Зловмисний напад на ланцюг поставок: як хакери отримують доступ через довірених постачальників

Наталя Зарудня

Головна редакторкаГоловна редакторка та засновниця CyberCalm. Має понад 10-річний досвід роботи у сфері кібербезпеки та технологічної журналістики. Пише про захист інформації, безпеку мобільних пристроїв, штучний інтелект та соціальні мережі.Слідкувати: 08.05.2026Поділитися14 хвилин для читання

Атака на ланцюг постачання є однією з найбільш загрозливих і складних для виявлення кіберзагроз. Замість того, щоб напряму атакувати захищені системи компанії, зловмисники компрометують довіреного постачальника програмного забезпечення, оновлень, кодових бібліотек чи хмарних сервісів. Через це вони одночасно отримують доступ до тисяч організацій.

Зміст

Що таке атака на ланцюг постачання
Як відбувається атака на ланцюг постачання
Чому подібні атаки такі небезпечні
Основні типи атак на ланцюг постачання
Український прецедент: NotPetya та M.E.Doc
Інші значні атаки на ланцюг постачання
Як забезпечити захист: поради для організацій
А що робити звичайному користувачеві?
Підсумок

У 2025 році кількість таких інцидентів зросла вдвічі, а збитки від наймасштабніших з них досягають мільярдів доларів. Україна на власному досвіді знає про наслідки таких кампаній: атака NotPetya у 2017 році, що розпочалася з української бухгалтерської програми, стала однією з найруйнівніших подій в історії кібербезпеки.

Що таке атака на ланцюг постачання

Сучасна організація — це не ізольована фортеця. Її ІТ-інфраструктура базується на десятках, а іноді й сотнях зовнішніх елементів: операційні системи, антивірусне програмне забезпечення, бухгалтерські програми, бібліотеки з відкритим кодом, SaaS-платформи, інструменти для розробників, постачальники хмарних послуг. Усі ці складові об’єднує одне — їм за замовчуванням довіряють. Саме на цій довірі й діють ініціатори загроз.

Атака на ланцюг постачання (англ. supply chain attack) — це кіберінцидент, під час якого зловмисник проникає до цільової організації не безпосередньо, а через скомпрометованого постачальника або компонент, що використовується в її роботі. Замість того, щоб атакувати добре захищену корпоративну мережу, нападники шукають найвразливішу ланку в ланцюзі — стороннього постачальника, відкритий пакет коду, оновлення програмного забезпечення — і через нього отримують доступ одразу до всіх його клієнтів.

За даними OWASP, ризик збоїв у ланцюзі постачання програмного забезпечення у 2025 році посів перше місце серед найкритичніших загроз для веб-застосунків — рівно половина опитаних експертів відзначила цю категорію як найважливішу. Згідно з галузевими дослідженнями, близько 30% усіх випадків витоку даних на сьогодні пов’язані з третіми сторонами або компрометацією ланцюга постачання, а середня вартість усунення наслідків такого інциденту перевищує 4,9 мільйона доларів.

Як працює атака на ланцюг постачання

Логіка такої атаки проста і витончена — в цьому й полягає її небезпека. Зловмисники не намагаються здолати захист великої корпорації чи державної установи. Натомість вони знаходять компанію або проєкт, який забезпечує цільову організацію певними послугами або програмним забезпеченням, і компрометують саме його. Далі шкідливий код поширюється через легітимні, підписані канали — як звичайне оновлення, нова версія бібліотеки чи стандартна інтеграція API.

Класичний сценарій складається з кількох етапів:

Розвідка. Зловмисники аналізують екосистему цільової організації, вишукуючи постачальників з найслабшим захистом, але максимальним рівнем доступу — зазвичай це компанії, що надають інструменти моніторингу, оновлення, керування ідентифікацією.
Компрометація постачальника. Атакувальники проникають в інфраструктуру постачальника через фішинг, використання вразливостей, викрадення облікових даних розробників або соціальну інженерію.
Впровадження бекдору. У легітимний продукт — оновлення, бібліотеку, плагін чи інтеграцію — вбудовується шкідливий код. Часто він підписаний справжнім цифровим сертифікатом постачальника, через що системи безпеки сприймають його як довірений.
Масове розповсюдження. Скомпрометована версія потрапляє до клієнтів через стандартні канали — серверне оновлення, репозиторій пакетів, маркетплейс розширень. Один інцидент може зачепити тисячі організацій одночасно.
Постексплуатація. Отримавши плацдарм у мережах жертв, нападники розгортають додаткове шкідливе програмне забезпечення, викрадають дані, шифрують системи або встановлюють постійний прихований доступ для подальших операцій.

