У червні побачив світ дебютний випуск україно-норвезького журналу, присвяченого літературі та історії 18.06.2026 20:30 Укрінформ У червні було започатковано нове норвезько-українське видання про літературу та історію під назвою “Номер 13” (“Nummer 13”).
Як повідомляє Укрінформ, про це інформує Читомо.
Назва журналу має зв’язок з українським письменником Валер’яном Поліщуком – видатним діячем українського мистецького авангарду та співзасновником харківського журналу “Гарт” у 1920-х роках. У жовтні 1927 року його було зареєстровано в радянському посольстві в Норвегії як “українця номер тринадцять”. Поліщук здійснив мандрівку Скандинавією, а згодом написав книгу про цю подорож.
Над першим випуском працювали Юлія Підлісна, Катерина Міхаліцина, Галина Листвак, аріель розе, Астрід Сверресдоттер Дюпвік та Мила Бріленкова. До нього увійшли тексти та роботи понад 20 українських та міжнародних авторів, включаючи письменників, поетів, перекладачів, істориків, літературознавців, діячів культури та військовослужбовців.
Перший номер присвячено темі знайомих і невідомих ландшафтів. У ньому представлені історичні та публіцистичні нариси, літературознавчі дослідження, переклади поетичних і прозових творів, інтерв’ю, літературна критика, а також живопис та графіка.
На думку письменниці та перекладачки Міхаліциної, важливо, що перший випуск глибоко розкриває цю тему, адже зв’язок між нашими країнами виник давно, і його необхідно заново відкрити й осмислити обом сторонам.
“Від масштабного до детального (за формою, але не за значенням), від історичних роздумів Тімоті Снайдера до поезії Єви Тур і прози Артура Дроня, від давніх часів (скандинавська королева Елісів, вона ж київська князівна Єлизавета) до сучасності: роздуми Катерини Зарембо про справжню природу Донбасу крізь призму деміфологізації радянських наративів, та живі, зворушливі тексти тих, хто сьогодні захищає, зокрема, Донеччину (картини й твори Валерія Пузіка). Інтерв’ю з Наталею Іваничук – як збірка емоцій, процесів, книг та постатей, що сприяли цьому зв’язку з дев’яностих і, як сама Наталя, продовжують виховувати тих, хто його підтримуватиме. Загалом, цей перший “Номер 13” для мене – про безперервність. Зокрема, праці, якщо ми прагнемо пізнати одні одних глибше, співмірно й без прикрас”, – зазначила Міхаліцина.
У першому випуску представлені твори письменника та художника Валерія Пузіка, есе письменниці та публіцистки Тані Малярчук про Лесю Українку, текст письменниці та поетки Катерини Бабкіної про дім, а також есе-присвята аріеля розе Максиму Кривцову. Також у виданні опубліковано інтерв’ю з перекладачкою Наталею Іваничук. Серед команди перекладачів журналу – її учениці Ірина Сабор та Наталя Іліщук.
Видання також містить поезії Сергія Жадана, Андрія Любки, Єви Тур, Ігоря Мітрова та Ярини Чорногуз. Крім того, у випуск увійшли рецензії на нові видання, що вийшли за підтримки Норвезької асоціації авторів і перекладачів нон-фікшн літератури (NFFO).
“Я дуже рада, що мені випала нагода взяти участь у цьому проєкті. Мені видається надзвичайно важливим познайомити людей у Норвегії з українською літературою та культурою в ці жахливі й жорстокі часи”, – відзначила норвезька журналістка, історикиня, письменниця та редакторка Астрід Сверресдоттер Дюпвік.
Часопис виходитиме двічі на рік у друкованому та електронному форматах. Наступний випуск заплановано на осінь.
Видання передусім орієнтоване на норвезьку аудиторію. Команда також працює над тим, щоб зробити частину накладу доступною для українських читачів. “Незважаючи на зростання кількості інформації, подій чи публікацій, так чи інакше пов’язаних з Україною, у Норвегії все ще часто бракує української перспективи. Часто говорять про Україну… але не з Україною. Тому пишаюся, що зробила свій невеликий внесок у створення простору, де такий діалог нарешті відбувається, і сподіваюся, що це знайде відгук і в інших”, – зазначила юристка та волонтерка культурно-громадських проєктів Мила Бріленкова.
Головна редакторка журналу, культурна менеджерка та директорка фестивалів “Дні українського кіно” і “Дні української культури” в Норвегії Юлія Підлісна у вступному слові зазначила, що ідея видання виникла з потреби зафіксувати те, чого бракувало в норвезьких архівах: “Ми хотіли дізнатися, що збереглося в норвезьких архівах, наприклад, про Україну 1917-1919 років, коли була спроба відновити незалежну українську державу. Чи існують сліди українського авангарду та культурного розквіту літератури й театру 1920-х років? Чи є згадки про масове вбивство української еліти в Сандармосі 1937 року? І тут ми майже всюди натрапляли на мовчання. Лише поодинокі сліди збереглися в окремих документах. … Ми прагнемо залишити відбиток нашого існування для майбутнього. Ми не хочемо, щоб архіви майбутньої Норвегії були такими ж мовчазними щодо долі України у 2026 році, як нині мовчать про події 1926 року й наступного десятиліття”.
Як інформував Укрінформ, польська премія Nike 2026 оголосила список номінантів із 20 авторів, серед яких збірка Юрія Завадського.
Фото з сайту Читомо
Історія Література Норвегія Поезія