартали 2026 року цей показник досяг 46,8%. Лише за три квартали 2026 року Україна імпортувала 84 тис. тонн арматури – майже в півтора раза більше, ніж за аналогічний період попереднього року.
Серед основних напрямків постачання металопродукції – Китай і Туреччина. Ці країни мають значні виробничі потужності та можуть конкурувати за ціною. Водночас структура імпорту залежить від конкретного виду металу, характеристик продукції та умов доставки.
За інформацією GMK Center, у вересні Китай забезпечив близько третини постачань гарячекатаного рулону в Україну, майже 60% холоднокатаного листа, 40% балок і швелерів та 51,4% сталевих труб. Туреччина постачала приблизно третину гарячекатаного прокату, половину покрівельного листа з полімерним покриттям, близько 38% фасонного прокату та п’яту частину арматури.
Для окремих товарних позицій довелося залучати й менш звичні для українського ринку напрямки. Зокрема, 70% імпортованої арматури в одному з наведених періодів надійшло з Єгипту, а катанку для виробництва сіток трейдери закуповували в Молдові.
Однак, географічне розширення постачань не означає, що проблема вже розв’язана. Для стабільної роботи будівельного сектору важливо не лише знайти виробників, а й забезпечити регулярне надходження достатніх обсягів продукції за прийнятною ціною.
Чи можуть зупинитися будівельні майданчики
Дефіцит арматури створює ризики для реалізації нових і вже розпочатих будівельних проєктів. Цей матеріал використовують під час армування фундаментів, облаштування перекриттів і зведення монолітних конструкцій. Без необхідної кількості металу виконання відповідних робіт може сповільнитися або тимчасово припинитися.
Водночас, ситуація в різних компаніях неоднакова. Частина забудовників має власні запаси або заздалегідь сформовані резерви у співпраці з трейдерами. Це дає їм змогу продовжувати роботу, поки вони шукають альтернативні джерела постачання.
В “Інтергал-буді” повідомляли, що використовують наявні резерви та запаси металотрейдерів. Водночас наголошували, що арматура є критично важливою для монолітних робіт, а наявність запасів у конкретного забудовника не свідчить про стабільність усього ринку.
Складнішу ситуацію описав засновник KAN Development Ігор Ніконов. За його словами, компанія вчасно сформувала значний запас арматури, однак він поступово скорочується. Підприємство погоджує специфікації та графіки постачання з виробниками в Польщі й Туреччині.
Наслідки дефіциту можуть проявлятися поступово. Компанії, які мають достатні резерви, здатні певний час підтримувати звичайний темп робіт. Проте якщо внутрішнє виробництво не відновиться, а імпорт не забезпечить необхідних обсягів, ризики затримок зростатимуть.
Під загрозою опиняється не лише житлове будівництво. Сталь потрібна для ремонту доріг, спорудження мостів, промислових об’єктів та реалізації державних інфраструктурних проєктів. Тому тривалі перебої з постачанням можуть ускладнити роботи, пов’язані з відновленням пошкодженої війною інфраструктури.
Чому дорожчає не лише арматура
Перехід на імпортний метал відбувається на тлі загального зростання вартості будівельних робіт і матеріалів. За оцінкою Ігоря Ніконова, за останній рік собівартість будівництва зросла на 30-35%.
За його словами, пісок подорожчав на 78%, щебінь – на 72%, бетон – на 62%, арматура – на 60%, труби та матеріали на основі нафти – на 45%, цемент – майже на 30%, фасадні матеріали й хімія – на 25%. Вартість самих будівельних робіт, за наведеною оцінкою, збільшилася на 50%.
Водночас, забудовники не завжди можуть компенсувати подорожчання матеріалів шляхом підвищення цін на квартири. На ринку зберігається обмежена платоспроможність покупців, тому надмірне збільшення вартості житла може призвести до скорочення продажів.
За словами Ніконова, частина компаній змушена продавати квартири нижче собівартості, щоб підтримувати грошовий потік і продовжувати діяльність. За таких умов подальше подорожчання арматури та інших матеріалів створює додатковий фінансовий тиск на забудовників. Якщо витрати зростатимуть швидше, ніж доходи від продажу нерухомості, компаніям буде складніше фінансувати будівництво, закуповувати матеріали та дотримуватися початкових графіків реалізації проєктів.
Чому забудовники вимагають скасувати імпортні мита
Ще одне питання, яке загострилося через дефіцит металу, – антидемпінгові мита на імпортну продукцію. Раніше такі обмеження мали захищати українських виробників від конкуренції з дешевшим металом з-за кордону. Проте після зупинки частини вітчизняних потужностей забудовники вважають, що чинні правила ускладнюють закупівлю необхідної продукції.
Представники будівельного сектору пропонують тимчасово переглянути або скасувати відповідні обмеження, щоб полегшити доступ до іноземної арматури та інших видів прокату. На їхню думку, це могло б розширити вибір постачальників і зменшити витрати на будівництво.
Ігор Ніконов вважає, що за відсутності достатньої кількості українського металу імпортні бар’єри можуть додатково збільшувати собівартість будівельних проєктів. Забудовники побоюються, що без оперативного рішення їм доведеться купувати продукцію дорожче, ніж за умов вільнішого доступу до зовнішніх ринків.
Однак, металурги виступають проти безумовного скасування обмежень. У “Метінвесті” наголошують на ризику потрапляння на український ринок продукції, виготовленої з використанням російської сировини. Як приклад у компанії наводять окремі випадки імпорту труб із Туреччини, для виробництва яких могли використовувати дешеві російські сталеві напівфабрикати.
Тому представники металургійної галузі пропонують контролювати походження сировини, а не лише країну, з якої надходить готовий товар. Вони також закликають державу стримувати подальше зростання залізничних тарифів, домовлятися з Європейським Союзом щодо відтермінування екологічного збору CBAM та створити фонд відновлення гірничо-металургійного комплексу коштом заморожених російських активів.
Таким чином, проблема виходить за межі звичайного пошуку нових постачальників. Урядові рішення мають враховувати одночасно потреби будівельників, які залежать від доступного металу, та інтереси українських виробників, відновлення яких потребуватиме значних ресурсів.
Чи загрожує Україні тривалий дефіцит металу
Нинішня ситуація є серйозним випробуванням для українського будівельного ринку, але вона не означає, що всі будівництва неодмінно зупиняться. Частина компаній має запаси, а імпортні поставки вже допомагають компенсувати скорочення внутрішнього виробництва.
Водночас, швидкість стабілізації залежатиме від тривалості простою металургійних підприємств, можливостей відновлення їхньої роботи, обсягів імпорту та пропускної здатності транспортної інфраструктури. Якщо постачання залишатиметься обмеженим, а запаси продовжать скорочуватися, окремі забудовники можуть зіткнутися із затримками та додатковими витратами.
Зінченко закликає не ототожнювати короткострокові перебої з остаточним занепадом галузі. За його оцінкою, металевий ринок схильний до коливань, а зміни цін можуть бути реакцією на логістичні проблеми. Водночас, стабілізація потребуватиме часу та налагодження регулярного постачання.