Серед ключових факторів, що спонукають військовослужбовців до самовільного залишення місця служби, виділяють психологічні аспекти, напружені стосунки з керівництвом підрозділів, а також питання грошового та речового забезпечення.
Це було висвітлено в інтерв’ю Укрінформу начальником штабу окремого батальйону резерву 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ, капітаном Іваном Гориним.
«Причини включають страх, загрозу життю, інстинкт самозбереження, безперервний бойовий стрес, психологічну втому, виснаження від виконання військових обов’язків. Одним з аспектів СЗЧ є напруженість у стосунках з командиром підрозділу. Наприклад, коли військовослужбовцю відмовляють у відпустці, можливості пройти лікування за наявності показань, або отримати направлення на ВЛК», – пояснив Горин.
За його словами, сімейний фактор також має значення, коли військовослужбовець не має змоги бути поруч зі своїми близькими, що створює значне психологічне навантаження.
Як колишні СЗЧ-шники «затокмачують» ворога
Крім того, на подібні дії можуть впливати обставини, пов’язані з фінансовим або матеріальним забезпеченням, наприклад, неповне або несвоєчасне отримання належних виплат.
«СЗЧ – це самовільне залишення військової частини чи місця служби без дозволу командира. Це також ситуація, коли військовослужбовець не з’являється вчасно на службі після законної відсутності, такої як відпустка, лікування, відрядження… Окрім СЗЧ, існує також дезертирство, яке передбачає намір уникнути служби без наміру повернення. Це більш серйозне правопорушення. СЗЧ – це тимчасова відсутність без бажання назавжди покинути службу. На відміну від цього, дезертирство – це повна втеча з метою ухилення від військової служби назавжди», – уточнив капітан.
Як інформував Укрінформ, програма добровільного повернення після СЗЧ розширюється, і тепер військовослужбовці, які відповідають умовам програми, можуть вибирати серед понад 70 підрозділів у ЗСУ, Нацгвардії України або Державній спеціальній службі транспорту.