Стрибунка у воду Ксенія Байло: Компліменти про красу іноді приємніші за слова про спорт

Фото: Lintao Zhang/Getty Images

Виступ на чемпіонаті Європи у Парижі поповнив і без того солідну колекцію 21-річної Ксенії Байло одразу трьома новими нагородами: золотом та двома бронзами. Тепер на рахунку стрибунки у воду – фантастичні 15 медалей ЧЄ. Проте за кожним ідеальним входом у воду стоять не лише сухі цифри статистики, а й боротьба з вигоранням, пропущені радощі дитинства та пошук балансу.

В інтерв’ю Коротко про Ксенія розповіла про цінність свіжих паризьких нагород, синхрон на рівні інтуїції, «тарганів» у голові та про те, чому простий комплімент про красу іноді гріє душу більше за спортивні титули.

У нашій команді всі працюють на одному вайбі

— Ксеніє, у вас після ЧЄ у Парижі поповнилася й без того чимала колекція нагород: золото та дві бронзи. Яка з них для вас особлива і чому?

— Я дуже рада, що змогла вибороти медаль у кожному виді програми, де брала участь. Але найважливішою для мене все ж є бронза в синхроні із Софією Виставкіною, адже це олімпійський вид програми. І те, що ми разом стрибаємо відносно недовго, також вплинуло на моє сприйняття цієї медалі.

— Наскільки складно після таких великих успіхів знаходити сили та мотивацію працювати далі й ставати кращою?

— Якщо чесно, бувають періоди, коли немає мотивації йти на тренування, немає сил щось робити та виникають не дуже хороші думки. І саме гарні результати на змаганнях допомагають і мотивують працювати далі. Ти розумієш, що робиш це не просто так і що всі ці тренування проходять недарма.

— Ви виступаєте у синхронних дисциплінах. Наскільки важливо відчувати партнера буквально на рівні інтуїції?

— Для мене набагато легше, коли я відчуваю людину. Ніби ви настільки добре розумієте одне одного, що навіть без слів можете зрозуміти, як підлаштуватися під неї або виправити помилку. У синхроні це дуже важливо.

— Як знаходите спільну мову з усіма членами команди, з ким доводиться працювати? Чи буває, що сваритеся та не погоджуєтеся в чомусь?

— Зараз у нашій команді всі працюють на одному вайбі: майже всі постійно жартують на тренуваннях, обговорюють актуальні теми та підтримують одна одну. Звісно, буває, що ми не сходимося в думках, але це нормально. Не сваримося… майже.

Медаллю, завойованою в парі з Софією Виставкіною, Ксенія особливо задоволена. Фото: JULIEN DE ROSA / AFP via Getty Images

Іноді я сприймаю все близько до серця

— Чим Ксенія-спортсменка відрізняється від Ксенії у повсякденному житті?

— У спорті я дуже вимоглива до себе, постійно знаходжу якісь недоліки й думаю про результат. А в повсякденному житті я набагато простіша та більш розслаблена.

— Як би ви описали свій характер? Яка ви? Чи всім вдається знайти до вас підхід?

— Не думаю, що у мене складний характер, поки що ніхто не скаржився (посміхається. – Авт.). Але свої «таргани», звісно, є. Я не люблю, коли мені не кажуть, що щось не так, і думають, що я сама все зрозумію. Тоді я починаю щось вигадувати, накручувати себе. Тому зі мною краще поговорити прямо.

— Наскільки сильно емоції впливають на вас у житті та спорті?

— Якщо чесно, дуже сильно. Іноді я сприймаю все близько до серця, можу довго засмучуватися, якщо щось не виходить на тренуваннях або через травми. У житті теж можу довго думати перед тим, як щось зробити або відкладати це.

— Чи вважаєте ви себе перфекціоністкою? Бо, спостерігаючи за вашими бездоганними виступами, складається враження, що ви обожнюєте точність у всьому.

— У якомусь плані так. Трішки перфекціонізму в мені точно є. Але останнім часом я вчуся дозволяти собі помилятися і розуміти, що не все має бути ідеальним.

— Як реагуєте на помилки? Довго переживаєте чи швидко відпускаєте?

