Вікторія Куликова
керівниця Департаменту комітетів Європейської Бізнес Асоціації
Україна сплачує значну вартість за кожен кубічний метр газу — як у буквальному, так і в геополітичному вимірі. В умовах безперервних атак на енергетичну інфраструктуру, потреби в імпорті енергоресурсів та загальної обмеженості ресурсів, ефективність споживання стає питанням національної безпеки.
Разом із цими викликами існує менш помітна, але систематична проблема, яка щорічно обходиться державі в сотні мільйонів кубометрів газу та мільярди гривень. Це нелегальне ввезення та розповсюдження заборонених енерго неефективних газових опалювальних приладів.
Ринок, що функціонує поза регуляціями
За оцінками експертів Комітету побутової електротехніки Європейської Бізнес Асоціації, лише за період з 2023 по 2025 рік до України було ввезено приблизно 150 000 заборонених опалювальних приладів, що не відповідають стандартам енергоефективності. Це становить понад половину всього ринку газових котлів за ці роки. Фактично, існує паралельний сегмент, який працює поза регуляторними нормами. І це не лише проблема недобросовісної конкуренції.
Вартість проблеми — 870 млн м³ газу
Найсуттєвіший наслідок нелегального ринку — це надмірні витрати енергоресурсів.
Один енерго неефективний котел споживає за рік в середньому на 580 м³ газу більше, ніж його енергоефективний аналог. Враховуючи, що термін служби такого обладнання становить щонайменше 10 років, один котел означає близько 5 800 м³ зайвого споживання (дані EBA).
Якщо застосувати цей показник до 150 000 котлів, ввезених після заборони у 2023–2025 роках, ми отримуємо:
- приблизно 87 млн м³ перевитрат газу щорічно;
- близько 870 млн м³ газу за 10 років експлуатації.
Це той газ, який держава змушена або закуповувати за кордоном, або економити в інших сферах. І це ресурс, який фактично “марнується” через брак ефективного контролю.
Ілюзія економії: чому “дешевий” котел коштує дорожче
Опалювальні прилади, що не відповідають стандартам енергоефективності, зазвичай мають нижчу ціну — приблизно на 100 євро. Для споживача це виглядає як вигідне придбання. Однак ця “економія” є примарною.
Навіть за поточної ціни газу для населення (близько 8 грн/м³) вищезазначена перевитрата газу в 580 м³ означає близько 4 640 грн додаткових витрат щороку.
Отже, різниця в ціні між енергоефективним та енерго неефективним котлом фактично покривається вже протягом першого року використання. Надалі споживач лише переплачує.
Хто оплачує “дешеве” рішення
Тіньовий ринок створює враження доступності для споживача, але насправді перекладає витрати на всіх. Різниця у вартості між енергоефективним та неенергоефективним котлом (100 євро за одиницю) фактично “вимиває” податкову базу.
Якщо застосувати цю цифру до оцінених 150 000 котлів (2023–2025 роки), ми отримуємо:
- приблизно 15 млн євро зменшення податкової бази;
- або близько 600–650 млн грн (залежно від курсу.
І це лише прямий ефект від нижчої вартості товару. І це ті ресурси, які могли б бути спрямовані на відновлення енергетичної інфраструктури.
Хто ще несе витрати?
- Домогосподарства. Купуючи дешевший котел, споживач переплачує за газ протягом усього терміну його експлуатації.
- Енергосистема. Надмірне споживання газу створює додаткове навантаження на баланс енергоресурсів, особливо в опалювальний сезон.
- Бізнес. Легальні імпортери та виробники втрачають частку ринку через недобросовісну конкуренцію.
Підрив євроінтеграційних прагнень
Україна вже впровадила європейські вимоги щодо екодизайну, які забороняють використання енерго неефективних котлів. Однак масове потрапляння такої продукції на ринок фактично знівелює ці зусилля.
Це не тільки питання внутрішньої політики — це сигнал для міжнародних партнерів щодо спроможності держави забезпечувати виконання власного законодавства.
Позитивні зміни та межі їхньої дієвості
У 2025 році державні органи значно посилили нагляд за ринком та митний контроль щодо нехарчової продукції, зокрема газових котлів. Фіксуються випадки припинення імпорту та вилучення невідповідної продукції, а також застосування санкцій до порушників.
Ця робота продовжується і у 2026 році: відповідна продукція включена до секторального плану державного ринкового нагляду, а контроль з боку митниці та органів ринкового нагляду залишається пріоритетом для держави.
Проте практика показує, що несумлінні гравці намагаються адаптуватися та шукати нові шляхи для ввезення забороненого обладнання — шляхом зміни схем постачання, декларування або каналів збуту.
Це означає, що проблему неможливо вирішити лише одноразовими заходами — потрібна системна, постійна та узгоджена політика.
Що потребує коректив
Для досягнення реальних результатів важливо не лише продовжувати вжиті заходи, але й посилити їх:
- забезпечити системну координацію між митними органами та органами ринкового нагляду, розширити інструменти контролю на етапі ввезення продукції;
- запобігати введенню заборонених котлів в експлуатацію та їх підключенню до газорозподільчої мережі, особливо у багатоквартирних новобудовах;
- посилити моніторинг онлайн-платформ продажу;
- проводити регулярні інформаційні кампанії для споживачів щодо ризиків та реальної вартості енерго неефективного обладнання;
- і, нарешті — забезпечити невідворотність відповідальності за скоєні правопорушення.
Комітет побутової електротехніки Асоціації активно взаємодіє з державними органами та іншими зацікавленими сторонами, ініціюючи діалог, надаючи експертні розрахунки та підтримуючи посилення контролю з метою вирішення цієї проблеми. Проте подальший прогрес можливий лише за умови системного підходу та уваги з боку політичного керівництва до цієї проблеми.