Чому такі атаки настільки небезпечні

Атаки на ланцюг постачання обходять одразу кілька рівнів захисту. Антивірусні програми та EDR-рішення довіряють підписаним оновленням від відомих постачальників. Системи контролю доступу пропускають трафік від легітимних інструментів, які вже мають високі привілеї в інфраструктурі. CI/CD-пайплайни автоматично завантажують нові версії бібліотек із публічних репозиторіїв без додаткової перевірки.

Ще одна особливість — ефект мультиплікатора. Один скомпрометований постачальник миттєво перетворюється на сотні чи тисячі заражених організацій. Атакувальники витрачають ресурси на одну операцію, а отримують доступ до десятків галузей одночасно — від банків і державних установ до критичної інфраструктури.

До того ж, такі атаки часто залишаються невиявленими місяцями. У випадку SolarWinds зловмисники мали доступ до мереж жертв близько року, перш ніж їх помітили. Це дає достатньо часу, щоб ретельно вивчити внутрішні системи, викрасти конфіденційні дані та закріпити свою присутність.

Основні різновиди атак на ланцюг постачання

Компрометація програмного забезпечення

Найпоширеніший і найвідоміший сценарій. Атакувальники проникають у систему збирання чи розповсюдження програмного забезпечення постачальника та вбудовують шкідливий код у легітимні релізи. Жертва встановлює оновлення, довіряючи цифровому підпису, — і отримує бекдор у власну мережу. Саме за такою схемою відбувалися інциденти SolarWinds, NotPetya та CCleaner.

Атаки на пакети з відкритим кодом

Сучасна розробка майже повністю спирається на open-source — npm, PyPI, RubyGems, Maven. Один популярний пакет може використовуватися в мільйонах проєктів. Зловмисники компрометують облікові записи розробників, публікують шкідливі версії популярних бібліотек або створюють пакети-двійники зі схожими назвами (так звані typosquatting-атаки). У 2025 році самопоширюваний хробак Shai-Hulud заразив сотні npm-пакетів, викрадаючи токени GitHub та npm із систем розробників.

Атаки на CI/CD та інструменти розробників

Окремий тренд останніх років — компрометація автоматизованих систем розробки. У березні 2025 року атакувальники зламали популярний GitHub Action tj-actions/changed-files і модифікували його код, через що в публічних логах опинилися секрети тисяч проєктів. Інцидент призвів, зокрема, до компрометації частини інфраструктури Coinbase. Це показало, що ризики переміщуються від коду до самих автоматизованих процесів його доставки.

Зловживання SaaS-інтеграціями та OAuth-токенами

У серпні 2025 року стало відомо про масштабну компрометацію інтеграції між Salesloft та Drift. Атакувальники отримали OAuth-токени оновлення, які організації видавали для роботи Drift, і використали їх для доступу до даних понад 700 компаній — без шкідливого програмного забезпечення і без жодного викраденого пароля. Жертвами стали платформи Salesforce, хмарні системи, корпоративна пошта.

Апаратні атаки

Менш помітний, але не менш небезпечний напрям — підміна або модифікація обладнання на етапі виробництва, транспортування чи обслуговування. У 2024 році Міністерство юстиції США оголосило звинувачення у справі про багаторічне постачання контрафактного мережевого обладнання Cisco з Китаю до американських лікарень, шкіл і навіть систем, що обслуговували винищувачі F-15, F-18, F-22 та бомбардувальники B-52.

Український прецедент: NotPetya та M.E.Doc

27 червня 2017 року в Україні почалася подія, яку згодом назвуть найруйнівнішою кібератакою в історії. Десятки великих компаній, банки, аеропорти, метрополітен, державні установи, навіть системи моніторингу радіації Чорнобильської АЕС — усе одночасно вийшло з ладу. Шкідливе програмне забезпечення, яке згодом отримало назву NotPetya, маскувалося під програму-вимагач, але насправді було вайпером — інструментом, призначеним не для отримання викупу, а для безповоротного знищення даних.

