З початку 2027 року Україна впроваджує експериментальний проєкт, спрямований на підземне зберігання нафтопродуктів, що становлять частину мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів (МЗНН). Відповідне рішення закріплене постановою Кабінету міністрів №1037 від 13 серпня 2026 року, оприлюдненою на Урядовому порталі.
Як зазначено в постанові, цей пілотний проєкт, ініційований Міністерством енергетики, розрахований на термін не більше двох років.
“Починаючи з третього базового року (2027 року), учасники ринку та оператори будуть зобов’язані зберігати дизельне пальне, яке становить щонайменше 20% від загальних обсягів цього виду нафтопродуктів із складу МЗНН, у підземних резервуарах для нафтопродуктів”, — йдеться в документі, що регламентує реалізацію експериментального проєкту.
Проєкт передбачає розбудову комплексної системи підземних сховищ для нафтопродуктів та створення умов для їхньої безпечної експлуатації, наголошується в порядку його реалізації.
Міністерство енергетики визначено як координатора експериментального проєкту, а АТ “Укртранснафта” — як спеціалізованого відповідального зберігача.
Водночас, функціонування спеціалізованого відповідального зберігача надає іншим суб’єктам ринку право розміщувати нафтопродукти у власних підземних сховищах.
Перелік державних об’єктів, майно яких може бути задіяне як підземні сховища, міститься в закритій частині постанови.
Міненерго має забезпечити виконання проєкту у співпраці, зокрема, з НАК “Нафтогаз України”, “Укртранснафтою” та “Оператором ринку”.
Директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн висловив думку, що наразі в Україні відсутні підземні сховища, і за чотири місяці до початку терміну ніхто не встигне навіть розробити проєктну документацію. Однак він звернув увагу на те, що постанова передбачає використання для цих цілей нафтопроводів, соляних печер, виснажених нафтових або газових родовищ та інших геологічних утворень.
Куюн також зазначив, що найближчим часом державні банки, за рішенням уряду, можуть розпочати кредитування проєктів підземних сховищ нафтопродуктів під 10% річних, із державною компенсацією решти відсотків. Обсяг кредитування, за його даними, може варіюватися від 100 млн грн до 1 млрд грн. Водночас Куюн припустив, що в таких випадках встановлюється жорстка вимога щодо введення сховищ в експлуатацію протягом року.
Однак, на його погляд, річний термін є нереалістичним, тому уряду доведеться прискорити процес узгодження проєктної документації, який наразі триває рік-півтора. При цьому директор А-95 зауважив, що приватні оператори мереж АЗС вже розпочали будівництво підземних сховищ “на власний ризик”, паралельно погоджуючи проєкти.
Він також звернув увагу на загальне питання щодо зберігання МЗНН з 2027 року.
“Закон (про МЗНН), хоча і призупинений підзаконними актами, але формально діє, і наразі норматив МЗНН становить 6% (ринку — ЕР), або приблизно 600 тис. тонн. Це обсяг, який фізично ніде зберігати — ні під землею, ні на поверхні. І ніхто не буде зберігати на поверхні, бо це самогубство для бізнесу. Якщо нічого не зміниться, з 2027 року норматив автоматично збільшиться до 9%”, — описав ситуацію Куюн.
При цьому він додав, що в Міненерго усвідомлюють проблему і підготували зміни до закону, які вже налічують 300 правок.
“Позиції такі: всі без винятку розуміють головне — запаси необхідні, але вони мають бути захищеними. І ці запаси мають бути в Україні, фантазії про зберігання за кордоном швидко розвіюються”, — резюмував директор А-95.
Як повідомлялося раніше, парламент ухвалив закон про МЗНН 21 листопада 2023 року.
У пояснювальній записці до законопроєкту №9024-д зазначалося, що його прийняття дозволить створити в Україні систему мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, врегулює відносини у сфері управління такими мінімальними запасами, а також забезпечить виконання Україною зобов’язань щодо імплементації Директиви 2009/119/ЄС.
На думку CEO OKKO Group Василя Даниляка, створення МЗНН є доцільним лише тоді, коли Україна матиме достатній підземний резервуарний парк.