— Це залежить від мого стану. Іноді я можу довго думати про помилку, передивлятися невдалий стрибок і аналізувати його сотні разів. А іноді просто закінчую тренування, йду додому і думаю: «Ну, значить, не сьогодні».

— Яку свою рису характеру вважаєте найбільшою перевагою?

— Навіть не знаю, краще запитати у мого тренера. Мабуть, здатність постійно працювати над собою. Я багато аналізую свої вчинки й помилки та намагаюся зрозуміти, що можу зробити краще.

— Спортсмени часто говорять про перемоги й досягнення. Але рідше про те, від чого їм довелося відмовитися. Від чого заради спорту відмовилися ви?

— Напевно, від звичайного дитинства. Поки мої однолітки гралися на майданчиках чи разом ходили на шкільні заходи, я була на тренуваннях, зборах або змаганнях. Звісно, я ні про що не шкодую, але це те, чого у моєму дитинстві було значно менше.

— Що найважче у тотально спортивному режимі для молодої дівчини?

— Для мене найважче – це пам’ятати, що поза спортом є ще особисте життя. Якщо щось не виходить у спорті, це не означає, що все погано і що життя зупинилося на цьому тренуванні чи цих змаганнях.

Побачити Париж і… завоювати там три медалі. Фото: Інстаграм Ксенії Байло

Дівчині завжди приємно, коли їй кажуть, що вона красива

— Чи бувають моменти, коли вам хочеться просто бути дівчиною, а не спортсменкою: вдягнути сукню, підбори, зробити макіяж і взагалі забути про тренування?

— Звісно, буває, коли хочеться просто забути про існування стрибків у воду й робити все, що заманеться. Тому на вихідних намагаюся більше відпочивати з друзями, переключатися і менше думати про тренування.

— Що для вас означає бути жіночною?

— Для мене жіночність більше проявляється у внутрішньому стані, у впевненості, у ставленні до себе та інших, у здатності бути турботливою й чутливою, але водночас мати власні межі й не намагатися відповідати чужим очікуванням. І це не обов’язково сукні, підбори, дорогі сумки чи ідеальний макіяж. Жіночність може бути дуже різною, і вона не визначається зовнішніми атрибутами. Найважливіше – залишатися собою і почуватися собою.

— Скільки часу вам потрібно, щоб зібратися на важливу подію? Ви з тих дівчат, які можуть годину вибирати сукню чи «вдягнула перше, що побачила»?

— Зазвичай на збори я виділяю собі годину, бо постійно боюся запізнитися. Із сукнями проблем немає, адже я їх не ношу (сміється. – Авт.). Більше надаю перевагу зручному для себе одягу.

— А є у вас б’юті-ритуали, без яких ви не уявляєте свій день?

— Якихось особливих б’юті-ритуалів у мене немає. Але я обожнюю парфуми, без них точно не вийду з дому.

— Спорт формує дуже дисципліноване ставлення до тіла. А чи дозволяєте ви собі іноді бути «неправильною»: з’їсти щось смачне, довше поспати, нічого не робити?

— Звісно. Я люблю солодке, у неділю можу довше поспати. Інколи бувають дні, коли я можу повністю ізолюватися від людей, залишитися вдома й просто дивитися щось цікаве. Думаю, іноді це теж потрібно.

— Який комплімент вам приємніше почути: «Ви неймовірна спортсменка» чи «Ви дуже красива»?

— Напевно, «Ви дуже красива». Звісно, мені приємно чути компліменти про спорт, але дівчині завжди приємно, коли їй кажуть, що вона красива.

— У вас є татуювання рибки, що воно означає?

— Насправді якоїсь конкретної мети це татуювання не має, це просто рибка, яка мені сподобалася. Але з часом я зрозуміла, що вона певною мірою описує мене зсередини.

— Як выглядит ваш ідеальний день, коли вам нікуди не потрібно поспішати?

— Прокинутися десь о 8:30, поснідати, подивитися щось цікаве, ввечері провести час із друзями, а вдома послухати спокійну музику й запалити гарну свічку. Дуже нудно, але для мене ідеально.

— Ви багато часу проводите за кордоном на зборах і змаганнях. Що найбільше нагадує вам про дім, коли ви далеко?

— Смачна їжа. Ніде немає такої смачної їжі, як в Україні.