Точкою входу стала українська бухгалтерська програма M.E.Doc від компанії «Інтелект-Сервіс» — фактично стандартне рішення для подання податкової звітності, встановлене майже на кожному підприємстві країни. За даними дослідників ESET та Cisco Talos, бекдор у механізмі оновлення M.E.Doc існував щонайменше з квітня–травня 2017 року. Російське хакерське угруповання Sandworm (підрозділ ГРУ) використало довірений канал доставки оновлень, щоб одночасно заразити тисячі організацій.

Опинившись у мережі, NotPetya поширювався автоматично за допомогою експлойта EternalBlue (вразливість у протоколі SMB Windows) та інструмента Mimikatz, який витягував облікові дані з пам’яті. Швидкість була шокуючою: мережа великого українського банку вийшла з ладу за 45 секунд, частина транспортного вузла — за 16. Близько 80% уражених систем перебували в Україні, але епідемія перекинулася на 60+ країн через міжнародні підрозділи компаній.

Глобальні втрати оцінили щонайменше у 10 мільярдів доларів. Maersk зазнав збитків на 250–300 мільйонів, Merck — на 870 мільйонів, FedEx (TNT Express) — на 400 мільйонів, Saint-Gobain — на 384 мільйони доларів. За оцінкою РНБО та галузевих експертів, NotPetya на три дні зупинив третину української економіки, а прямі збитки для країни сягнули сотень мільйонів доларів. Офіс директора національної розвідки США та британський NCSC офіційно приписали атаку російському ГРУ.

NotPetya став хрестоматійним прикладом того, як одна скомпрометована третя сторона — навіть невелика сімейна ІТ-компанія — може стати інструментом завдання стратегічної шкоди в кіберпросторі.

Інші значні атаки на ланцюг постачання

SolarWinds (2020)

Російське угруповання APT29 (Cozy Bear), пов’язане зі Службою зовнішньої розвідки РФ, скомпрометувало інфраструктуру розробки платформи моніторингу мереж SolarWinds Orion і вбудувало бекдор SUNBURST у легітимні оновлення продукту. Шкідливе програмне забезпечення потрапило приблизно до 18 000 клієнтів, серед яких — десятки федеральних відомств США, Microsoft, FireEye, корпорації зі списку Fortune 500. Атакувальники мали прихований доступ до мереж жертв близько року, перш ніж його виявила компанія FireEye у грудні 2020 року.

Атаки на британську роздрібну торгівлю (2025)

Навесні 2025 року угруповання Scattered Spider у партнерстві з операторами шифрувальника DragonForce провело скоординовану кампанію проти найбільших британських ритейлерів. Marks & Spencer постраждав від атаки на VMware ESXi-сервери, через що довелося зупинити онлайн-замовлення та сервіс Click & Collect у понад 1000 магазинах. Удару зазнали також Harrods, Co-op і Dior.

Ingram Micro (липень 2025)

Один зі світових ІТ-дистриб’юторів зазнав атаки шифрувальника від групи SafePay. Зловмисники викрали 3,5 ТБ конфіденційних даних і зашифрували системи, що спричинило багатоденний глобальний збій у платформах для замовлень, ліцензування та партнерських інтеграцій. Оскільки Ingram Micro перебуває в центрі технологічного ланцюга постачання, наслідки відчули реселери, MSP-провайдери та вендори по всьому світу.

Shai-Hulud (npm, 2025)

Самопоширюваний хробак, що став, за оцінкою фахівців, головною подією року в галузі. Шкідливе програмне забезпечення скрізь шукало секрети — токени GitHub, npm, ключі API — і публікувало їх у відкритих репозиторіях. Друга хвиля наприкінці 2025 року отримала функцію вайпера: якщо хробак не знаходив дійсних токенів, він стирав файли користувача. Один із наслідків — крадіжка криптовалюти на 8,5 мільйонів доларів у користувачів Trust Wallet через підмінене розширення в Chrome Web Store.

Як забезпечити захист: поради для організацій

Повністю усунути ризик атаки на ланцюг постачання неможливо — будь-яка сучасна ІТ-інфраструктура спирається на десятки зовнішніх компонентів. Але цей ризик можна суттєво знизити, якщо систематично працювати з довірою до постачальників і впроваджувати багаторівневий захист.

