ТЦК оштрафував на 17 тисяч гривень чоловіка, який живе у Німеччині — деталіОсобу, яка є військовозобов’язаною та мешкає в Німеччині з 2022 року, було оштрафовано на 17 тисяч грн за неявку до ТЦК для актуалізації облікових даних.Повідомлення було спрямоване на його українську адресу, але пошта повернула його з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», інформує sud.ua.Апеляційний суд анулював стягненняОднак підставою для цього стало не саме проживання чоловіка за кордоном. Суд дійшов висновку, що ТЦК не довів неможливості отримати необхідні особисті дані через електронний обмін інформацією з державними реєстрами, а також не встановив, чи були вагомі причини для неявки чоловіка, враховуючи його тривале законне перебування в Німеччині.Деталі справиЧоловік з жовтня 2022 року фактично проживає у Федеративній Республіці Німеччина. Законність його перебування підтверджувалася документами про реєстрацію, виданими німецькими органами влади, в рамках механізму тимчасового захисту.Повісткою № 6180663 його було викликано до ТЦК на 16 січня 2026 року для уточнення військово-облікової інформації.Повістка була відправлена поштою на його адресу в Україні. Поштове відправлення з позначками «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто» повернулося відправнику з позначкою від оператора поштового зв’язку від 9 січня 2026 року «адресат відсутній за зазначеною адресою».Водночас матеріали справи не містили відомостей про те, що чоловіка інформували за наявним телефонним номером або про вкладення повідомлення до абонентської поштової скриньки згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв’язку.27 лютого 2026 року керівник ТЦК ухвалив постанову № 216 про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210−1 КУпАП, наклавши **штраф у розмірі 17 тис. грн.**У постанові були зазначені серія та номер паспорта громадянина України, за якими встановлено особу військовозобов’язаного, хоча він особисто до ТЦК не з’являвся.Чоловік, як встановив суд, дізнався про існування постанови лише 27 квітня 2026 року з відповіді Вижницького відділу державної виконавчої служби стосовно примусового виконання постанови про арешт коштів боржника.Військовозобов’язаний **звернувся до суду з вимогою скасувати постанову ТЦК.**Вижницький районний суд Чернівецької області **відхилив позов.** Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивач не довів уточнення військово-облікових даних через «Резерв+» чи іншим шляхом, а повернення поштового відправлення з позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою, згідно з п. 41 Порядку № 560, є належним підтвердженням оповіщення.Апеляційний суд не погодився з такими висновками.ТЦК мусив довести неможливість отримання необхідних даних із державних реєстрів.Одним із ключових питань у справі № 713/1158/26 стало застосування примітки до ст. 210 КУпАП.Вона передбачає, що положення статей 210 та 210−1 КУпАП не застосовуються **у випадку, якщо власник Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів може отримати персональні дані особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, власниками яких є державні органи.**Апеляційний суд підкреслив, що ця норма має обов’язковий характер, і її дотримання є необхідною умовою для правомірного притягнення особи до відповідальності за ст. 210−1 КУпАП.Крім того, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, у справах про оскарження рішень суб’єкта владних повноважень саме відповідач зобов’язаний довести правомірність свого рішення.Однак це не означає, що позивач повністю звільняється від доказування. Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19, апеляційний суд зазначив: позивач повинен представити обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та які ставлять під сумнів правомірність рішення, а суб’єкт владних повноважень має спростувати такі сумніви належними доказами.У даній справі позивач звернув увагу, зокрема, на те, що його особу та паспортні дані було встановлено без особистої присутності в ТЦК.На думку апеляційного суду, зазначення в постанові паспортних даних позивача, який особисто до ТЦК не з’являвся, свідчило про фактичну наявність та доступність у відповідача засобів електронної інформаційної взаємодії з реєстрами, що містять персональні дані громадян.Проте, ані постанова про штраф, ані матеріали справи не містили інформації про те, що **ТЦК перевіряв можливість отримання актуальних облікових відомостей про чоловіка, зокрема щодо його фактичного місця проживання, шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами, і що за результатами такої перевірки було встановлено неможливість отримати необхідні дані.**Суд відхилив як недостатній аргумент ТЦК про те, що актуалізація військово-облікових даних є особистим обов’язком військовозобов’язаного.Апеляція роз’яснила, що примітка до ст. 210 КУпАП не покладає на військовозобов’язаного додаткового обов’язку, а встановлює умову, за якої притягнення до відповідальності за ненадання чи неуточнення даних є неправомірним, — якщо власник реєстру має технічну можливість отримати необхідні відомості іншим шляхом.ТЦК не довів відсутності такої можливості.За таких обставин суд дійшов висновку, що склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210−1 КУпАП у діях чоловіка **не може вважатися доведеним.**Суд врахував тривале законне проживання чоловіка в Німеччині.Ще одним важливим питанням стали обставини неявки військовозобов’язаного.Апеляційний суд встановив, що чоловік з жовтня 2022 року на законних підставах мешкав у Німеччині в межах механізму тимчасового захисту для громадян України.Обставини його перебування за кордоном не приховувалися і були відомі ТЦК з матеріалів справи, зокрема з відповіді підрозділу поліції від 24 лютого 2026 року щодо результатів перевірки адреси позивача в Україні.Апеляційний суд не заперечив, що механізм, передбачений п. 41 Порядку № 560, за яким проставлення оператором поштового зв’язку позначки про відсутність адресата за задекларованою в Україні адресою може підтверджувати оповіщення, є формально допустимим.Однак, на думку суду, цей механізм не можна застосовувати суто механічно, не враховуючи достовірно відомих суб’єкту владних повноважень обставин конкретної справи.У цьому випадку йшлося про тривале та законне перебування чоловіка за межами України, через що його реальна можливість ознайомитися з повісткою була об’єктивно суттєво знижена.ТЦК мав оцінити цю обставину під час вирішення питання про наявність поважних причин неявки, але цього не зробив.На думку суду, накладення за таких умов штрафу в розмірі 17 тис. грн без оцінки специфіки становища позивача та без дослідження питання про поважність причин його неявки не відповідало принципу пропорційності, передбаченому п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України.При цьому суд не встановлював загального правила, за яким саме проживання військовозобов’язаного за кордоном автоматично є поважною причиною неявки або звільняє його від відповідальності. Висновок апеляції ґрунтувався на сукупності конкретних обставин цієї справи та на тому, що ТЦК їх належним чином не дослідив.За матеріалами: Finance.ua# ТЦКМісце для вашої реклами