Архітектура нульової довіри (Zero Trust). Жодному компоненту — навіть внутрішньому — не довіряти за замовчуванням. Кожен запит і кожне з’єднання мають проходити автентифікацію та авторизацію.
Інвентаризація залежностей (SBOM). Постійно вести облік усіх компонентів — клієнтських і серверних, бібліотек і фреймворків. Без розуміння того, з чого складається ваш стек, неможливо швидко відреагувати на новину про компрометацію конкретного пакета.
Перевірка постачальників. Оцінювати рівень кібербезпеки постачальників перед інтеграцією, фіксувати вимоги в договорах, регулярно проводити повторні аудити. Особливу увагу приділяти тим постачальникам, чиє програмне забезпечення матиме високі привілеї у вашій мережі.
Сегментація та обмеження привілеїв. Засоби моніторингу та керування на кшталт SolarWinds Orion отримують широкий доступ до інфраструктури — це робить їх ідеальною мішенню. Мікросегментація мережі обмежує можливості зловмисника рухатися горизонтально навіть після успішного проникнення.
Багатофакторна автентифікація та апаратні ключі. Особливо для облікових записів розробників, розробників open-source-пакетів та всіх привілейованих користувачів. Більшість великих атак на npm 2025 року починалася з фішингу та компрометації одного розробника.
Закріплення версій та підписаний код. Не використовувати «найсвіжішу» версію бібліотеки автоматично — фіксувати конкретні версії, перевіряти підписи, пропускати оновлення через staging-середовище перед розгортанням у продакшен.
Моніторинг аномалій. SIEM-системи, контроль за активністю в Active Directory, інструменти запобігання витоку даних (DLP). Підозріла поведінка довіреного інструмента — найважливіший сигнал, який часто є єдиним способом виявити атаку.
Резервне копіювання. Бекапи мають бути регулярними, актуальними та зберігатися в ізольованому середовищі. Урок Maersk: компанію врятувала лише копія Active Directory, що випадково вціліла на сервері в Гані, який перед атакою був офлайн через перебої з електропостачанням.

А що робити звичайному користувачеві?

Атаки на ланцюг постачання — це переважно загроза для організацій, але деякі принципи захисту корисно застосовувати й приватним користувачам. Завантажуйте програми лише з офіційних магазинів і сайтів виробників. Уникайте піратських копій програмного забезпечення та неперевірених розширень для браузерів — саме через них найчастіше потрапляють трояни. Вмикайте автоматичне оновлення операційної системи та антивірусу, але з обережністю ставтеся до маловідомих утиліт, що просять надати широкі привілеї.

Підсумок

Атаки на ланцюг постачання — це системна проблема цифрової економіки, побудованої на взаємній довірі між тисячами компаній і відкритих проєктів. Кожна нова інтеграція, кожна стороння бібліотека, кожне автоматичне оновлення — це водночас зручність і потенційний вектор атаки. Кейси NotPetya, SolarWinds, Shai-Hulud та інших великих інцидентів останніх років доводять: одного скомпрометованого постачальника достатньо, щоб поставити під удар цілі галузі.

Для організацій це означає необхідність переосмислити саму концепцію довіри в ІТ-інфраструктурі — від архітектури нульової довіри до ретельного аудиту партнерів. Для держав — потребу в національних стратегіях кіберзахисту, що враховують ризики залежності від іноземного програмного забезпечення. Для України, яка десятиліттями перебуває в епіцентрі російських кіберагресій, це не теоретичне питання, а пряме питання національної безпеки.

Будь ласка, залиште це поле порожнім

О, привіт
Приємно познайомитися!

Ми не розсилаємо спам! Ознайомтеся з нашою політикою конфіденційності для отримання додаткової інформації.

Перевірте свою поштову скриньку або папку зі спамом, щоб підтвердити підписку.

Ключові слова:NotPetyaатака на ланцюг постачаннябаза знаньВибір редакціїкібератакишкідливе ПЗПоділитисяFacebookThreadsКопіювати посиланняДрукЩо думаєте?В захваті0Сумно0Смішно0Палає0Овва!0Попередня стаття